1) Ручне газове зварювання і наплавлення.

При ручному газовому наплавленні розплавлення основного і наплавленого (додаткового) матеріалу здійснюється теплом, яке виділяється в процесі згоряння горючих газів (ацетилену, пропан-бутанових сумішей тощо) в середовищі кисню (див. рис. 4.7). Найбільш поширеним газом є ацетилен.

Якість зварного шва суттєво залежить від витрат ацетилену, кута нахилу газової головки по відношенню до осі зварювального шва і швидкості переміщення головки. Витрати ацетилену залежать від виду і товщини зварювального металу (від 0,2 мм до 30 мм).

Для зварювання деталей із кольорових металів, заварювання тріщин і раковин невеликої довжини в чавунних деталях (при товщинні від 10 мм до 15 мм), а також для зварювання деталей з маловуглецевих сталей (при товщинні до 7 мм) використовують бензино-кисневе зварювання.

При ручному газовому зварюванні і наплавленні якість шва і наплавленого шару суттєво залежать від складу додаткового матеріалу. При зварюванні необхідно використовувати додаткові матеріали, близькі за хімічним складом до матеріалу деталі, яка ремонтується. Так для зварювання високолегованих сталей використовують спеціальні електроди, леговані хромом, нікелем, молібденом, титаном.

Зварювання деталей з чавуну є складним процесом, що пов'язано з великим вмістом вуглецю і кремнію в чавуні, неоднорідністю його структури і чутливістю до зміни температури. При зварюванні чавуну внаслідок нерівномірного нагрівання і швидкого охолодження появляються тріщини і відбілений чавун високої твердості, який важко обробляти.

Тому зварювання деталей з чавуну ведуть без підігрівання і з підігріванням. Для чавунних деталей нескладної форми і невеликих розмірів використовують зварювання без підігрівання, а для деталей складної конфігурації - з підігріванням. При зварюванні з підігріванням деталь попередньо нагрівають (до температури від 650°С до 700°С) для попередження відбілювання чавуну і виникнення залишкових напружень. Після зварювання рекомендується знову нагріти деталь (до температури від 650°С до 700°С) і потім повільно охолодити. При зварюванні чавуну без підігрівання в якості додаткового матеріалу використовують чавунні стержні марки Б, а при зварюванні з підігріванням - чавунні стержні марки А з меншим вмістом кремнію. Для усунення із зварювальної ванни тугоплавких окислів використовують флюси на основі бури і хлористого калію. Зварювання використовують при ремонті другорядних чавунних деталей, які не несуть навантаження.

При використанні ручного газового зварювання І наплавлення товщина наплавленого шару знаходиться в межах від 2,5 мм до 4 мм. До недоліків газового наплавлення слід віднести нерівномірність товщини наплавленого шару металу.

Метод відновлення спрацьованих деталей наплавленням дозволяє при малих затратах відновлювати деталі з подальшою високою роботоздатністю. В більшості випадків відновлена деталь не гірша за нову, а іноді і краща. Цим методом відновлюють вали, зірочки, зубчасті колеса, муфти тощо.

Недоліком цих методів є те, що деталь нагрівається, що викликає деформації і виникнення внутрішніх напружень. Для їх ліквідації необхідно використовувати термообробку, яка теж може бути причиною деформацій.