Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Kursovaya (1).doc
Скачиваний:
16
Добавлен:
24.02.2016
Размер:
101.89 Кб
Скачать

22

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи нетрадиційних форм

організації навчання

1.1 Поняття та класифікація форм організації навчання в

початковій школі………………………………………………..5

1.2 Специфіка, актуальність та ефективність нетрадиційних

форм навчання……………………………………………………9

1.3 Основні групи нетрадиційних уроків…………………………11

РОЗДІЛ 2. ШЛЯХИ ВИКОРИСТАННЯ НЕТРАДИЦІЙНИХ ФОРМ

НАВЧАННЯ

2.1 Взаємозв’язок традиційних і нетрадиційних форм організації

навчання………………………………………………………...14

2.2 Порядок підготовки й проведення нетрадиційних уроків у

початковій школі………………………………………………15

2.3 Використання гри-подорожі на уроках української

мови ……………………………………………………………17

ВИСНОВКИ……………………………………………………………….20

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………….....21

ВСТУП

Розвиток сучасного суспільства підвищує вимоги суспільства до рівня освіти й виховання кожної людини. У цих умовах дедалі актуальніше стає формування у людей творчого потенціалу, активної життєвої позиції. Для успішного досягнення мети людина повинна мати необхідний обсяг знань. Людина не повинна застосовувати будь-які усталені шаблони, а має мислити, розвивати своє мислення.

Завдання вчителя полягає в тому, щоб вивчити особливості дитини та орієнтуватися на загальні завдання формування особистості дитини, які випливають з Концепції загальної середньої освіти та Державного стандарту початкової загальної освіти, а також спираються на конкретні програми навчання і виховання, створюють для кожного учня оптимально-сприятливі умови для його всебічного розвитку. Для здійснення цієї мети потрібно підвищити ефективність уроку різними способами і засобами навчання.

Нудьга на уроці - один із найнеприємніших недоліків вчительської праці, який важко усунути. Нудно і важко буває не тільки учням, а і самому вчителеві, а від цього знижується ефективність будь-якого найрозумнішого і найкориснішого уроку. Постійно підвищувати інтерес до уроку - завдання кожного педагога. Напевно, кожний учитель має свої маленькі секрети і винаходи, як побороти нудьгу на уроці. Щоб оволодіти знаннями, недостатньо тільки відтворити матеріал підручника. Розвиток винахідливості та творчих здібностей учнів багаторазово підвищує ефективність самого уроку, створює умови для розкриття особистості учня. 

На загострення проблеми масова практика відреагувала так званими нетрадиційними уроками, головною метою яких є порушення і утримання інтересу учнів до навчального предмета.

Актуальність теми даного курсового проекту полягає в необхідності обґрунтування теоретичних підходів до визначення нетрадиційних форм організації навчальної діяльності; широкому розвитку нових інформаційних технологій, що дають змогу втілювати різноманітні нововведення у процес навчання; удосконаленні вмінь і навичок учнів початкової школі за допомогою нетрадиційних уроків.

Крім того, цікавим моментом ми вважаємо те, що погляди педагогів на нетрадиційні уроки розходяться: одні бачать у них прогрес педагогічної думки, правильний крок у напрямку демократизації школи, інші навпаки, вважають такі уроки небезпечним порушенням педагогічних принципів, вимушеним відступом педагогів під напором учнів.

Об'єкт дослідження: нетрадиційні форми організації навчально-виховного процесу в початковій школі.

Предмет: особливості використання нетрадиційних форм організації роботи в процесі вивчення української мови в початковій школі.

Мета дослідження: дослідити можливості впливу нетрадиційних уроків на навчально-виховний процес в сучасній школі.

Завдання дослідження:

1. Вивчити психолого-педагогічну літературу з проблеми дослідження.

2. Показати необхідність застосування нетрадиційних уроків в навчально-виховному процесі.

