Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
курсова2.doc
Скачиваний:
7
Добавлен:
25.08.2019
Размер:
4.84 Mб
Скачать

1.2. Світовий досвід становлення геопарків

У міжнародній класифікації заповідних територій в останні роки впроваджується нова категорія збереження геолого-геоморфологічної спадщини – геопарки. Ідея створення мережі геопарков в 90-х роках ХХ століття прийшла в голову представникам чотирьох заповідників, розташованих у Франції, Німеччині, Греції і Іспанії. Програма розвитку геопарків розроблена ЮНЕСКО у співпраці з Міжнародним союзом геологічних наук та урядовими інституціями і затверджена у березні 1999 р. на ХХІХ Генеральній конференції ЮНЕСКО. Завдання цієї програми – скоординувати національні та міжнародні зусилля в галузі збереження геолого-геоморфологічної спадщини, геотопів, геомісць, заповідних геологічних об’єктів. Програма геопарків тісно співпрацюватиме з Центром світової спадщини ЮНЕСКО та Міжнародною мережею біосферних заповідників «Людина і біосфера» (МАБ). Згідно цієї програми передбачається щороку надавати цей міжнародний статус 20 територіям, які відповідають критеріям нової міжнародної категорії збереження геоспадщини. А в червні 2004 р. під егідою ЮНЕСКО була створена міжнародна мережа геопарков. Статус геопарка повинен допомогти привернути увагу громадськості до цінності ресурсів даного регіону, до збереження геологічного спадщини, що безпосередньо впливає на якість життя населення.

Території, що претендують на включення до міжнародної мережі геопарків, повинні відповідати таким критеріям:

  1. території повинні включати визначену кількість надзвичайно важливих об’єктів геологічної (геолого-геоморфологічної) спадщини, що мають наукову та освітню цінність, унікальний характер і рекреаційну привабливість;

  2. одночасно об’єкти геологічної спадщини можуть становити археологічний, історико-культурний та екологічний інтерес;

  3. на цих територіях розвивається геотуризм, який сприяє розвитку уявлення і знань людей про геоспадщину;

  4. тут демонструються методи збереження та залучення геологічної спадщини до задоволення потреб геонаукових дисциплін і розробки природоохоронних заходів;

  5. значна увага на цих територіях повинна приділятись співпраці з місцевими жителями, а також освітньому і соціально-економічному розвитку громади;

  6. повинен існувати менеджмент-план території геопарку, який сприятиме сталому соціально-економічному розвитку (як правило, базованому на екотуризмі);

  7. геопарк повинен бути складовою глобальної мережі, що демонструє та розповсюджує найкращий досвід стосовно природної спадщини та інтегрується у програми сталого розвитку.[13, с.6].

Початок формування мережі геопарків був покладений на I Міжнародній конференції з геопарків (Пекін, 2004 р.), де було прийнято директивні документи з формування мережі геопарків всесвітнього значення й вручено 25 відповідних сертифікатів ЮНЕСКО (вісім – Китаю, по три – Німеччині й Великобританії, по одному–два – іншим європейським країнам).

У програмі розвитку геопарків спеціально наголошується на таких перевагах нової категорії: тут одночасно забезпечується захист геоспадщини, акцентується увага на сталому розвитку та значна роль відводиться місцевим громадам, зацікавленим у втіленні планів менеджменту розвитку геологічно цінних територій із урахуванням соціально-економічних цілей.

На початку ХХІ століття нова міжнародна категорія збереження геоспадщини – геопарк – активно впроваджується у різних районах світу. Оскільки Україна – європейська держава, було вирішено проаналізувати досвід країн Європи в питаннях створення геопарків.[21, с.376].

Наприкінці 2008 р. до неї належало вже 35 природоохоронних територій (табл. 1) у 13 країнах Європи (Франція, Німеччина, Греція, Іспанія, Італія, Ірландія, Велика Британія, Румунія, Чехія, Португалія, Норвегія і Хорватія), а зараз їх є 37 [9]. Це доводить необхідність і ефективність співпраці, яка дає змогу обмінюватися досвідом і методами діяльності, спрямованої на поєднання охорони геологічної спадщини зі зрівноваженим розвитком, промоцією геотуризму і принесенням користі місцевим громадам.

Таблиця 2.1.

Склад Європейської мережі геопарків

Країна

Кількість геопарків

Назви геопарків

Австрія

2

Nature Park Eisenwurzen, Kamptab

Велика

Британія

7

North Pennines A.O.N.B. European Geopark

North West Highlands Geopark

Fforest Fawr Geopark

Lochaber Geopark (Шотландія)

English Riviera Geopark

GeoMon GeoPark (Уельс)

Geopark Shetland (Шотландія)

Греція

3

Petrified Forest of Lesvos

Psiloritis Natural Park

Chelmos – Vouraikos Geopark

Іспанія

4

Parque Cultural del Maestrazgo

Cabo de Gata – Nijar Natural Park (Андалузія)

Subbeticas Geopark (Андалузія)

