Міністерство освіти і науки України

Ч ернігівський державний технологічний університет

Фінансове планування додаток до конспекту лекцій

для студентів напряму підготовки 501 – " Економіка і підприємництво "

професійного спрямування 6.050100 " Фінанси "

Чернігів – 2009

1. Планування джерел власного капіталу

Існує два основні джерела збільшення активів фірми за рахунок збільшення капіталу: нерозподілений прибуток і додаткова емісія акцій або злиття компаній. Використання додаткової емісії акцій тісно пов’язано з дивідендною політикою, яка враховує поведінку акціонерів:

1. Акціонери надають перевагу відсоткам аніж віддаленому збагаченню;

2. Маніпулювання міноритаріями часто призводить до їх дезертирства;

3. Дивіденди є джерелом інформації про фінансовий стан підприємства.

Дивідендна політика визначає дії фірми як юридичної особи під час розподілу чистого прибутку між акціонерами і фірмою.

Існує так званий маржинальний принцип нерозподіленого прибутку: капітальні проекти, які фінансуються за рахунок нерозподіленого прибутку, повинні приносити більшу ставку прибутку, ніж той капітал, який отримує акціонер у вигляді відсотків.

Існують різні концепції дивідендної політики.

1. Міллер та Модильяні стверджують, що акціонери, не отримавши дивіденди сьогодні, в майбутньому отримають доход у вигляді зростання рівня котування акцій на фінансовому ринку.

2. Вважають, що дивіденди є менш ризикованим грошовим потоком, ніж зростання капіталу в майбутньому.

3. Врахування дивідендної політики.

В більшості країн податкові ставки і пільги диференційовані за групами доходів.

Приватні особи сплачують за диференційованими рівнями, тому в таких країнах сформована політика тезаврації прибутку – несплати прибутку за акціями.

Таким чином планування джерел власного капіталу залежить від регулятивних актів держави та мотивів інвесторів.

2. Планування довгострокових позичок

Існує багато типів довгострокових боргових зобов’язань: термінові позички, забезпечені і не забезпечені кредити, облігації, ін..

Термінова позика – це угода, в рамках якої боржник отримує гроші в заставу в обумовленому обсязі і строках, здійснюючи послідовно низку відсоткових і амортизаційних виплат.

Перевага – відносна швидкість надання, гнучкість та менші емісійні витрати.

Облігації є довгостроковим кредитом у вигляді цінних паперів, по якому емісіонер погоджується сплачувати в певний термін відсотки та номінальну вартість облігацій.

Вони є менш гнучкими, але дозволяють мобілізувати значні кошти за рахунок розділення зобов’язань на велику кількість кредиторів. Можуть бути заставними і беззаставними.

Чистий дохід

А – перші заставні облігації;

Б – інші заставні облігації;

В – боргові розписки;

Г – привілейовані акції;

Д – звичайні акції.

Прийом рефінансування: коли дивіденди на цінні папери зменшується, то фірми викупають старі облігації і міняють на нові, зменшивши дивіденди.

Однією з форм довгострокових позик є лізинг.

В лізинговій операції приймають участь три сторони: підприємство з бажанням отримати майно, виробник майна і лізингодавець.

У лізингу, на відміну від оренди, підприємство, що взяло обладнання, до закінчення строку може стати його володарем.

Лізингова угода зазвичай включає в себе строк оренди, орендну плату і купівлю опціону.

В Україні згідно Закону України «Про податок на прибуток» орендна плата виплачується щомісячно. По закінченню угоди підприємство може купити обладнання по залишковій ціні.