1.2. Системи, форми та види оплати праці

Заробітна плата - частина національного доходу, яка призначена для особистої потреби робітників та службовців. Заробітна плата - є одним з елементів виробничих витрат підприємства. Робота по організації заробітної плати на підприємстві полягає у виборі моделі формування заробітної плати (тарифної чи безтарифної), виборі форм і систем заробітної плати, розробці умов і правил преміювання. При цьому критерієм економічної ефективності організації заробітної плати повинно бути випереджаюче зростання доходу підприємства порівняно зі зростанням фонду заробітної плати. Якщо таке випередження не забезпечується, необхідно детально проаналізувати причини цього і розробити додаткові заходи, спрямовані або на зростання доходу, або на економію витрат на оплату праці.

Форми і системи заробітної плати – це механізм встановлення розміру заробітку в залежності від кількості та якості праці, її результатів. Обираючи певну форму заробітньої плати і конкретну систему формування заробітку, роботодавець управляє інтенсивністю та якістю праці конкретних працівників.

Основою організації оплати праці є тарифна система, що являє собою сукупність нормативних матеріалів, за допомогою яких встановлюється рівень заробітної плати працівників підприємства залежно від їхньої кваліфікації, складності робіт, умов праці, відповідальності, значення галузі та інших факторів, що характеризують якісну сторону праці. Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, надбавки і доплати до тарифних ставок, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Тарифна система використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників – залежно від їх кваліфікації та відповідальності за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Тарифна сітка – це шкала кваліфікаційних розрядів і тарифних коефіцієнтів, за допомогою яких встановлюється безпосередня залежність розміру заробітної плати працівників від їхньої кваліфікації. Кожному кваліфікаційному розряду відповідає тарифний коефіцієнт, що показує, у скільки разів тарифна ставка цього розряду перевищує тарифну ставку першого розряду. Тарифний коефіцієнт першого розряду завжди дорівнює одиниці. Кількість кваліфікаційних розрядів і коефіцієнтів визначається складністю виробництва і робіт, що виконуються, і обумовлюється в колективному договорі.

Під словом система слід розуміти сукупність принципів. які служать основою любого вчення. По відношенню до оплати праці система включає два напрямки : організацію праці та нарахування заробітної плати. Перше пов’язане з обліком відпрацьованого часу, а друге - з кількістю виконаної роботи. Тому система оплати праці розподіляється на дві форми : погодинна та відрядна, а вони в свою чергу мають різновидності.

Форми оплати праці робітників схема1.1

О п л а т а п р а ц і

Робітники

Спеціалісти та службовці

Окладово-почасова

Погодинна

Відрядна

Проста погодинна

Відрядно-проста

Погодинно-преміювальна

Акордна

Відрядно-преміювальна

Відрядно-прогресивна

Відрядна оплата праці - система заробітної плати, при якій заробіток залежить від обсягів виконаної роботи, потребує якості. Відрядна форма оплати праці має декілька різновидів, які залежать від способу обліку і порядку оплати виготовлюваної продукції, а саме:

- пряма відрядна;

- відрядно-прогресивна;

- відрядно-преміальна;

- акордна;

- опосередковано-відрядна.

При прямій відрядній формі оплати праці основу оплати становить відрядна розцінка, котра визначається діленням годинної ставки, що відповідає розряду конкретної роботи, на годинну норму виробітку (або множенням цієї ставки на норму часу).

Зв = К Ц (1.1)

К-кількість виготовленої продукції;

Ц – розцінок виконуваних робіт;

Ц= (1.2)

С - тарифна годинна ставка;

Нв.год – годинна норма виробітку;

Непряма відрядна система праці – застосовується для оплати праці допоміжних робітників (підсобників) .Заробітна плата підсобників залежить від результатів роботи основних робітників, яких вони обслуговують.

Знв = С Ч Квн (1.3)

Квн – коефіцієнт виконання норми;

С- тарифна ставка;

Ч – відпрацьований час;

Відрядно-прогресивна форма оплаті праці передбачає збільшення відрядної розцінки зі збільшенням виробництва продукції, виконання робіт чи надання послуг протягом встановленого робочого дня, зміни.

Зпрог = Но Цо + Нп Цп (1.4)

Но - робота, виконана в межах встановленої норми;

Цо – розцінок за роботу, виконану в межах норми;

Нп - робота, виконана понад норму;

Цп – розцінок за роботу, виконану понад норми;

Відрядно-преміальна форма оплати праці передбачає виплату робітнику-відряднику, крім заробітку за відрядними розцінками, премії за перевиконання кількісних і якісних показників.

Звп = Зв + П = К Ц + П (1.5)

Зв - відрядний заробіток;

П - премії за досягнення результатів, що заохочуються;

Акордна оплата праці застосов3ується, коли виконавцю (виконавцям) заробітна плата нараховується за певну виконану роботу. Специфіка цієї форми оплати праці в тому, що доручена робота повинна бути виконана в повному обсязі, при цьому час, витрачений на виконання дорученої роботи, особливої ролі для нарахування зарплати не відіграє.

