ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ СТАНУ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність, мета і задачі аналізу дебіторської заборгованості як частина фінансових ресурсів підприємства.

1.2 Вплив дебіторської заборгованості на фінансові результати підприємства.

1.3 Інформаційне забезпечення аналізу дебіторської заборгованості

РОЗДІЛ 2.АНАЛІЗ СТАНУ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ВАТ «КЗРК»

2.1 Коротка характеристика ВАТ «КЗРК»

2.2 Аналіз динаміки складу,структури та руху дебіторської заборгованості підприємства ВАТ «КЗРК»

2.3 Порівняльний аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості

РОЗДІЛ 3. УПРАВЛІННЯ ГРОШОВИМИ ПОТОКАМИ ПІДПРИЄМСТВА ТА ПІДХОДИ ДО УПРАВЛІННЯ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ.

3.1 Управління грошовими потоками підприємства

3.2 Підходи до управління дебіторської заборгованості

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Тема моєї курсової роботи: „Аналіз дебіторської заборгованості підприємства”. Я обрала дану тему, тому що у сучасних умовах господарювання, за наявності конкуренції як невід’ємного елемента ринкової економіки та складнощів реалізації та збуту продукції сільськогосподарські підприємства, як і промислові, продають її, використовуючи форми послідовної оплати. Таким чином у підприємств з’являється дебіторська заборгованість, яка виступає важливою складовою оборотного капіталу. Саме тому, аналіз поточних активів, вивчення динаміки, складу, структуури, причин, строків існування і давності створення дебіторської заборгованості відіграє важливу роль в загальному аналізі фінансового стану підприємства і дає змогу прийняти правильне управлінське рішення щодо подальшої діяльності підприємства.

Дана курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновку, списка використаної літератури та додатка. Розділи мають такі назви: „Теоретичні основи аналізу стану дебіторської заборгованості підприємства”, „Аналіз стану дебіторської заборгованості підприємства” та „Вдосконалення аналізу дебіторської заборгованості підприємства в умовах існування інформаційних систем”. В свою чергу розділи поділяються на параграфи.

В процесі написання даної роботи я підручники та навчальні посібники таких авторів: Лахтіонова Л. А., Ковальова В. В., Крамаренко Г. О., Поповича П. Я. та Рибіна В. І. Але в основу курсової роботи лялгли підручники Лахтіонової Л. А. та Рибіна В. І.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ СТАНУ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність, мета і задачі аналізу дебіторської заборгованості як частина фінансових ресурсів підприємства.

У сучасних у мовах господарювання, за наявності конкуренції як невід’ємного елемента ринкової еконоиіки та складнощів реалізації та збуту продукції підприємства продають її , використовуичи форми послідовної оплати. Таким чином у підприємств з’являється дебіторська заборгованість.

Дебіторська заборгованість – це суми, заборговані покупцями і замовниками.

Необхідно розрізняти нормальну і прострочену заборгованість. Наявність простроченої заборгованості, як і невиправдане збільшення дебіторської заборгованості, призводить до створення фінансових труднощів, нестачі фінансових ресурсів для придбання виробничих запасів, виплати заробітної плати тощо.

Природно, що підприємства зацікавленні продавати продукцію замовникам, які своєчасно оплачують рахунки, незалежно від контролюючих заходів, розроблених підприємством з метою запобігання збутові продукції неплатоспроможним покупцям і замовникам. Ці рахункові реєстри містять необхідну інформацію для аналізу якості дебіторської заборгованості. На основі відомості цілеспрямовано здійснюють ранжування цієї заборгованості за термінами оплати рахунків. Метод ранжування допомагає керівництву підприємства раціонально керувати дебіторською заборгованістю (активами) й усіма розрахунковими операціями.

Аналіз дебіторської заборгованості має особливе значення в періоди інфляції, коли така імобілізаціявласних оборотних коштів стає особливо невигідною.

В залежності від розміру дебіторської заборгованості, кількості розрахункових документів та дебіторів аналіз її рівня можна проводити як суцільним, так і вибірковим методом. Загальна схем контролю і аналізу, як правило, включає в себе декілька етапів.[6]

Етап 1. Задається критичний рівень дебіторської заборгованості; всі розрахункові документи, віднесені до заборгованості, перевищуючої критичний рівень, перевіряються в обов’язковому порядку.

Етап 2. Із залишившихся розрахункових документів проводиться контрольна вибірка. Для цього використовуються різні способи.

Етап 3. Перевіряється реальність сум дебіторської заборгованості в відібраних розрахункових документах. В окремих випадках, можуть направлятися листи контрагентам з проханням підтвердити реальність проставленої в документі чи в обліці суми.

Етап 4. Оцінюється значимість виявлених помилок. При цьому можуть використовуватися різні критерії.

