5. Стаття 80. Припинення провадження у справі

Коментар:

Припинення провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, що повністю відкидають можливість судочинства125.

Існування норм, що регулюють припинення провадження у справі, викликано необхідністю вилучати з процесу судочинства справи, порушені за позовами, що подані на підставі помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду, або внаслідок розпорядчих дій сторін. При виявленні встановлених законодавством обставин відсутня необхідність розгляду справи по суті та винесення рішення. Припинення провадження у справі відбувається у випадках, коли неможливий судовий захист особи у господарському суді.

Суд за наявності викладених у ГПК підстав зобов'язаний припинити провадження у справі незалежно від того, чи подали сторони відповідне клопотання.

У застосуванні ст. 80 ГПК слід ураховувати вказівки, що містяться в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.94 р. N 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України".

Провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 статті 80 ГПК, якщо при розгляді справи буде встановлено, що:

- спір непідвідомчий господарському суду (стаття 12 ГПК);

- позов подано в інтересах позивача іншими, крім органів прокуратури, юридичними особами, державними або іншими органами (стаття 2 ГПК). При цьому слід мати на увазі, що звернення до господарських судів України прокурорів з інших держав в інтересах господарюючих суб'єктів цих держав не передбачене чинним законодавством чи відповідними міждержавними угодами і договорами України. Тому такі спори вирішенню господарськими судами України не підлягають (пункт 1 статті 62 ГПК);

- є письмова угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду (пункт 5 статті 80 ГПК). Таку угоду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі. В останньому випадку провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 5 статті 80 ГПК. Якщо ж таку угоду укладено до порушення провадження у справі, у прийнятті позовних матеріалів слід відмовити на підставі пункту 1 статті 62 ГПК або припинити провадження у справі з посиланням на пункт 1 статті 80 ГПК;

- вирішення даного спору відповідно до законів України, міждержавних угод чи договорів віднесене до відання інших органів (частина 4 пункту 1 статті 12 ГПК).

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК), зокрема, у таких випадках:

- припинення існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

- спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

У випадках відмови позивача від позову (пункт 4 статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

За наявності відомостей про ліквідацію підприємства чи організації, які є сторонами у справі, господарському суду слід враховувати таке. Відповідно до частини п'ятої статті 111 Цивільного кодексу України юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення, а згідно з частиною сьомою статті 59 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Отже, при вирішенні питання щодо припинення провадження у справі на підставі пункту 6 статті 80 ГПК господарський суд повинен витребувати докази виключення підприємства з державного реєстру.

У справах про визнання недійсним акта, раніше виданого ліквідованим органом, господарський суд вправі замінити його іншим органом, на який покладено видання таких актів.

У вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що відповідно до п. 3 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 р. N 7-93 "Про державне мито" останнє підлягає поверненню позивачеві тільки у випадках припинення провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 статті 80 ГПК.

Частина 1 коментованої статті визначає підстави припинення провадження у справі.

Господарський суд припиняє провадження у справі у випадках, коли після порушення провадження у справі виявлено такі обставини:

- спір не підлягає вирішенню в господарських судах України;

- відсутній предмет спору;

- є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;

- позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом;

- сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду;

- підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано;

- сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.

Перелік підстав припинення провадження у справі є вичерпним, тобто суд не має права припиняти провадження у справі з підстав, не зазначених у ч. 1 коментованої статті.

Як зазначається в п. 5 листа Вищого арбітражного суду України від 17.06.93 р. N 01-8/683 "Про окремі недоліки у вирішенні господарських спорів", провадження у справі не може бути припинене з підстав, не передбачених ст. 80 ГПК.

Спір не підлягає вирішенню в господарських судах, якщо:

а) спір не є підвідомчим господарському суду, тобто предмет спору не охоплюється ст. 12 ГПК;

б) спір за предметною ознакою підвідомчий господарському суду, але одна зі сторін не може бути учасником господарського процесу;

в) право чи інтерес не підлягають судовому захисту.

У постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 25.01.2005 р. у справі за позовом ВАТ "Сумісне українсько-бельгійське хімічне підприємство "Інтерхім" до ДП "Біостимулятор" про визнання неправомірним використання знака для товарів і послуг "Феназепам" зазначається, що провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, якщо, зокрема, вирішення спору відповідно до законів України та угод віднесено до компетенції інших органів або судів іншої юрисдикції.

У постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 30.01.2007 р. у справі за позовом ВАТ "Броварисільбуд" до державного комунального підприємства "Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації" і Броварської міської ради про визнання недійсними рішень державного комунального підприємства "Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації" від 13.07.2004 про відмову в реєстрації права власності та визнання права власності зазначається, що відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК припинення провадження у справі можливе за умови відсутності предмета спору, а не у зв'язку з тим, що позов подано до неналежного відповідача у справі.

У п. 3 інформаційного листа від 25.11.2005 р. N 01-8/2229 "Про деякі питання практики застосування норм законодавства, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у I півріччі 2005 року" Вищий господарський суд України на запитання, чи повинен господарський суд розглянути по суті позов, предмет якого не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, відповів таке. Господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає статті 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер. Дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.