Залежно від форм організації праці відрядна оплата може бути індивідуальною або колективною (бригадною). Заробіток працівника при індивідуальній відрядній оплаті праці залежить від кількості виготовленої ним придатної продукції та відрядної розцінки за одиницю виробів. При колективній (бригадній) оплаті праці заробіток кожного працівника залежить від результату роботи всієї бригади.

Розподіл зароблених бригадою коштів між робітниками бригади здійснюється згідно з чинним законодавством на підставі присвоєних розрядів і відпрацьованого часу, а також за умовними розрядами і коефіцієнтами трудової участі, які визначаються рішенням ради бригади, відповідно до трудового внеску кожного робітника у загальні результати роботи.

При погодинній оплаті праці розрізняють просту погодинну і погодинно-преміальну форми оплати праці.

Проста погодинна форма ставить оплату праці в залежність від кількості відпрацьованого часу і кваліфікації працівника; передбачає проведення нарахування заробітної плати працівникам виходячи з годинної тарифної ставки, яка встановлюється за домовленістю сторін або в колективному договорі, і фактичної кількості відпрацьованих ними годин за розрахунковий період. Чинним законодавством передбачено при застосуванні погодинної оплати праці встановлення працівникам нормованих завдань. Нормоване завдання при погодинній системі оплати праці – це той обсяг робіт, що його працівник повинен виконати за годину праці.

Зпп = С Ч (1.6)

С - тарифна ставка;

Ч – відпрацьований час;

Погодинно-преміальна форма оплати праці застосовується з метою підвищення матеріальної зацікавленості працівників у результатах їхньої праці. При цій системі поряд з виплатою посадових окладів або ставки за одиницю часу роботи, за досягнення певних кількісних та якісних показників працівнику виплачується надбавка до заробітної плати, тобто премія. Здебільшого розмір премій встановлюється у відсотках до нарахованої заробітної плати.

Зппр = С Ч + П (1.7)

С - тарифна ставка;

Ч – відпрацьований час;

П - премії за досягнення результатів, що заохочуються;

В сучасних системах заробітної плати особлива увага звертається на посилення зацікавленості кожного співробітника у підвищенні ефективності використання всіх виробничих ресурсів. Зростання заробітної плати повинне залежати від зниження норм витрат праці та матеріалів, підвищення якості продукції, зростання продуктивності праці. Лише за таких умов зростання заробітної плати не зменшуватиме загальну ефективність виробництва.

Для оплати праці керівників, спеціалістів і службовців використовуються схеми посадових окладів, розміри яких встановлюються залежно від посад, що займають керівники, спеціалісти і службовці, їхньої кваліфікації, умов праці, масштабів і складності виробництва, обсягів, складності і важливості робіт. Особливістю застосування на підприємстві схеми посадових окладів є розробка штатного розпису – внутрішнього нормативного документа, де вказаний перелік посад, що є на цьому підприємстві, чисельність працівників за кожною з них і розміри їхніх місячних посадових окладів.

Тарифно-кваліфікаційні довідники робіт і професій робітників, об’єднані в єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник (ЄТКД) – це збірники нормативних документів, які вміщують кваліфікаційні характеристики робіт і професій, згруповані в розділи за виробництвами і видами робіт. За допомогою тарифно-кваліфікаційних довідників проводиться тарифікація робіт (встановлюється розряд роботи), присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам, формуються програми підготовки і підвищення кваліфікації робітників. Кваліфікаційна характеристика роботи і професії робітника складається з трьох розділів: “Характеристика робіт”, “Повинен знати” і “Приклади робіт”. Кваліфікаційні розряди присвоюються робітникам на основі вимог тарифно-кваліфікаційних довідників кваліфікаційною комісією підприємства або його структурного підрозділу.

Окрім заробітної плати, яку обчислюють за тарифними ставками, виробничими розцінками чи на основі посадових окладів, працівникам можуть виплачувати:

- доплати;

- надбавки;

- гарантійні виплати;

- компенсаційні виплати.

Система надбавок і доплат до тарифних ставок також є нормативним документом. Більшість з них регламентується трудовим законодавством, деякі встановлюються безпосередньо на підприємстві.

Працівники мають право на отримання доплат у таких випадках:

а) суміщення професій.

Працівникам, які виконують на тому ж самому підприємстві поряд зі своєю основною роботою, що визначена трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов’язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, здійснюється доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника. Розміри доплат за поєднання професій (посад) встановлюються на умовах, передбачених в колективному договорі. При цьому слід врахувати, що Генеральною угодою доплати за суміщення професій максимальними розмірами не обмежуються і визначаються економією, яка отримана внаслідок суміщення. За суміщення професій керівникам оплата не проводиться.

б) робота у святковий і неробочий день.

Робота у святковий і неробочий день оплачується в подвійному розмірі:

*відрядникам – за подвійними відрядними розцінками;

*працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - в розмірі подвійної погодинної або денної ставки;

*працівникам, які отримують місячний оклад, - у розмірі одинарної погодинної або денної ставки понад оклад, якщо робота у святковий і неробочий день здійснювалася в межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної погодинної або денної ставки понад оклад, якщо робота здійснювалася понад місячну норму.

