12. Соціальна нерівність і соціальна стратифікація

Проблема соціальної диференціації по-різному бачиться з позиції різних підходів у соціології. У марксистській теорії увага приділяється відносинам між класами, які розглядаються як головні суб`єкти соціального розвитку. Карл Маркс вважав, що першорядним елементом соціальної структури виступає клас. Як классообразующіх фактора виступає відношення до власності на засоби виробництва. Недолік такого підходу - в абсолютизації одного критерію соціальної нерівності.

У західній соціології при аналізі соціальної диференціації найбільш часто застосовується стратифікаційний підхід, розроблений Максом Вебером. З його точки зору, соціальна структура - це багатоаспектна система, в якій факторами і критеріями диференціації поряд з відносинами до власності виступають також статус і влада. На його думку, клас утворюють люди, що мають схожі економічні інтереси. Як же критеріїв соціальної стратифікації повинні прийматися дохід, престиж і влада, відповідно основними стратами є: клас, статус і партія.

Стратифікація - це система, де кожен оцінює іншого з точки зору володіння ним благами, владою і престижем, порівнюючи його з собою. Таке явище, як стратифікація, є наслідок певних відмінностей. Відмінностей виділяють безліч - це ставлення до влади, доход, престижність професія, рівень освіта, раса, національність, стать та ін. Сучасна соціологія виділяє певні історичні типи стратифікаційних систем: кастова; станова; відкрита класова; соціальна. У стратифікаційної теорії є різні підходи до розуміння сутності соціальної диференціації суспільства. Найбільш розроблена функционалистская концепція соціальної стратифікації (Т. Парсонс, Б. Барбер, У. Мур, П. Сорокін) Функционалистская концепція соціальної стратифікації визначає стратифікаційну систему як диференціацію соціальних ролей і позицій у суспільстві. Її особливості визначаються поділом праці та соціальної диференціацією різних груп населення, а також залежать від характеру пануючої в суспільстві системи цінностей.

Стратифікація пов`язана з відмінностями не тільки економічними, але й професійними, освітніми, рівнем матеріального достатку і ставленням до влади і т.д. Парсонс спробував вивести і обгрунтувати універсальні критерії соціальної стратифікації: предпісиваніе індивіду певного положення в соціальній структурі, характеристики (відповідальність, компетентність); оцінка діяльності індивіда в порівнянні з іншими індивідами.

Сорокін зробив спробу вироблення інших критеріїв соціальної стратифікації. Він виділяє три основних критерії стратифікації і відповідно три типи страт: економічний критерій (тип: багатий і бідний); професійний критерій (тип: престижний і непрестижний); політичний критерій (тип: пануючий і керований).

Між цими типами існує залежність. Зазвичай займають нижчу страту за одним критерієм займають нижчу страту і за іншими. Соціальна стратифікація - невід`ємна характеристика будь-якої соціальної групи і суспільства в цілому.

Неминучість стратифікації визначається трьома основними факторами: сама специфіка спільного життя індивідів потребує впорядкування поведінки і відносин між окремими членами суспільства і соціальними групами; навколишнє середовище в різному ступені сприятлива по відношенню до різних індивідів; люди різняться між собою фізично і психічно, тому по-різному відчувають, мислять і діють.

Навіть якщо б не існувало двох перших факторів або їх можна було усунути, останнє відмінність усунути неможливо. Саме воно є головною підставою для твердження про неминучість соціальної диференціації і соціальної нерівності.