3. Теоретично обґрунтувати, експериментально підтвердити позитивний вплив нетрадиційних уроків на навчально-виховний процес у початковій школі

1. Теоретичні ОСНОВИ нетрадиційних форм організації навчання

1.1 Поняття та класифікація форм організації навчання в початковій школі

Навчальна діяльність учнів здійснюється в різних формах. Форма навчання (від латинського forma – зовнішній контур, структура чогось) – це зовнішня сторона організації навчального процесу. Форма навчання повинна відповідати цілям, змісту, принципам, методам, засобам і умовам навчання, складу учасників навчального процесу, термінам навчання тощо.

Функції форм навчання: навчально-освітня, виховна, організаційна, психологічна, розвиваюча, інтегративно-диференційна, систематизуючи, координаційна, стимуляційна [10].

Форми навчання в початковій школі класифікують за такими властивостями:

  • за кількістю учнів

Індивідуальна форма навчання передбачає взаємодію викладача з одним учнем. Дана форма організації навчання полягає у тому, що учень виконує свої шкільні завдання незалежно від товаришів, користуючись при цьому допомогою вчителя безпосередньо (коли виконує домашню роботу на основі рекомендацій, отриманих у класі) [13]; учень виконує навчальні завдання індивідуально, користуючись при цьому безпосередньо або опосередковано допомогою викладача (репетиторство, вивчення підручника). 

Переваги: дозволяє повністю індивідуалізувати зміст і темп навчання; здійснювати постійний і більш повний контроль як за ходом, так і за результатами роботи учня; вчитель одержує можливість модифікувати власну діяльність, пристосовувати її до мінливої, проте контрольованої, ситуації. 

Недоліки: невигідно з економічної точки зору; різко обмежує сферу впливу викладача; учень не має можливості співпрацювати зі своїми однолітками. [9]

При парній формі навчання основна взаємодіє здійснюється між двома учнями, а вчитель направляє процес навчання.

Групова форма реалізується в групах учнів (тимчасових або постійних). Об'єднання учнів у групи може відбуватися на різних педагогічно-обумовлених засадах.

Позитивні сторони: більші можливості для врахування диференційованих потреб учнів, для кооперування діяльності школярів, для організації їхнього взаємоконтролю; значне підвищення інтересу учнів до навчання.

Слабкі сторони: загроза перекладання тягаря навчання на плечі самих учнів; при тривалій груповій роботі вчителю дуже важко постійно підтримувати в класі напружений робочий стан; насиченість програм навчальним матеріалом не дозволяє довго використовувати групову форму, оскільки темп вивчення нового матеріалу за нею порівняно невисокий; окремі учні, залишаючись пасивними, можуть скористатися результатами, які отримали інші учні. [2]

Фронтальна форма навчання передбачає роботу учителя з усіма учнями (як правило учнями всього класу) відразу, над спільними завданнями і в єдиному темпі. Можливі варіанти незначної диференціації по об’ємах і видах навчальних завдань.

Недоліки: розшарування на групи кращих та гірших; можлива неприязнь за соціальним статусом тощо. [16]

Позитивні сторони - вчитель забезпечує одночасне керівництво всіма учнями; активно керує сприйманням інформації, систематичним повторенням і закріпленням знань учнями всього класу.

  • за місцем навчання

У класній формі навчання можуть виділяти таку форму, як урок та позаурочне заняття. Спільним у цих формах є те, що вони здійснюються з одним і тим самим складом учнів – учнями одного класу, а відрізняє їх те, що позаурочне заняття може проводитися з різною кількістю учнів класу і, як правило, за бажанням учня.

Позакласна форма навчання передбачає об'єднання у одну групу (постійну чи змінну) учнів кількох класів, можливо, навіть різних за віком і класом.

Місцем проведення позашкільної форми організації навчальної діяльності учнів є різноманітні позашкільні навчальні заклади: будинки дитячої творчості, кімнати школярів за місцем проживання, станції юних техніків, юних натуралістів, художні студії, школи мистецтв тощо.

