1. Предмет політичної економії. Економічні категорії. Економічні закони та їх об’єктивний характер.

Предмет економічної теорії надзвичайно складний і багатогранний, так само, як складна, багатогранна і динамічна економічна життєдіяльність людини. На кожному етапі розвитку суспільства представники різних економічних шкіл пов'язували його з примноженням ба­гатства, економічними законами, виробничими відносинами між людьми, а сучасні західні економісти — з проблемами "рідкісності", "обмеженості ресурсів та ефективності використання їх", "альтернативності вибору" тощо.

Узагальнюючи вищенаведене, предметом політекономії є вивчення законів еволюції відносин економічної власності у взаємодії з розвитком продуктивних сил, і насамперед, людини (її потреб, інтересів, цілей) в усіх сферах суспільного відтворення (безпосередньому виробництві, обміні, розподілі та споживанні).

Економічна теорія, пізнаючи об'єктивну економічну реальність, відкриває і формулює економічні категорії та закони. Економічні категорії- абстрактні, логічні, теоретичні по­няття, які в узагальненому вигляді виражають родові ознаки певних економічних явищ і процесів. Наприклад: товар, власність, ка­пітал, прибуток, ринок, попит, заробітна плата, робоча сила та ін. Економічні закони відображають найсуттєвіші, стійкі, такі, що постійно повторюються, причинно-наслідкові взаємозв'язки і взаємозалежності економічних процесів і явищ. Закони вира­жають сутність економічних відносин. Економічні закони у своїй сукупності створюють системи економічних законів, яка включає всезагальні, за­гальні і специфічні закони. Всезагальні закони вважають зако­нами соціально-економічного прогресу, оскільки вони виража­ють фундаментальні основи та послідовність розвитку людсько­го суспільства на всіх етапах. Специфічні економічні закони, з одного боку, розкривають сутність соціально-економічних відносин у певній економічній системі в процесі її розвитку, з другого, — окремі її сфери. Економічні закони, як і закони природи, мають об'єктивний характер, тобто виникають та існують незалежно від волі і свідомості людей. Вони зумовлюються наявними соціально-економічними умовами і є законами господарської діяльності людей і поза нею не існують.

2.Методи політичної економії.

Метод політекономії — це сукупність прийомів, за­собів і принципів, за допомогою яких досліджуються кате­горії і закони функціонування та розвитку економічних си­стем. Складність і багатовимірність економічної системи вимагає адекватних методів її пізнання. Фундаментальний принцип методології економічної теорії полягає в системному підході до аналізу. Системний підхід в політекономії означає вивчення внутрішніх причинно-наслідкових, структурно-функціональ­них, ієрархічних, прямих і зворотних зв'язків. Саме їх пізнан­ня дає змогу виявити складні процеси розвитку економічної си­стеми, з'ясувати природу багатьох економічних процесів і явищ. Наукова абстракція як метод полягає в поглибленому пізнанні реальних економічних процесів шляхом виокремлен­ня основних, найсуттєвіших сталих сторін певного явища, абстрагованих від всього другорядного, випадкового, не­істотного. Аналіз і синтез як методи дослідження застосовується в єдності двох його складових. При аналізі об'єкт дослідження розумово або фактично роз­кладається на складові, кожна з яких вивчається окремо; при син­тезі відбувається об'єднання різних елементів, сторін об'єкта в єдине ціле з урахуванням взаємозв'язків між ними. Аналіз сприяє розкриттю істотного в кожному елементі, а синтез завер­шує розкриття суті об'єкта в цілому. Індукція і дедукція. Індукція- це метод пізнання від окре­мого до загального. Дедукція — метод пізнання від загального до оди­ничного. Ці методи забезпечують діалектичний зв'я­зок одиничного, особливого і всезагального. Історичний і логічний методи використовуються еконо­мічною теорією для дослідження економічних процесів у єдності. Історичний метод вивчає ці процеси у тій історичній послідов­ності, в якій вони виникали, розвивалися і змінювалися один за одним у житті. Логічний метод досліджує економічні процеси в їхній логічній послідовності, прямуючи від простого до склад­ного, звільняючись при цьому від історичних випадковостей і подробиць, не властивих цьому процесові. Економічне моделювання — це формалізований опис і кількісне вираження економічних процесів і явищ (за допомогою математики й економетрики), структура якого абстрактно відоб­ражає реальну картину економічного життя.