Оплата у вказаному розмірі здійснюється за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

За бажанням працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути надано інший день відпочинку.

в) робота в нічний час.

Робота у нічний час оплачується у підвищеному розмірі, що встановлюється Генеральною, галузевими (регіональними)угодами і колективним договором, але не нижче ніж 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час. Згідно з Генеральною угодою – 35% за кожну годину роботи.

г) надурочні роботи.

Надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня. Робота у понаднормовий час допускається тільки у виняткових випадках за погодженням з профспілкою.

До надурочних робіт забороняється залучати:

1) вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років;

2) осіб, молодших вісімнадцяти років;

3) працівників, які навчаються у загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах без відриву від виробництва, в дні занять.

Жінки, які мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, можуть залучатись до надурочних робіт лише за їх згодою.

Надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік.

За погодинною системою оплати праці робота у надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, - за всі відпрацьовані надурочні години.

Надбавки належать до виплат стимулюючого характеру, якими заохочуються окремі категорії працівників за високоякісну і висококваліфіковану роботу.

На підприємстві може бути розроблене і затверджене як складова частина Колективного договору Положення про преміювання працівників підприємства.

До заохочувальних виплат, які включаються до додаткового фонду оплати праці, входять також премії. Премії – це грошові виплати працівникам, які виплачуються понад суму основної зарплати за успішну трудову діяльність.

Законодавством України передбачено такі основні компенсаційні виплати працівникам:

а) оплата за час виконання державних та суспільних обов’язків.

За час виконання державних та суспільних обов’язків оплата здійснюється виходячи із середнього заробітку за два попередні місяці.

б) компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість.

Працівникам при переведенні їх на іншу роботу, коли це пов’язано з переїздом в іншу місцевість, оплачуються:

1) вартість проїзду працівника і членів його сім’ї у порядку і в розмірах, встановлених законодавством для відряджень;

2) витрати на перевезення майна;

3) добові за час перебування в дорозі – у розмірі, встановленому для відрядження;

4) одноразова допомога на самого працівника і на кожного члена сім’ї, який переїжджає. Сума допомоги дорівнює розміру посадовому окладу на новому місці роботи – для самого працівника та 25% від окладу на кожного члена сім’ї;

5) заробітна плата за дні збору в дорогу і влаштування на новому місці проживання, але не більше шести днів, а також за час перебування в дорозі нараховується виходячи із посадового окладу на новому місці.

в) компенсації при службових відрядженнях.

г) компенсації для працівників, що їх скеровують для підвищення кваліфікації.

У разі скерування працівників для підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за ними зберігається місце роботи (посада) і проводяться такі виплати:

- середня заробітна плата за основним місцем роботи за час населення;

- оплата вартості проїзду працівника до місця навчання і назад;

- виплата добових за кожний день перебування в дорозі у розмірі, встановленому законодавством для службових відряджень;

- відшкодування витрат, пов’язаних з наймом житлового приміщення у разі відсутності гуртожитку, в порядку, встановленому законодавством для службових відряджень;

д) гарантії для донорів.

За працівниками –донорами зберігається середній заробіток за дні обстеження в закладах охорони здоров’я і здавання крові для переливання. Цим працівникам безпосередньо після кожного дня здавання крові для переливання надається день відпочинку із збереженням середнього заробітку. За бажанням працівника цей день приєднується до щорічної відпустки.

Робітники, фахівці і службовці підприємств, установ і організацій будь-якої форми власності мають право працювати за сумісництвом, тобто виконувати, крім своєї основної, іншу роботу на умовах трудового колективу. Обмеження на сумісництво можуть запроваджуватися керівниками державних підприємств, установ і організацій разом з профспілковими комітетами лише щодо працівників окремих професій та посад, зайнятих на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, додаткова робота яких може призвести до наслідків, що негативно позначаються на стані їхнього здоров’я та безпеці виробництва. Обмеження також поширюються на осіб, які не досягли 18 років, та вагітних жінок.

Законодавчими актами заборонено працювати за сумісництвом керівникам державних підприємств, установ і організацій, їхнім заступникам, керівникам структурних підрозділів ті їхнім заступникам (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності).

Тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.

В оплаті праці жінок існують деякі особливості. Вони пов’язані насамперед із наданням пільг, які повинні забезпечувати виконання жінками своїх материнських обов’язків.

Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов’язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям – за наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда.

Згідно зі статтею 178 Кодексу законів про працю вагітних жінок і жінок , які мають дітей віком до трьох років, в разі неможливості виконання попередньої роботи потрібно переводити на легшу роботу. При цьому має зберігатися середній заробіток за попередньою роботою до досягнення дитиною віку трьох років.

Праця вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, у нічний час категорично заборонена. Крім того, таких жінок забороняється залучати до надурочних робіт, робіт у вихідні дні та скеровувати їх у відрядження.