16. Поділ праці на підприємстві (в організації): технологічний, функціональний, професійно-кваліфікаційний. Межа поділу праці.

При вивченні даної теми необхідно уяснити сутність категорій "поділ і кооперація" праці.

Розподіл праці – відокремлення (розмежування) діяльності людей в процесі спільної праці.

Розподіл праці одиничний – відокремлення різних видів трудової діяльності в середині підприємства, в певних його структурних підрозділах (цех, дільниця, бригада), а також розподіл робіт між окремими працівниками.

На рівні підприємства розрізняють функціональний, технологічний, професійний, кваліфікаційний поділ праці.

Функціональний поділ праці відбувається між різними категоріями працівників, які входять до складу персоналу, а також між основними і допоміжними робітниками. Основні робітники беруть безпосередню участь у зміні форми і стану предметів праці і виконують технологічні операції з виготовлення основної продукції. Допоміжні робітники створюють необхідні умови для безперебійної та ефективної роботи основних робітників (транспортування готових виробів, деталей, матеріалів; ремонт устаткування; технічний контроль якості продукції та ін.).

Технологічний розподіл праці – це розподіл робіт між категоріями працівників в залежності від ролі та місця зайнятих у виробничому процесі. Розрізняють технологічний розподіл праці: за видами робіт, по детальний, предметний, поопераційний.

Професійний поділ праці – розподіл робітників за ознакою технологічної однорідності виконуваних ними робіт, залежить від знарядь і предметів праці та технологій виробництва. Під впливом розвитку цих чинників відбуваються зміни в професійному поділі праці, що характеризуються зростанням кількості професій механізованої праці, скороченням переліку вузьких професій і спеціальностей та збільшенням кількості професій широкого профілю. Кваліфікаційний поділ праці зумовлюється різним ступенем складності виконуваних робіт і полягає у відокремленні складних робіт від простих. Водночас враховується технологічна складність виготовлення продукції, складність функцій з підготовки і здійснення трудових процесів, а також контролю за якістю продукції.

Кваліфікаційний поділ праці – обумовлюється різним ступенем складності виконуваних робіт, полягає у відокремленні складних робіт від простих. Кваліфікація відображає рівень знань, умінь, виробничий досвід і є підставою для розподілу працівників за кваліфікаційними групами (розрядами, категоріями). Ступінь складності робіт обумовлює кваліфікаційні відмінності між групами працівників, що їх виконують. Кваліфікація відбиває рівень знань, уміння працювати, виробничий досвід і є підставою для розподілу працівників за кваліфікаційними групами – розрядами, категоріями, класами тощо.

Межі розподілу праці – гранично допустимі значення розчленування трудового процесу, в рамках яких досягається найбільша ефективність праці. Розрізняють технічну економічну, психологічну та соціологічну межі розподілу праці.

Основні вимоги до розподілу праці:

• розподіл праці не повинен сприяти зниженню ефективності використання робочого часу і обладнання;

• розподіл праці не повинен супроводжуватись безвідповідальністю в організації праці;

• розподіл праці не повинен бути надто розчленованим, щоб не ускладнювати проектування і організацію виробничих процесів і нормування праці;

• не знижувати кваліфікацію робочих, не позбавляти працю змістовності, не робити її монотонною і стомлюючою.

Роль розподілу праці:

• розподіл праці є необхідною передумовою процесу виробництва і умовою підвищення продуктивності праці;

• дає змогу організувати послідовну і одночасну обробку предмету праці в усіх формах виробництва;

• сприяє спеціалізації виробничих процесів і вдосконаленню трудових навичок працівників, які приймають участь в них.

В організації праці важливе місце займає кооперація, як на міжгалузевому рівні, так і на рівні підприємства.

Поділ праці на виробництві нерозривно пов’язаний з її кооперацією, тобто встановленням певних співвідношень і взаємодії між видами праці. Без цього виробництво неможливе.