4. Стаття 79. Зупинення провадження у справі та його поновлення

Коментар:

Коментована стаття регулює питання зупинення провадження у справі та його поновлення.

Зупинення провадження у справі - тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені123.

Зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі, тобто закінчення строку визначається вказівкою на подію. Крім того, перелік підстав відкладення розгляду справи не є вичерпним, а зупинити провадження у справі господарський суд може лише з підстав, установлених законом.

Частина 1 коментованої статті встановлює обов'язок господарського суду зупинити провадження у справі. Причиною зупинення в даному випадку є неможливість розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду, до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати:

а) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом;

б) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок:

а) непідвідомчості;

б) обмеженості предметом позову;

в) неможливості розгляду тотожної справи;

г) певної черговості розгляду вимог.

Як приклад, можна навести вказівку, що міститься в п. 8.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 24.12.99 р. N 02-5/602 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України "Про заставу". Якщо у провадженні господарського суду одночасно є два чи більше спорів, пов'язаних із зверненням стягнення на заставлене майно та задоволенням вимог заставодержателів за рахунок цього майна (статті 19, 20 Закону України "Про заставу"), предметом яких є одне й те саме майно, то, незалежно від дати надходження відповідних позовів, господарський суд повинен, насамперед, розглянути справу, позивачем у якій є попередній заставодержатель або заставодержатель зареєстрованої застави рухомого майна, а у решті справ до її вирішення по суті зупинити провадження на підставі частини першої статті 79 ГПК.

Також у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 26.08.2003 р. у справі за позовом ВАТ "Нерухомість столиці" до ВАТ "Український науково-дослідний інститут аналітичного приладобудування" про стягнення 10719786 грн. боргу зазначається, що господарські суди зобов'язані були зупинити провадження у справі, безпосередньо пов'язаній з іншою справою, що перебувала на апеляційному перегляді, який не було завершено на дату прийняття рішення у цій справі.

Інша справа повинна бути у провадженні суду. Розгляд справи будь-яким адміністративним органом (органами Антимонопольного комітету, податковими органами, правоохоронними органами тощо) не є підставою для зупинення провадження у справі.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про судоустрій України" судову систему України складають суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України. Отож, під судом слід розуміти суди загальної юрисдикції, зокрема спеціалізовані (господарські, адміністративні), та Конституційний Суд України. У п. 13 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 р. N 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" зазначається, що "іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно із статтею 3 та частиною 1 статті 18 Закону України "Про судоустрій України", а також створений відповідно до закону арбітраж (третейський суд)".

У п. 4 інформаційного листа від 25.11.2005 р. N 01-8/2229 "Про деякі питання практики застосування норм законодавства, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у I півріччі 2005 року" Вищий господарський суд України на запитання, чи є підставою для зупинення провадження у справі розгляд Верховним Судом України касаційної скарги в іншій справі, що пов'язана з первісною, відповів таке. В разі неможливості розгляду справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, господарський суд згідно зі статтею 79 ГПК України зупиняє провадження у справі. Під терміном "інший суд", який вживається у частині першій названої норми, слід розуміти, зокрема, будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно із статтею 3 та частиною першою статті 18 Закону України "Про судоустрій України", отже і Верховний Суд України.

Арбітраж створюється і діє відповідно до Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", ст. 2 якого визначає "арбітраж" як будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема, Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України.

Третейський суд створюється і діє відповідно до Закону України "Про третейські суди", ст. 2 якого визначає третейський суд як недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

Під "іншим судом" може також розумітися суд іноземної держави.

Також відповідно до п. 16 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 р. N 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" у разі оскарження в апеляційному порядку ухвал суду першої інстанції останній, надсилаючи одержану апеляційну скаргу або подання разом зі справою відповідному апеляційному господарському суду (частина третя статті 91 ГПК), одночасно виносить ухвалу про зупинення провадження у даній справі на підставі частини першої статті 79 ГПК.

Слід також керуватися вказівкою, яка міститься в постанові Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" (п. 2), де зазначається, що у разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає Конституції України застосований закон або закон, який підлягає застосуванню в конкретній справі, суд за клопотанням учасників процесу або за власною ініціативою зупиняє розгляд справи і звертається з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду України, який відповідно до ст. 150 Конституції може порушувати перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції законів та інших нормативно-правових актів.

Господарський суд також повинен зупинити провадження у справі, якщо відомо, що Конституційний Суд України відповідно до ст. 13 Закону України "Про Конституційний Суд України" розглядає питання конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи офіційного тлумачення Конституції та законів України, які є юридичною підставою позовної вимоги чи заперечення проти позову в даній справі.

Частина 2 коментованої статті передбачає випадки, коли господарський суд має право, але не зобов'язаний зупиняти провадження у справі. До таких випадків віднесено:

1) призначення господарським судом судової експертизи;

2) надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів;

3) заміни однієї з сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації.

Установлений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, тобто будь-які інші обставини не можуть бути підставою зупинення провадження у справі. Так, у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 04.03.2003 р. N 2/390124 у справі за позовом ВАТ "Холодокомбінат N 4" до ЗАТ "Укррибсервіс" та КП "ОВ" Союзу організації інвалідів в Україні про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору уступки вимоги від 15 листопада 1999 р. N 15/11/99 зазначається, що надсилання господарським судом запиту чи витребування документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, не може бути підставою зупинення провадження у справі згідно зі ст. 79 ГПК.

Суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь у судовому процесі, або за своєю ініціативою. Таке клопотання можуть подати і треті особи.

Відповідно до ст. 41 ГПК для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Оскільки для проведення експертизи матеріали справи направляються до судово-експертної установи, у цей період часу неможливо проводити процесуальні дії.

Надіслання матеріалів справи до слідчих органів можливо відповідно до ст. 90 ГПК: якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення органам внутрішніх справ чи прокуратури.

Частина 4 коментованої статті передбачає, що про зупинення провадження у справі та його поновлення виноситься ухвала.

Ухвала про зупинення провадження у справі повинна відповідати вимогам, установленим ст. 86 ГПК, а також містити викладення обставин, що зумовлюють зупинення провадження у справі, та процесуальні дії, що їх слід виконати у зв'язку із зупиненням провадження у справі (надіслання справи до судово-експертної установи, направлення матеріалів справи слідчим органам тощо). В ухвалі також слід покласти на сторони обов'язок повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.

Відповідно до ст. 41 ГПК про призначення експертизи господарський суд виносить ухвалу. Якщо через проведення експертизи господарський суд зупиняє провадження у справі, ухвала про призначення експертизи окремим процесуальним документом не виноситься, а питання, пов'язані з призначенням експертизи (призначення судово-експертної установи, визначення питань, які мають бути роз'яснені судовим експертом тощо), вирішуються в ухвалі про зупинення провадження у справі.

Про поновлення провадження у справі господарський суд виносить ухвалу. В ухвалі повинно бути зазначено, що причини, які зумовили зупинення провадження у справі, усунено, та про час і місце розгляду справи в судовому засіданні, а також про процесуальні дії, що їх належить вчинити.

Якщо провадження у справі було зупинено у зв'язку з необхідністю заміни однієї з сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації, в ухвалі про поновлення провадження у справі суд зазначає про заміну сторони її правонаступником.

Відповідно до частини 5 коментованої статті ухвалу про зупинення провадження у справі може бути оскаржено в апеляційному чи касаційному порядку. Ухвала про поновлення провадження у справі оскарженню не підлягає.