30. Як буду піднятий з землі, то притягну всіх до Себе (Йо. 12, 32).

Мій Спасителю, Ти заявив, що з хреста з'єднаєш Собі всі людські серця. Чому моє серце так довго пробувало далеко від Тебе? Ах, не Твоя тут вина. Скільки разів Ти закликав мене любити Тебе, але я вдавав глухого! Скільки разів Ти простив мені! Скільки разів люблячими докорами сумління упоминав не зневажати Тебе, а я все таки ображав Тебе! Мій Ісусе, не посилай мене до пекла, бо в пеклі я мусів би проклинати ті ласки, що Ти подав мені, бо всі ті ласки, просвічення, поклики, терпеливість супроти мене і проллята за моє спасіння кров були б жорстокішою мукою, ніж усі інші пекельні тортури.

Чую, що знову кличеш мене і любляче кажеш до мене, ніби я ніколи не образив Тебе: Люби Господа, свого Бога,всім своїм серцем! (Втор. 12, 32). Ти велиш мені любити Тебе, і всім серцем любити. Хіба міг би я жити без Твоєї любові, хоча б Ти й не наказував мені любити Тебе? Таж Ти дав мені стільки доказів любові! Моє найвище Добро, так, люблю Тебе і люблю Тебе всім серцем. Люблю, бо так велиш мені. Люблю, бо заслуговуєш на безконечну любов. Люблю і нічого іншого не бажаю, тільки любити Тебе. Так само нічого так не лякаюся, як відлучитися від Тебе і проживати без Твоєї любові.

Моя розп'ята Любове, не дозволь, щоб я знову перестав любити Тебе. Пригадуй мені смерть, яку Ти витерпів за мене. Пригадуй мені минулі ласки, що подав мені, щоб згадка про них змушувала мене невпинно любити Тебе і жити для Тебе, бо Ти став на хресті жертвою любові за мене.

31. Він власного Сина Свого не пощадив, а видав Його за всіх нас, - як же разом із Ним не подарує нам усього? (Рим. 8, 32).

Ох, яку любов повинні ці слова розбудити в наших серцях! Таж Він видав Його за всіх нас! Своїми гріхами ми зневажили Божу справедливість. Треба було направити зневагу. Що ж зробив Бог? Засудив на смерть Свого Сина, щоб Він відпокутував гріхи, бо бажав пробачити нам: Не пощадив власного Сина! Ах Боже! Якщо б Небесний Отець міг відчувати біль, то який біль Він би відчув, як засуджував на смерть Свого улюбленого і невинного Сина, щоб відпокутував наші гріхи? Уявімо собі, що Небесний Отець держить на руках померлого Ісуса і каже: Я поразив Його за проступки Мого народу (Іс. 53, 8). Св. Франциск Паолійський слушно кликав у любовнім захопленні, як думав про смерть Ісуса Христа: «О любове, любове, любове!»

Скільки ж довір'я повинні дати нам наступні слова: Як же разом із Ним не подарує нам усього? Мій Боже, як я годен побоюватися, що не даси мені прощення, витривалості, Своєї любові, раю і всіх потрібних ласк, якщо Ти дав мені те, що було Тобі найдорожче, цебто Свого власного Сина? Тепер уже знаю, що маю чинити, щоб отримати від Тебе всяке добро. Буду прохати Його в імені Ісуса Христа, бо Він Сам запевняє мене про це словами: Поправді, поправді кажу вам: Чого тільки попросите від Отця, то Він дасть вам! (Йо. 16, 23).

Мій всемогучий і предвічний Боже, я колись нехтував Твоєю величчю та безконечною добротою, а тепер люблю Тебе понад усе. Люблячи, каюся всім серцем, що образив Тебе, і постановляю радше вмерти і перетерпіти всяку муку, ніж знову зневажити Тебе. Пробач і подай ласки, яких я прошу в Тебе, покладаючись на обітницю Ісуса Христа. В ім'я Ісуса Христа благаю в Тебе витривалості аж до смерті. Прошу ласки досконало і безкорисно любити Тебе, в усьому підчинятися Твоїй святій волі і вкінці осягнути рай. Всього того прошу і сподіюся отримати від Тебе ради заслуг Ісуса Христа, хоч не заслуговую на ніщо, хіба на кари, а не на ласки. На щастя, Ти не відмовляєш нічого тому, хто благає Тебе ради любові Ісуса Христа.

Мій добрий Боже, бачу, що хочеш, щоб я віддався Тобі, тому вповні віддаюся Тобі. Не боюся, що мої гріхи не дозволять мені належати до Тебе, бо Ісус Христос уже надолужив за них, а Ти з любові до Ісуса Христа подаси мені все, чого тільки забажаю. Ось чого бажаю і прошу: «Мій Боже, вислухай мене. Хочу любити Тебе, хочу сильно любити Тебе і вповні належати до Тебе!»

Пресвята Діво Маріє, поможи мені!