Тема 4. Комунікації у менеджменті. Керівництво та лідерство в організації.

Мета заняття: ознайомитись із сутністю комунікацій, розглянути комунікаційний процес, його елементи та етапи, а також визначити основні засади керівництва та лідерства.

Питання для обговорення:

1. Поняття та сутність процесу комунікації. Класифікація комунікацій.

2. Охарактеризуйте сутність між особових та організаційних комунікацій.

3. Наведіть особливості здійснення комунікацій, що виникають між організацією і зовнішнім середовищем та всередині організації (від вищих рівнів управління до нижчих, від нижчих до вищих рівнів, між різними підрозділами, між керівником і підлеглими, між керівником і робочою групою, через неформальне спілкування).

4. Охарактеризуйте та наведіть причини виникнення перепон, що виникають у між особових комунікаціях.

5. З чим пов’язане виникнення вербальних та невербальних бар’єрів у особистісних комунікаціях.

6. Невміння слухати, як одна з найважливіших перепон у особистісних комунікаціях.

7. Які методи усунення перепон що виникають у між особових комунікаціях, Ви вважаєте дієвими?

8. Охарактеризуйте та поясніть причини виникнення перепон у організаційних комунікаціях.

9. Зазначте причини перекручування повідомлень у організаційних комунікаціях.

10. Інформаційні перенавантаження як причина виникнення перепон у організаційних комунікаціях.

11. Незадовільна структура організації як причина виникнення перепон у організаційних комунікаціях.

12. Наведіть методи усунення перепон що виникають у організаційних комунікаціях.

13. Перелічіть та охарактеризуйте елементи комунікаційного процесу.

14. За допомогою схеми представте модель комунікаційного процесу.

15. Наведіть тлумачення та сутність поняття «керівництво» та «вплив».

16. Поясніть поняття «стиль керівництва».

17. Які стилі керівництва Ви знаєте?

18. Особливості застосування автократичного, демократичного та ліберального стилю керівництва.

19. У чому полягає влада керівника над підлеглими?

20. Як забезпечується реалізація влади підлеглих над керівником?

21. Які форми владного впливу Ви знаєте?

22. У чому полягає реалізація законної влади?

23. Які переваги та недоліки застосування влади страху?

24. Особливості застосування влади винагороди.

25. Що є основою застосування еталонної влади?

26. Зазначте умови використання влади переконання.

27. Охарактеризуйте важливість та ефективність застосування влади залучення до співробітництва.

Тестові завдання:

1. До складових процесу комунікацій належить:

А) декодування;

Б) зворотний зв’язок;

В) відправник;

Г) повідомлення;

Д) канал;

Е) усе вище перелічене.

2. Етапи комунікаційного процесу:

А) передача ідеї;

Б) комунікації «знизу вверх»;

В) шуми;

Г) відправник;

Д) усе вище перелічене.

3. Для забезпечення високої якості комунікаційних процесів орієнтуються на такі види комунікацій:

А) пов’язані з прийняттям рішення;

Б) міжособові;

В) мотиваційні;

Г) організаційні.

4. Лідерство - це:

А) можливість впливати на поведінку інших людей;

Б) здатність впливати на співпрацівників;

В) обмінюватися думками із співробітниками;

Г) повноваження;

Д) відповідальність.

5. Управління конфліктами працівників:

А) вміння вислуховувати пропозиції підлеглих;

Б) побудова моделі комунікаційного процесу;

В) побудова графіків, які відображають діяльність працівників цеху;

Г) виділення неформальної групи;

Д) використання посадових інструкцій.

6. Опір організаційним перемінам відбувається через:

А) невизначеність ситуації, яка склалася;

Б) зміну техніки;

В) неформальні методи прогнозування;

Г) існування зворотного зв’язку.

7. Зрілість виконавців враховується в:

А) управлінській гратці Блейка - Моутона;

Б) моделі Фідлера;

В) ситуаційній теорії життєвого циклу Херсі та Бланшара;

Г) японській системі;

Д) підході Валерія Терещенка.

8. До перепон у міжособистісних комунікаціях можна віднести:

А) створення додаткового виробничого підрозділу;

Б) нерозуміння способів використання слів і словесних знаків;

В) соціально-психологічний клімат в колективі;

Г) поганий зворотний зв'язок.

9. Виділяють три основні стилі керівництва:

А) автократичний, демократичний і ліберальний;

Б) ліберальний, авторитарний і змішаний;

В) ситуаційний, системний і процесійний;

Г) владний, законний, експертний.

10. Високий рівень єдиновладдя керівника, особисте визначення ним та прийняття рішень, широке застосування відповідних санкцій до окремих осіб і робочих груп притаманне:

А) демократичному стилю керівництва;

Б) автократичному стилю керівництва;

В) ліберальному стилю керівництва;

Г) стратегічному стилю керівництва.

11. Розподіл повноважень і участь працівників в управлінні, особисте прийняття керівником погоджених з підлеглими рішень, спрямованість групи або особи, які бажають і частково здатні виконувати роботу, тобто мають навики і кваліфікацію, достатні для виконання завдань, притаманні:

А) демократичному стилю керівництва;

Б) автократичному стилю керівництва;

В) ліберальному стилю керівництва;

Г) стратегічному стилю керівництва.

12. Якнайменше втручання керівника у роботу підлеглих, делегування їм права приймати рішення, надання свободи у визначені своїх цілей і в контролі за роботою, притаманні:

А) демократичному стилю керівництва;

Б) автократичному стилю керівництва;

В) ліберальному стилю керівництва;

Г) стратегічному стилю керівництва.