Sobrarbe Geopark (Арагон)

Італія

4

Parco delle Madonie

Parco Del Beigua

Geological, Mining Park of Sardinia

Parco Naturale Adamello Brenta

Ірландія

2

Copper Coast Geopark

Marble Arch Caves European Geopark

Німеччина

5

Vulkaneifel Geopark

Geo and Naturepark TERRA.vita

Bergstrasse-Odenwald Geopark

Swabian Alb Geopark

Geopark Harz. Braunschweiger Land Ostfalen

Норвегія

1

Gea Norvegica Geopark

Португалія

2

Naturtejo Geopark

Arouca Geopark

Румунія

1

Hateg Country Dinosaurs Geopark

Франція

3

Reserve Geologique de Haute-Provence, Astrobleme Rochechouard, Parc Naturel Regional du Luberon

Хорватія

1

Papuk Geopark

Чехія

1

Bohemian Paradise

Зокрема, в Європі успішно функціонує мережа геопарків, до складу якої входять такі відомі геологічні місцевості, як Геологічний резерват у Високому Провансі, геопарк «Бож» (Франція), Вулканічний геопарк «Вулканейфель», національний геопарк, утворений на місці космічної катастрофи Нердлінген-Рис (Німеччина), Кам’яний ліс Лесбоса (Греція), Богемський Рай, парк «Егер» (Чехія), острів Лангкави – одне з найдавніших горних утворень Малайзії. Країна Динозаврів (Румунія) та інші. Нижче розглянуто природоохоронні та організаційні передумови розвитку геотуризму у низці країн Західної (Велика Британія, Іспанія) та Центрально-Східної (Чехія, Польща) Європи.[19, с.6].

Багато європейських країн переймають досвід і створюють геопарки на своїх територіях.

Велику Британію у сфері збереження геоспадщини вирізняє добре розроблена методологічна база щодо виявлення і забезпечення збереження об'єктів геоспадшини, а також широкий спектр форм заповідання на національному і регіональному рівнях. Зокрема, на національному рівні збереження об'єктів геоспадщини забезпечується такими категоріями як національні парки, національні природні резервати та об'єкти спеціального наукового інтересу. Багато з національних парків цієї країни охоплюють мальовничі ландшафти та місця спеціального наукового інтересу в галузі геоспадщини. Найбагатшим геолого-геоморфологічним різноманіттям характеризуються національні парки Озерний Край, Сновдонія та Дартмур. у регіональній політиці зі збереження геоспадщини активно використовують таку категорію, як регіонально важливі геологічні об'єкти.

В Іспанії ж розроблено на законодавчому рівні спеціальні категорії охорони об’єктів геоспадщини, натомість є два закони, які опосередковано стосуються цього питання: Закон про історичну спадщину (з 1985 р.) і Закон про збереження дикої флори і фауни (з 1989 р.). Охорона і менеджмент об’єктів геоспадщини здійснюється на території національних і природних парків на основі планів землекористування і менеджменту території, які застосовують індивідуально до кожного природного об'єкта (парку).

Як свідчить практика геотуризму в Іспанії найпривабливішими місцями тут є вулканічні ландшафти, об'єкти палеонтологічної спадщини (зокрема, сліди динозаврів, скам'янілості), стратиграфічно-седиментаційні, мінерало-стратиграфічні, загально-археологічні, давні об'єкти гірничої справи, а також стоянки давніх людей. Як зазначають дослідники, геотуристичних імідж цієї країни визначають три групи геотуристичних атракцій: території карстових утворень (печери та їхнє оточення); території палеонтологічних знахідок, особливо відслонення порід, що містять залишки динозаврів; території з сучасною та давньою вулканічною діяльністю.

У Чехії охорона об'єктів геолого-геоморфологічної спадщини на законодавчому рівні забезпечується таким категоріями як національні парки, території охорони ландшафтів (природні парки), резервати природи, національні пам'ятки природи та пам'ятки природи. Тут також впроваджують міжнародні категорії охорони геоспадщини - геопарки (наприклад, геопарк «Чеський Рай» на півночі Чехії). Для об'єктів національного рівня застосовують таку категорію охорони як національна пам'ятка природи (наприклад, найвиша вершина Чеського Раю гора Козакув (744 м н.р.м), складена пермськими і кайнозойськими трахибазальтами, відомий геологічний і мінералогічний об'єкт, місцезнаходження дорогоцінного каміння, із зарослими природним мішаним лісом схилами) та резерват природи (наприклад Груба Скала, Праховскі скелі - скельні міста з фрагментами соснових, дубових букових пралісів; Клокоцке скелі - група скельних форм на вершині куести; Буціни у Ракус - схили долини Єзери зі скельними стінами, окремими блоками та зсувами, порослі буковим лісом; Троскі - два вулканічні стовпи неогенового віку, місце зростання теплолюбної рослинності та інші). На місцевому рівні чеське законодавство передбачає застосування такої категорії як пам'ятка природи.

