15. Класифікація витрат робочого часу. Фотографії робочого дня, їх види і мета проведення.

Витрати робочого часу, досліджувані методами спостережень, значною мірою систематизуються й уніфікуються благо даруючи загальноприйнятої в промисловості їхньої класифікації й індексації. .

Класифікація витрат робочого часу має своїм призначенням таке їхнє угруповання, що дозволяє об'єктивно аналізувати доцільність використання робочого часу стосовно виконавця, предмету праці, устаткуванню й виробничому процесу.

По цій класифікації робочий час розділяється на час роботи й перерви. Час роботи складається із часу, що йде на виконання виробничого завдання, а також на виконання робіт, не обумовлених завданням (непродуктивна робота.). Час роботи, пов'язане з виконанням виробничого завдання, у свою чергу підрозділяють на оперативне (ОГО основне -- ПРО), і допоміжне--(ВР), час обслуговування робочого місця -- ОМ і підготовчо-заключний час-- ПЗ. Перерви в роботі можуть бути двох видів - регламентовані (необхідні) і нерегламентовані (зайві).

До підготовчо-заключного часу ставиться час, необхідне для ознайомлення з майбутньою роботою, підготовки до неї й завершення її. Цей час затрачається один раз на всю партію оброблюваних деталей або один раз на веесь робочий день. У цей час робітник знайомиться з дорученою роботою, вивчає креслення й технологічні інструкції, здійснює налагодження встаткування (сам або наладчик), підготовляє інструмент, здає роботу майстрові або контролерові. Частка витрат цього часу залежить від типу виробництва й характеру виконуваної роботи.

У серійному виробництві підготовчо-заключний час зв'язаний головним чином з переналагодженнями встаткування. Час на переналагодження не залежить від розміру партії, і тому чим крупніше партії, тим рідше переналагодження й меншу частку становить підготовчо-заключний час.

Основне (технологічне) час являє собою той час, протягом якого безпосередньо здійснюється технологічний процес (зміна розмірів, поверхні й форми оброблюваної деталі, зміна механічних властивостей і внутрішньої структури матеріалу, зміна зовнішнього вигляду виробу й т.д.). Основне (технологічне) час може бути машинним, машинно-ручним і ручним.

Допоміжний час, затрачуваний на дії, пов'язані з підготовкою до основного (технологічної) роботі, може бути двох видів: періодичним, тобто повторюваної з кожною операцією, і неперіодичним, тобто повторюваної через невизначені проміжки часу. До періодичного допоміжного часу ставиться, наприклад, час установки й знімання виробу, підведення й відводу інструмента, пуску й зупину механізму й ін. До неперіодичного часу ставиться час таких елементів роботи, як вибіркові проміри виробу, перевірка технологічних режимів і ін. За умовами виконання робіт допоміжний час може бути ручним, машинним і машинно-ручним. /Варто пам'ятати, що час ручної допоміжної роботи часто може перекриватися машинним часом роботи механізму, і це, необхідно враховувати при розрахунку норм.

Час обслуговування робочого місця -- це час, що повинне затрачатися робітником на догляд за робочим місцем (механізмом, інструментом, пристосуванням) протягом даної конкретної роботи й робочої зміни. На верстатних, ковальських і інших аналогічних операціях, виконуваних на встаткуванні, що вимагає підналагодження й регулювання в процесі роботи, час обслуговування робочого місця підрозділяється на час технічного й час організаційного обслуговування робочого місця.

Час технічного обслуговування робочого місця затрачається на зміну інструмента, па регулювання й підналагодження механізму в процесі роботи, на виправлення інструмента й тому подібні дії робітника, пов'язані з доглядом за робочим місцем протягом певної заданої роботи.

Час організаційного обслуговування робочого місця охоплює витрати часу робітника по догляду за робочим місцем протягом робочої зміни (розкладка й збирання інструмента на початку верб кінці зміни, змащення й чищення механізму, збирання робочого місця).