Особливу увагу слід приділяти аналізу даних про резерви сумнівних боргів і фактичним втратам, пов’язаних із непогашенням дебіторської заборгованості. В нашій країні ще не накопилося досвіду з вирахування резерву сумнівних боргів. В економічно розвинутих країнах компанії в процесі підготовки звітності частіше всього начисляють резерв в відсотках по відношенню до загальної суми дебіторської заборгованості, при цьому віріації можуть бути дуже значними.

Усі фірми намагаються здійснювати продаж товару з негайною оплатою, але вимоги конкуренції змушують погоджуватися на відстрочку платежів, в результаті чого з'являється дебіторська заборгованість.

Дебіторська заборгованість - це грошові суми, які повинні фірмі покупці.[7]

Дебіторська заборгованість - це важлива частина оборотних активів, звана також рахунками дебіторів, і має прямий вплив на позицію готівкових грошових коштів і платежів.

Дебіторська заборгованість - важливий компонент оборотного капіталу. Коли одне підприємство продає товари іншому підприємству чи організації, зовсім не означає, що товари будуть оплачені негайно. Несплачені рахунки за поставлену продукцію (або рахунки до отримання) і складають більшу частину дебіторської заборгованості. Специфічний елемент дебіторської заборгованості - векселя до одержання, що є по суті цінними паперами (комерційні цінні папери). Одним із завдань фінансового менеджера по управлінню дебіторською заборгованістю є визначення ступеня ризику неплатоспроможності покупців, розрахунок прогнозного значення резерву по сумнівних боргах, а також надання рекомендацій по роботі з фактично або потенційно неплатоспроможними покупцями.

Дебіторська заборгованість є однією з різновидів активів організації, який може бути реалізований, переданий, обміняний на майно, продукцію, результат виконання робіт або надання послуг.[5]

За своєю економічною сутністю дебіторська заборгованість являє собою кошти, тимчасово абстрактні з обороту підприємства. Це просто гроші. Гроші, які у підприємства, по ідеї, є, але не «живцем», а у вигляді зобов'язань, виражені в тій або іншій формі. Гроші, які б вони не були, це теж товар. А товар, як відомо можна продати. Питання в тому, чи можна здійснити таку операцію, чи є покупець на цей товар і наскільки доцільна така продаж, зокрема, в порівнянні з іншими варіантами стягнення боргів. У залежності від розміру дебіторської заборгованості, найбільш вірогідних термінів її погашення, а також від того, яка вірогідність непогашення заборгованості, можна зробити висновок про стан оборотних коштів організації та тенденції її розвитку.

Головним чинником, що визначає фінансовий стан підприємства, є стан його оборотних коштів і одного з елементів - дебіторської заборгованості.

Оборотні кошти (оборотний капітал) - це частина капіталу підприємства, вкладеного в його поточні активи. За матеріально-речовинного ознакою до складу оборотних засобів включаються: предмети праці (сировина, матеріали, паливо і т.д.), готова продукція на складах підприємства, товари для перепродажу, грошові кошти і кошти в розрахунках.[5]

Дебіторська заборгованість відноситься до другої групи оборотних коштів «Фонди обігу».

Обов'язок здійснювати контроль за повнотою і своєчасністю розрахунків, станом дебіторської заборгованості лежить в першу чергу на самому підприємстві. Для цих цілей у структурі управлінського персоналу передбачається спеціальний підрозділ фінансової служби.

За характером утворення дебіторська заборгованість поділяється на нормальну і невиправдану. До нормальної заборгованості підприємства відноситься заборгованість, яка обумовлена ​​ходом виконання виробничої завдання підприємства, а також діючими формами розрахунків (заборгованість за пред'явленими претензіями, заборгованість за підзвітними особами, товари відвантажені, термін оплати яких не настав). Невиправданою дебіторською заборгованістю вважається заборгованість, яка виникла в результаті порушення розрахункової і фінансової дисципліни, ослаблення контролю над відпусткою матеріальних цінностей, виникнення нестач і розкрадань (товари відвантажені, але не оплачені в строк, заборгованість по нестачах і розкраданням).

Дебіторська заборгованість - це майбутня економічна вигода, втілена і пов'язана з юридичними правами, включаючи право на володіння. Згідно зі статтею 128 ГК РФ, дебіторська заборгованість визнається майном.

Актив «дебіторська заборгованість» має три істотних характеристики:

1) він втілює майбутню вигоду, що забезпечує приріст грошових коштів;

2) представляє собою ресурси, якими управляє господарюючий суб'єкт.

3) права на вигоду чи потенційні послуги повинні бути законні або мати юридичний доказ можливості їх отримання. Наприклад, при відображенні факту продажу активу, у продавця утворюється дебіторська заборгованість. Договір продажу дозволяє визначити ймовірну майбутню вигоду.