Польща належить до країн, де охорона геоспадшини має належне законодавче підґрунтя. Охорона цінних геолого-геоморфологічних об'єктів забезпечується такими базовими національними природоохоронними категоріями як національні парт, ландшафтні парки, природні резервати, пам'ятки природи та осередки документації неживої природи. Більшість об'єктів геоспадщини Польщі мають статус резерватів неживої природи, пам'яток неживої природи та документаційних осередків неживої природи. Серед пам'яток неживої природи в якості охоронних об'єктів виділяють ератичні валуни, скелі і скельні стіни, геологічні відслонення, водні об'єкти (водоспади, скелясті каньйони), а також печери і скельні тріщини.

Унікальні умови для геотуристичних подорожей мають гірські масиви Татр, Пєнін, Судетів. Серед найвідвідуваніших геотуристичних об'єктів необхідно відмітити копальню солі Вєлічка, яка розпочала функціонувати з XI століття, морські кліфи на узбережжі Балтійського моря, унікальні геоморфологічні утворення в Судетах - масив Карконоші з унікальними скельними утвореннями, Столові гори зі скельним містом «Великий Щєлінєц», печерні утворення Краківсько-Ченстоховскої та Свєнтокшицької височин. У 2004 році на польсько-німецькому пограниччі створено європейський геопарк Лук Мужакова (Мuskau Arch Geopark).

Більшість європейських геопарків ( зокрема британських, італійських та іспанських) розташовані у гірських регіонах - горах Гарц, Альпах, Апеннінах та ін. Ланшафти гірських геопарків дуже різноманітні - вони поєднують елементи флювіального, польодовикового. карстового, вулканічного, приморського рельєфу. Наприклад, на заході Балканського півострова розташований один з найцікавіших геопарків Європи - геопарк Papuk у Хорватії,- де є дуже добрі умови для вивчення карстового рельєфу і повязаним з ним процесів. На його території поширені скелі, один з найцікавіших на Балканах водоспадів, але голзою причиною утворення тут геопарку є наявність повного розрізу порід від докембрію до кайнозою. Печери з багатими натічними формами є одним з головних геоморфологічних цінностей геопарку Marble Arch Caves у Північній Ірландії та Swabian Albs, на території котрого є найбільше скупчення печер у Німеччині. Один із найцікавіших прикладів карстового рельєфу з печерами і ярами можна побачити у крітському геопарку Psiloritis, у австрійському геопарку Eisenwurzen можна вивчати гіпсовий карст. Польодовиковий рельєф не часто зустрічається у європейських геопарках, його демонструють лише в одному геопарку у всій Скандинавії — Gea Norvegica та на території німецького геопарку Meklemburg Ice Age, який називають ”пам'яткою Великої Льодовикової Епохи” з огляду на наявність на його території морени, льодовикових озер і валунів. У європейських геопарках численними є форми рельєфу, пов'язані з дією вулканів; добре представлені морські узбережжя і пов'язані з ними форми рельєфу і процеси.[19, с.12].

Більшість європейських геопарків розташовані у не дуже відомих раніше місцевостях (за винятком кількох): вони мають виняткові умови для вивчення та збереження об'єктів геоспадщини і розвитку геотуризму, але стали відомими лише завдяки створенню геопарків. Практично усі європейські геопарки репрезентують більше одного типу рельєфу, що підкреслює їхню універсальність та впливає на збільшення атракційності.

Європейські геопарки розвивають різні види діяльності [9], спрямованої на охорону геологічних та інших об'єктів природи, управління природними ресурсами, пропагування раціонального туризму та інновацій у галузі промоції територій через осередки туристичної інформації, екомузеї, нові технології обладнання об'єктів, управління музейними фондами, навчальні курси, експериментальні освітні імпрези і виставки музейних експонатів, доступні на місці інформаційні й освітні матеріали, фестивалі мистецтв і ярмарки місцевих продуктів, міжнародні освітні акції та діяльність для розвитку місцевої громади.[18, с.6].

Демонстраційні заходи у геопарках допомагають місцевим громадам, установам і відповідальним за визначення політики охорони особам створювати привабливі туристичні пропозиції згідно із засадами "охорони через використання", підтримувати розвиток усіх регіонів Європи і формувати усвідомлення важливості європейської природної спадщини [9, с 16].

За межами Європи геопарки створені в Південній Америці (Бразилія), Азії (Іран, Китай, Малайзія) і Австралії. Особливо великі успіхи в цій справі має Китай, який по праву можна назвати країною геопарков. Дванадцять геопарков забезпечують охорону геологічного різноманітності на величезних просторах цієї країни.

Геопарки створюються на основі природних природоохоронних територій (резервати, ландшафтні та національні парки) та охоронних історико-культурних місцевостей (парки культури, історичні центри). На даний момент мережа геопарків налічує 77 геопарків 24 країн. Підставою для створення низки європейських геопарків стала реалізація програми Міжнародного геологічного союзу та Європейської асоціації зі збереження геологічної спадщини (ПроГЕО) щодо виділення геологічних місць (геотопів) міжнародного значення для основних регіонів Європи.