Тема V. Особливості педагогічної діяльності в спеціалізованому навчальному закладі

План:

1. Педагогічна діяльність в спеціальному професійно-технічному училищі-інтернаті.

2. Педагогічна діяльність в реабілітаційному центрі.

Педагогічна діяльність в спеціальному професійно-технічному училищі-інтернаті.

У сфері управління Міністерства праці та соціальної політики України функціонує шість спеціалізованих навчально-виховних закладів інтернатного типу, призначених для професійної, медичної, фізичної та соціальної реабілітації молодих інвалідів віком від 15 років. Це Кам’янець-Подільський планово-економічний технікум, Харківський обліково-економічний технікум та Чернігівський юридичний коледж, які готують своїх вихованців за спеціальностями «Бухгалтерський облік», „Економіка підприємства” і «Правознавство»; Житомирське вище професійно-технічне училище, в якому учні опановують спеціальності «Ремонт складної побутової техніки», «Ремонт телерадіоапаратури», і «Оператор комп’ютерного набору»; Луганське професійно-технічне училище (спеціальності: «Кравець верхнього і легкого одягу», «Майстер з пошиття взуття»); Самбірське (Львівська обл.) професійно-технічне училище (спеціальності: «Кравець верхнього і легкого одягу», «Швачка»).

Учні та студенти перебувають в цих закладах на повному державному утриманні, яке передбачає чотириразове харчування, проживання у гуртожитках, необхідні лікувальні процедури.

Специфіка педагогічної діяльності в зазначених закладах обумовлена відсутністю в учнівському колективі здорових учнів, наявністю в навчальній групі учнів з різними за характером порушеннями,

наявністю в навчальній групі учнів з комплексними порушеннями розвитку, інтернатним типом закладу.

Для успішного протікання навчально-виховного процесу викладач має знати особливості розвитку всіх наявних в групі категорій учнів; уміти здійснювати диференційований та індивідуальний підходи до них; враховуючи загальні закономірності та специфічні особливості розвитку учнів, використовувати та поєднувати специфічні форми, методи і прийоми роботи.

Диференційований підхід до учнів спеціалізованого професійного навчального закладу обумовлений різнорідним складом учнівської групи за характером та структурою порушень розвитку. Такі учні будуть різнитися між собою навчально-пізнавальними можливостями, ступенем пізнавальної активності, специфікою особливих освітніх потреб в цілому. Тому педагог має організувати корекційно-виховний процес диференційовано, виходячи з наявності в учнівському колективі однорідних за своїми характеристиками мікро груп, через різні для кожної з цих груп зміст і організацію навчально-корекційної роботи, її темп, обсяг і складність, форми і способи контролю навчання.

Індивідуальний підхід є конкретизацією диференційованого підходу. Він спрямований на створення сприятливих умов навчання, що враховують як загальні особливості, притаманні певній категорії осіб з порушенням психофізичного розвитку, так і індивідуальні особливості кожного учня (особливості вищої нервової діяльності, темпераменту і характеру, швидкість протікання розумових процесів, рівень сформованості певних знань і навичок, працездатність, мотивація до навчання, вміння вчитися, рівень розвитку емоційно-вольової сфери тощо).

Індивідуальний підхід передбачає не тільки здійснення корекційно-педагогічної роботи в цілому, а й спеціальне приділення уваги певним порушенням розвитку кожного учня шляхом вибіркового використання необхідних в даному випадку методів і засобів.

Корекційна робота в спеціалізованому навчальному закладі потребує органічного сполучення двох ліній педагогічного впливу на особистість учнів. З одного боку, важлива спеціальна адаптація змісту, умов, способів впливу на учнів з урахуванням їхніх знижених пізнавальних можливостей для того, щоб забезпечити розуміння, засвоєння, оволодіння ними тією різноманітною інформацією, яка адресована їхній свідомості. Проте, якщо постійно спрощувати інтелектуальні та практичні завдання, весь час надавати учням всебічну допомогу, яка максимально полегшує їхню діяльність, усуває будь-які труднощі та перешкоди в її виконанні, вони так ніколи і не навчаться самостійно її виконувати, не зможуть самостійно розбиратися в інструкціях, переносити засвоєні знання та навички на нові ситуації, змінювати набуті способи діяльності, якщо цього вимагають умови нових завдань. Тому для підготовки учнів до самостійної трудової діяльності корекційна робота з ними, крім адаптації педагогічного процесу до їхніх можливостей, має бути орієнтована на максимально можливий розвиток у них здібностей до оволодіння професійними знаннями, уміннями і навичками в неадаптованому вигляді. Для розв'язання цього важливого завдання необхідна всіляка активізація пізнавальної діяльності учнів, формування та закріплення вмінь самостійно її здійснювати.