До обставин, які свідчать про помилкове уявлення позивача про можливість вирішення спору господарським судом, тяжіє наявність рішення господарського суду або іншого органу, який у межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Тобто відкидається здійснення провадження та ухвалення судом рішення за тотожним позовом. Тут мається на увазі рішення господарського суду, третейського суду (арбітражу), а також рішення суду іноземної держави.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами. У постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 26.11.2002 р. у справі за позовом Донецької залізниці до ТОВ "ЦЗФ "Узлівська" про звернення стягнення на майно в розмірі 425,40 грн. зазначається, що визнання боржником претензії не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору. Особа, претензія якої була визнана боржником, має право звернутися з позовом до суду про стягнення визнаної суми коштів.

Від предмета спору слід відрізняти предмет позову - певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які перелічені, наприклад, у ст. 16 ЦК України. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

визнання права;

визнання правочину недійсним;

припинення дії, яка порушує право;

відновлення становища, яке існувало до порушення;

примусове виконання обов'язку в натурі;

зміна правовідношення;

припинення правовідношення;

відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Також слід ураховувати правову позицію, викладену в постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 15.01.2003 р. у справі за позовом ВАТ "Сигнаївський комбінат хлібопродуктів" до приватного підприємця К. про визнання платіжної вимоги такою, що не підлягає виконанню, де зазначається, що факт визнання боржником претензії не може бути підставою для припинення провадження у справі про стягнення з цього боржника відповідної заборгованості.

Суд також припиняє провадження у справі з огляду на процесуальні дії сторін щодо розпорядження їхніми процесуальними правами:

а) позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом (ст. 78 ГПК);

б) сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду (ст. 12 ГПК);

в) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом (ст. 78 ГПК).

Щодо припинення провадження у справі з тієї підстави, що сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду, слід мати на увазі вказівку, яка міститься в п. 10 листа Вищого арбітражного суду України від 10.03.98 р. N 01-8/91 "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів": господарський суд, до якого подано позов, з питання, що є предметом арбітражної угоди, повинен припинити провадження у справі, якщо є заперечення однієї з сторін щодо вирішення спору в господарському суді і ним не буде визнано, що арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана. У постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 11.06.2003 р. у справі за позовом компанії "Вестрен Ен-Ай-Ес Ентерпрайз Фонд" до АТЗТ з іноземними інвестиціями "Сонола" про стягнення 2745762,11 дол. США також зазначається, що у вирішенні спору з питань, які є предметом укладеної між сторонами спору арбітражної угоди (застереження), господарський суд повинен припинити провадження у справі, якщо є заперечення однієї зі сторін щодо вирішення спору в господарському суді.

Суд також припиняє провадження у справі через об'єктивну неможливість подальшого судочинства, оскільки одну зі сторін (чи всі сторони) ліквідовано.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Згідно із ст. 46 цього ж Закону фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Частина 2 коментованої статті містить припис про наслідки припинення провадження у справі - повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Однак ухвалу про припинення провадження у справі може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за правилами ст. ст. 112 - 114 ГПК, наприклад, якщо угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду буде визнано недійсною або якщо третейський суд (арбітраж) винесе постанову, якою визнає, що спір виходить за межі його компетенції, як це передбачено ст. 16 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", або якщо третейський суд винесе мотивовану ухвалу з питань відсутності компетенції, як це передбачено ст. 27 Закону України "Про третейські суди".

Частина 3 коментованої статті встановлює, що господарський суд, припиняючи провадження у справі, виносить ухвалу. Ухвала має відповідати вимогам, викладеним у ст. 86 ГПК, а також містити вказівку на підставу припинення провадження у справі.

У цій само ухвалі суд обов'язково повинен вирішити питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення державного мита з бюджету за правилами ст. ст. 47, 49 ГПК.

Також суд у винесенні ухвали про припинення провадження у справі наділено правами, передбаченими пунктами 4, 5 ч. 1 ст. 83 ГПК, тобто господарський суд має право:

• стягувати у доход Державного бюджету України із сторони, що порушила строки розгляду претензії, штраф у розмірі, встановленому статтею 9 ГПК*, або у відповідності до законів, що регулюють порядок досудового врегулювання спорів у конкретних правовідносинах;

Стаття 81. Залишення позову без розгляду

Коментар:

Залишення позову без розгляду - це одна з форм закінчення провадження у справі без винесення судового рішення. Залишення позову без розгляду - це закінчення розгляду справи, що викликане недотриманням позивачем установлених законом умов порушення і нормального розвитку судового процесу126.

Від припинення провадження у справі залишення позову без розгляду відрізняється підставами та наслідками. Після залишення позову без розгляду допускається повторне звернення до господарського суду.

Частина 1 коментованої статті містить перелік підстав залишення позову без розгляду. Господарський суд залишає позов без розгляду, якщо:

- позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано;

- у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;

- позивач не звертався до установи банку за одержанням з відповідача заборгованості, коли вона відповідно до законодавства мала бути одержана через банк;

- позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору;

- громадянин відмовився від позову, який було подано у його інтересах прокурором.

