- •2 Властивості і показники надійності
- •3 Ресурс механізму
- •5 Основні характеристики зношування деталей та чинники, що на нього впливають
- •3.1 Зміцнююча термічна обробка
- •3.3 Зміцнююча електроіскрова обробка
- •3.4 Зміцнююча обробка поверхнево - пластичним деформуванням
- •4.4 Ремонт деталей тиском
- •4.2 Ремонт деталей зварюванням і наплавленням
- •1) Ручне газове зварювання і наплавлення.
- •4.6 Автоматичне електродугове наплавлення під шаром флюсу
- •4.7 Наплавлення в середовищі захисних газів
- •4.8 Вібродугове наплавлення
- •4.9 Наплавлення тертям
- •4.10 Відновлення деталей металізацією
- •4.11 Відновлення деталей перезаливанням антифрикційними сплавами
- •4.12 Ремонт деталей гальванічним нарощуванням
- •1) Електролітичне хромування.
- •2) Насталювання ( залізнення )
- •4) Тверде нікелювання
- •4.13 Ремонт деталей паянням
- •4.14 Ремонт деталей полімерними покриттями і склеюванням
- •4.15 Вибір раціонального способу ремонту
4.10 Відновлення деталей металізацією
Суть методу в нанесенні рідкого металу на спеціально підготовлену поверхню відновлюваної деталі струменем стиснутого повітря або газу (рис. 4.12).
Розплавлений метал розпилюється струменем стиснутого повітря під тиском до 0,6 МПа і покриває поверхню деталі найдрібнішими частинками розміром від 15 мкм до 20 мкм. Ці частинки, вдаряючись з великою швидкістю (від 150 м/с до 200 м/с) в поверхню, яка металізується, спочатку зчіплюються з нею, а потім і між собою, утворюючи суцільне покриття товщиною від 1 мм до 15 мм.
Дрібні частинки розплавленого металу на шляху до поверхні відновлюваної деталі встигають охолодитись. В результаті цього в процесі металізації відновлювана деталь майже не нагрівається (температура менша 70°С), а значить - і не деформується.
Матеріалом для нарощування служить стальний (рідше латунний) дріт. Металізацію, як правило, проводять на токарних верстатах. Деталь встановлюють в патроні або центрах, а апарат - на супорті.
Підготовка до металізації включає: очищення поверхні деталі від бруду; обезжирення і, для утворення шорсткості, піскоструменева обробка або нарізання рваної різьби.
Переваги методу: підвищена зносостійкість при роботі деталі на тертя; невисока вартість і простота процесу; можливість отримання покрить товщиною від 10 мм до 15 мм; протікання процесу без нагрівання деталі, що дозволяє напилювати метал на пластмасу, дерево, картон.
Недоліки методу: невисока міцність зчеплення напиленого шару з матеріалом деталі; крихкість, в результаті чого деталь погано працює при динамічних навантаженнях.
4.11 Відновлення деталей перезаливанням антифрикційними сплавами
Антифрикційні сплави широко використовують для заливання підшипників ковзання з метою зниження тертя і зменшення спрацювання шийки вала. Для цього використовують високоолов'янистий бабіт або свинцеву бронзу.
Вибір металу залежить від питомих навантажень і температури підшипника в процесі роботи. Для бабітів допустимі питомі навантаження не повинні перевищувати 7,5 МПа, а робоча температура - не більше 100°С. Свинцева бронза використовується при питомих навантаженнях від 20 МПа до 25 МПа і температурі від 140°С до 160°С.
При експлуатації підшипників, залитих бабітом, проходить спрацювання залитого шару, поява тріщин за рахунок втомних процесів. Чим тонший шар бабіту, тим вищі його фізико-хімічні властивості,
Процес ремонту включає підготовку підшипника, плавлення бабіту, заливання бабіту і механічну обробку підшипника з подальшим контролем.
Обезжирювання підшипника проводять у розчині каустичної соди при температурі від 80°С до 90°С на протязі 10 хв. Потім його промивають в гарячій воді і висушують. Поверхню покривають флюсом — розчином хлорного цинку у воді. Потім залуджують підшипник - змочують його в розплавленому припої. Після залуджування проводять заливання підшипника бабітом у формах, або відцентровим способом. Після заливання бабітом у форму подається вода для швидкого охолодження.
До недоліків заливання у форми відносять низьку продуктивність і велику витрату бабіту. Відцентровий спосіб більш досконалий.