Час регламентованих перерв складається із часу на відпочинок і особисті потреби, а також перерв, обумовлених організаційно-технологічними особливостями процесу, наприклад у роботі токаря під час машинно-автоматичної дії верстата або в роботі вагранника під час плавки чавуну й т.д.

Нерегламентовані перерви в роботі робітника мають місце в основному: 1) через організаційні або виробничо-технічні неполадки, наприклад через затримку в постачанні робочого місця матеріалом і інструментом, очікування роботи, убрань, інструкцій і т.п., 2) внаслідок порушення трудової дисципліни, наприклад запізнення, самовільних відлучек з робочого місця й т.п.

Фотографією робочого часу (ФРЧ) називається дослідження трудового процесу, що має метою виявити витрати робочого часу протягом досліджуваного періоду (часто цілої зміни), визначити резерви підвищення продуктивності праці. Вона дозволяє розкрити причини втрат робочого часу й, усуваючи їх, поліпшувати використання робочого часу протягом зміни. При проведенні ФРВ виміряються й фіксуються все без винятку витрати робочого часу й особливо ретельно - втрати часу по різних причинах. 56

Призначення й мети фотографії робочого часу. ФРЧ є важливим засобом вивчення організації праці й виробництва, а також одним з методів установлення нормативів часу підготовчо-заключної роботи, обслуговування робочого місця й відпочинку. За допомогою фотографії робочого часу вивчають використання робочого часу кращими робітниками з метою поширення їхнього досвіду; проектують найбільш раціональне (прийняте за норму) розподіл часу робочої зміни по класифікаційних групах (категоріям) витрат часу; аналізують втрати робочого часу й організаційно-технічні причини, що викликають їх, з метою вироблення заходів щодо усунення неполадок і поліпшенню використання робочого часу; визначають необхідна кількість робітників, що обслуговують агрегати й машини, тобто встановлюють норми обслуговування; ураховують фактичне вироблення продукції й темп її випуску протягом зміни.

Види фотографії робочого часу. Є багато різновидів фотографії робочого часу. Їх розрізняють: залежно від кількості одночасно спостережуваних об'єктом (виконавців) -- індивідуальної, групові й самофотографії; по характері спостереженні -- безперервна, маршрутні (переривані), при яких реєстрація дій ведеться через порівняно невеликі періоди часу; по способі фіксації робочого часу -- цифрові й графічні. У тих випадках, коли потрібно вивчити втрати часу певного характеру або по одній якійсь причині, проводяться так звані цільові фотографії робочого часу, у яких фіксуються тільки досліджувані втрати і їхні причини.

Порядок проведення фотографії робочого часу. Вивчення й аналіз робочого часу за допомогою ФРЧ виконується звичайно в чотири етапи: 1) підготовка до спостереження; 2) проведення самих спостережень за обраним об'єктом; 3) обробка й аналіз дані спостереження; 4) розробка заходів щодо усунення втрат робочого часу й проектування нормального балансу робочого дня.

У процесі підготовки до проведення ФРЧ вибирається об'єкт дослідження, докладно вивчаються й фіксуються на спеціальному бланку організаційні й технічні умови виконання роботи, а також виробнича обстановка.

При проведенні безпосередньо фотографії робочого часу протягом цілої зміни (або частини її) безупинно фіксуються все без винятку витрати робочого часу. У якості вимірювателя часу користуються звичайними годинниками. Етап обробки й аналізу матеріалів спостережень включає: визначення фактичної тривалості кожного зафіксованого елемента роботи, індексацію елементів роботи відповідно до прийнятій схемі класифікації витрат робочого часу, угруповання витрат по однозначних категоріях часу й складання фактичного балансу робочого часу.

Для індексації елементів роботи використовуються загальна схема класифікації витрат робочого часу й розроблені на її основі більше докладні таблиці індексів.