Перелік підстав залишення позову без розгляду є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до ст. 54 ГПК позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником. Якщо під час розгляду справи встановлено, що позовну заяву підписано особою, яка не має на це повноважень, позовна заява підлягає залишенню без розгляду. Те саме стосується й випадку, коли позовну заяву підписано представником, а в його довіреності відсутнє повноваження на підписання позову. Також позов залишається без розгляду, коли в позовній заяві зазначено лише прізвище і підпис особи без зазначення її посадового становища.

Суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. У даному випадку мається на увазі, що в тотожній справі порушено провадження, але розгляд справи не завершено.

Тотожна справа повинна бути у провадженні суду. Розгляд справи будь-яким адміністративним органом (органами антимонопольного комітету, податковими органами, правоохоронними органами, тощо) не є підставою для залишення позову без розгляду, оскільки ці органи не наділено повноваженнями з вирішення спорів.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про судоустрій України" судову систему України складають суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України. Отже, під судом слід розуміти суди загальної юрисдикції, зокрема спеціалізовані (господарські, адміністративні), та Конституційний Суд України. У п. 13 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 р. N 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" зазначається, що "іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно із статтею 3 та частиною 1 статті 18 Закону України "Про судоустрій України", а також створений відповідно до закону арбітраж (третейський суд)".

Арбітраж створюється і діє відповідно до Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", ст. 2 якого визначає "арбітраж" як будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема, Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України.

Третейський суд створюється і діє відповідно до Закону України "Про третейські суди", ст. 2 якого визначає третейський суд як недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

Під "іншим судом" може також розумітися суд іноземної держави, якщо він є компетентним розглядати господарські спори.

Позов залишається без розгляду, коли позивач не звертався до установи банку за одержанням з відповідача заборгованості, коли вона відповідно до законодавства мала бути одержана через банк.

Зокрема, маються на увазі розрахунки через договірне списання. Відповідно до п. 1.38 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" договірне списання - списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом. Згідно із ст. 26 цього ж Закону платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб. Умови договору на договірне списання повинні передбачати обсяг інформації, достатній для належного виконання такого списання банком, що обслуговує платника (обставини, за яких банк має здійснити (здійснювати) договірне списання; найменування отримувача та банку отримувача; реквізити рахунка, з якого має здійснюватися договірне списання; реквізити договору між платником та отримувачем (за наявності договору), що передбачає право отримувача на договірне списання; перелік документів, що мають бути представлені отримувачем в обслуговуючий платника банк (якщо платник та отримувач домовились про надання цих документів до банку платника) тощо). Договірне списання здійснюється за платіжною вимогою отримувача або за меморіальним ордером, оформленим банком.

Якщо позивач без поважних причин не подав витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору, господарський суд залишає позов без розгляду. У цьому приписі встановлено процесуальну санкцію за невиконання вимог суду:

а) неподання позивачем документів, які витребувані судом і необхідні для вирішення спору;

б) представник позивача не з'явився на виклик господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

У разі неподання витребуваних судом документів суд не вправі залишити позов без розгляду, якщо визнає причини неподання документів поважними. Що ж до нез'явлення представника позивача, то суд залишає позов без розгляду незалежно від причин нез'явлення.

Відповідно до ст. 29 ГПК прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. Якщо позивач відмовився від позову, поданого прокурором в інтересах держави, це не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті. Натомість якщо прокурор подав позов в інтересах громадянина, то у випадку відмови громадянина від поданого прокурором в його інтересах позову господарський суд повинен залишити позов прокурора без розгляду.

У роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.94 р. N 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України" містяться такі вказівки. При вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору;

- позивач не подав витребувані документи без поважних причин чи не направив свого представника в засідання господарського суду. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду, господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.

Якщо позивач не подав витребувані документи, суд не має можливості розглянути справу по суті, оскільки позивач не надав йому необхідні для цього документи. Якщо ж представник позивача не з'явився в судове засідання, але його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи по суті, суд не повинен залишати позов без розгляду, а має розглянути справу по суті.

Частина 2 коментованої статті встановлює, що господарський суд, залишаючи позов без розгляду, виносить ухвалу. Ухвала повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 86 ГПК, а також містити вказівку на підставу залишення позову без розгляду.

У цій само ухвалі суд може вирішити питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення державного мита з бюджету за правилами ст. ст. 47, 49 ГПК.

Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 N 7-93 р. "Про державне мито" останнє підлягає поверненню позивачеві тільки у випадках припинення провадження у справі. У всіх інших випадках застосування ст. 81 ГПК державне мито поверненню не підлягає.

Також суд при винесенні ухвали про залишення позову без розгляду наділений правами, передбаченими пунктами 4, 5 ч. 1 ст. 83 ГПК, тобто господарський суд має право:

- стягувати у доход Державного бюджету України із сторони, що порушила строки розгляду претензії, штраф у розмірі, встановленому статтею 9 ГПК* або у відповідності до законів, що регулюють порядок досудового врегулювання спорів у конкретних правовідносинах;