13. Автократичний стиль застосовують до окремих осіб і робочих груп:

А) яким притаманна висока кваліфікація, спрямованість на забезпечення доброякісної роботи, відповідальне та позитивне ставлення до організації;

Б) які частково здатні виконувати роботу, тобто мають навики і кваліфікацію, достатні для виконання завдань;

В) які не здатні ефективно виконувати поставлені завдання без широкого застосування відповідних санкцій;

Г) які не мають високої кваліфікації, але відповідально і позитивно ставляться до організації.

14. Демократичний стиль застосовують до окремих осіб і робочих груп:

А) яким притаманна висока кваліфікація, спрямованість на забезпечення доброякісної роботи, відповідальне та позитивне ставлення до організації;

Б) які частково здатні виконувати роботу, тобто мають навики і кваліфікацію, достатні для виконання завдань;

В) які не здатні ефективно виконувати поставлені завдання без широкого застосування відповідних санкцій;

Г) які частково здатні виконувати роботу, але не володіють навиками і кваліфікацією, достатніми для виконання завдань.

15. Формами влади в менеджера є:

А) можливість підвищення за посадою;

Б) здійснення імпортної діяльності;

В) спеціальні знання начальника механічної колони;

Г) харизма начальника відділу постачання.

16. Влада підлеглих над керівником полягає у питаннях:

А) заробітної плати, просування по службі, видавання завдань і т.п.;

Б) інформованості, неформальних контактів, необхідності отримання конкретних знань, професійних можливостей і т.п.;

В) задоволення соціальних потреб, надання матеріальної допомоги і т.п.;

Г) можливостей просування по службі, отримання кваліфікованих порад і т.п..

17. Влада керівника над підлеглими забезпечується через питання:

А) заробітної плати, просування по службі, видавання завдань, задоволення соціальних потреб, надання матеріальної допомоги і т.п.;

Б) інформованості, неформальних контактів;

В) необхідності отримання конкретних знань;

Г) професійних можливостей тощо.

18. Застосування менеджером влади залучення до співробітництва базується на:

А) впливі на підлеглих через традиції, здатність задовольняти потребу виконавця у захищеності і приналежності;

Б) побоюванні виконавця втратити роботу, посаду, премію, повагу, захищеність, бути приниженим чи ін.;

В) переконанні підлеглого у ґрунтовній обізнаності та освіченості керівника;

Г) довірі та задоволені найвищого рівня потреб підлеглого – визнання його компетенції, потреб у досягненні, успіху або самовираженні.

19. Застосування менеджером експертної влади базується на:

А) впливі на підлеглих через традиції, здатність задовольняти потребу виконавця у захищеності і приналежності;

Б) побоюванні виконавця втратити роботу, посаду, премію, повагу, захищеність, бути приниженим чи ін.;

В) переконанні підлеглого у ґрунтовній обізнаності та освіченості керівника;

Г) довірі та залучені підлеглих до формування цілей та вибору шляхів їх досягнення.

20. Застосування менеджером влади переконання базується на:

А) умінні ефективного передавання своєї точки зору іншим;

Б) побоюванні виконавця втратити роботу, посаду, премію, повагу, захищеність, бути приниженим чи ін.;

В) стимулювання через ціну для конкретної особи винагороди;

Г) засада харизми (енергійність, впливова зовнішність, незалежність характеру, риторичні здібності, відсутність пихатості і зарозумілості), тобто основою її є наявність у керівника особистих якостей та професійних здібностей лідера.

21. Застосування менеджером влади страху базується на:

А) умінні ефективного передавання своєї точки зору іншим;

Б) побоюванні виконавця втратити роботу, посаду, премію, повагу, захищеність, бути приниженим чи ін.;

В) стимулювання через ціну для конкретної особи винагороди;

Г) засада харизми (енергійність, впливова зовнішність, незалежність характеру, риторичні здібності, відсутність пихатості і зарозумілості), тобто основою її є наявність у керівника особистих якостей та професійних здібностей лідера.

22. Застосування менеджером еталонної влади базується на:

А) умінні ефективного передавання своєї точки зору іншим;

Б) побоюванні виконавця втратити роботу, посаду, премію, повагу, захищеність, бути приниженим чи ін.;

В) стимулювання через ціну для конкретної особи винагороди;

Г) засада харизми (енергійність, впливова зовнішність, незалежність характеру, риторичні здібності, відсутність пихатості і зарозумілості), тобто основою її є наявність у керівника особистих якостей та професійних здібностей лідера.

23. Застосування менеджером влади винагороди базується на:

А) умінні ефективного передавання своєї точки зору іншим;

Б) побоюванні виконавця втратити роботу, посаду, премію, повагу, захищеність, бути приниженим чи ін.;

В) стимулювання через ціну для конкретної особи винагороди;

Г) засада харизми (енергійність, впливова зовнішність, незалежність характеру, риторичні здібності, відсутність пихатості і зарозумілості), тобто основою її є наявність у керівника особистих якостей та професійних здібностей лідера.

24. Законна влада полягає у:

А) впливі на підлеглих через традиції, здатність задовольняти потребу виконавця у захищеності і приналежності;

Б) побоюванні виконавця втратити роботу, посаду, премію, повагу, захищеність, бути приниженим чи ін.;

В) переконанні підлеглого у ґрунтовній обізнаності та освіченості керівника;

Г) довірі та задоволені найвищого рівня потреб підлеглого – визнання його компетенції, потреб у досягненні, успіху або самовираженні.

25. Формами влади в державі є:

А) тактична і стратегічна влада;

Б) виконавча, законодавча, судова;

В) верховна, міністерська, президентська;

Г) економічна, фінансова, податкова, адміністративна.