Для корекції порушень мовленнєвого розвитку учнів важливо постійно розширювати та активізувати їхній словниковий запас, домагатися осмислених висловлювань, привчати оформлювати власні висловлювання так, щоб вони були зрозумілими для інших.

У корекційній роботі над моторикою треба розвивати в учнів можливості здійснення цілеспрямованих, точно вивірених та диференційованих рухів, що входять до різноманітних виробничих операцій; вчити учнів усвідомлювати зв'язки між характером рухів та їх метою, перебудовувати рухи, дозувати м'язові зусилля, за потреби пояснювати та виправляти помилки у власних рухах; розвивати вміння виконувати виробничі операції за словесною інструкцією.

Роботу, спрямовану на корекцію поведінки учнів, доцільно будувати на конкретних позитивних прикладах, вказувати на зразки для наслідування. Є чимало людей з порушеннями слуху, зору, опорно-рухового апарату, які досягли успіхів у професійній діяльності, спорті, займаються громадською роботою, мають цікаві захоплення. Для здобуття такої інформації педагоги училища мають підтримувати контакти з громадськими організаціями інвалідів, що є в даному місті, а також з підприємствами, на які влаштовуються випускники даного закладу.

Педагогічна діяльність в реабілітаційному центрі.

З метою розширення мережі закладів, які забезпечать умови для відновлення здоров’я, соціальну адаптацію, загальну і професійну освіту дітей, що мають порушення психофізичного розвитку, у 1997 році Міністерством освіти і науки України було затверджене Положення про навчально-реабілітаційний центр. Вказаний заклад керується у своїй діяльності Законами України в галузі освіти і може мати в своєму складі дитячий садок, середню загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів, а також філії ПТНЗ і ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації. Така система забезпечуватиме реалізацію дидактичного принципу наступності в навчанні, що є особливо важливим для дітей з обмеженими психофізичними можливостями.

За специфікою роботи такі заклади подібні до спеціальних професійно-технічних училищ-інтернатів Міністерства праці та соціальної політики.

У 1999 році спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики, Міністерства освіти і науки, Міністерства охорони здоров’я і Фонду України соціального захисту інвалідів було затверджено Типове положення про центр професійної, медичної та соціальної реабілітації. Вказаний заклад має надавати медичні, психологічні та освітні послуги дорослим інвалідам. Зокрема, освітні послуги передбачають проведення професійної орієнтації, переорієнтації, професійної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації. Також Центр разом із службою зайнятості має сприяти ефективному працевлаштуванню інвалідів відповідно до набутої професії і кваліфікації.

Специфіка педагогічної діяльності таких Центрів обумовлена їхнім контингентом, який переважно складають: люди, які стали інвалідами в дорослому віці, що спричинило неможливість вести звичний спосіб життя, працювати за набутою раніше спеціальністю, а відтак – не лише потребу в перекваліфікації, а й у тривалій психотерапевтичній допомозі; інваліди дитинства, яким важко набувати професійної підготовки в закладах загального типу через наявність комплексних порушень розвитку.

Створення мережі центрів раннього втручання і соціальної реабілітації дітей-інвалідів і центрів професійної, медичної та соціальної реабілітації дорослих шляхом заснування їх в усіх містах з чисельністю населення понад 50 тис. чоловік, а також наукове і навчально-методичне забезпечення таких центрів було визнано одним з основних заходів Національної програми професійної реабілітації та зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями (розд. V, пп. 1, 2). Нині в Україні функціонує більше 130 таких центрів. Головною організацією в системі професійної реабілітації інвалідів і перепідготовки спеціалістів регіональних центрів визначено створений у 2001 р. Всеукраїнський центр професійної реабілітації інвалідів, який знаходиться у смт. Лютіж (Київська обл.).

Отже, останнім часом державою проведено значну роботу з розширення сфери освітніх послуг інвалідам.