  • за тривалістю

Класифікація за тривалістю [15] передбачає залежність форми навчальної діяльності від суб’єкта навчальної діяльності, який регламентує цю діяльність.

Позаурочні форми організації навчання:

  • домашня робота (закріплює знання, отримані на уроці, розвиває самостійність навчальної праці, формує потребу до самоосвіти); факультативи і предметні гуртки (диференціація навчання з урахуванням інтересів і схильностей учнів);

  • додаткові заняття (індивідуальні, і групові) з метою попередження неуспішності, ліквідації пробілів у знаннях учнів;

  • практикуми в лабораторіях, майстернях, навчально-дослідній ділянці, що сприяють практичному використанню знань;

  • семінарські заняття, ще дають простір для самостійної діяльності учнів; екскурсії на природу, виробництво, у музей, що збагачують наочність навчання;

  • консультації, заліки, іспити, співбесіди; [1]

  • семінарські заняття - обговорення класним колективом підготовлених учнями доповідей, рефератів, повідомлень, головних питань з основного розділу;

  • практикум - форма навчального процесу, за якою учні самостійно виконують практичні чи лабораторні роботи, застосовуючи знання, уміння, навички;

  • факультативні заняття - (від лат. - необов'язковий) - навчальний курс; не обов'язковий для відвідування;

  • навчальна екскурсія (лат. - прогулянка) - форма організації педагогічного процесу, спрямована на вивчення учнями поза межами школи і під керівництвом учителя явищ, процесів через безпосереднє їх сприймання;

  • предметні гуртки - науково-освітні гуртки, організовані з метою розширення й поглиблення знань учнів з різних предметів навчального плану школи й розвитку в них інтересу до відповідних галузей науки, художньої літератури й мистецтва, техніки тощо;

  • домашня робота - самостійне виконання учнями навчальних завдань після уроків [5];

  • допоміжні, позакласні, позаурочні, домашні, самостійні тощо. До них відносять: консультації, додаткові заняття, інструктажі, конференції, гурткові та факультативні заняття, клубну роботу, позакласне читання, домашню самостійну роботу учнів тощо. [16]

Існують і інші підходи до класифікації форм навчання. Наприклад, В.О. Онищук поділяє всі форми за дидактичною метою на форми теоретичного навчання (лекція, факультатив, гурток, конференція), комбінованого або змішаного навчання (урок, семінар, домашня робота, консультація), практичного (практикуми) і трудового навчання [7, С.241].

1.2 Специфіка, актуальність та ефективність нетрадиційних форм навчання

Модернізація освіти передбачає формування в молодших школярів соціальних навичок і, насамперед, спільну працю в парах, у групах з різною кількістю дітей. Така навчальна співпраця виховує в школярів повагу до інших, уміння дати оцінку роботі інших або висловлювати з цього приводу критичні зауваження, змінювати свою думку у разі переконливих аргументів інших учасників спільної роботи і т. ін. Для цього треба перетворити кожен урок у школі на урок-мислення-спілкування, урок-діалог.

Практичний досвід переконує нас у недостатній ефективності традиційного уроку, тому науковці та педагоги-практики беруть за мету створення нових форм і методів навчання, які б дали змогу реалізувати завдання, що стоять перед сучасною школою:

- формувати в учнів розвинуте критичне мислення, здатність мати власну точку зору та поважати точку зору інших;

- виробляти навички ефективного спілкування, які дають змогу вступати в контакти з усіма людьми, уникати конфліктних ситуацій;

- навчати творчо працювати, вирішувати різноманітні проблеми;

- формувати бачення самого себе у взаємозалежності з іншими [5].

Очевидно, одним із можливих варіантів розв'язання проблеми може стати застосування нетрадиційних форм проведення уроків.

Нетрадиційні форми навчання такі, що вже відомі в номенклатурі організаційних форм навчання, але їх актуалізація здійснюється в ті моменти, коли з'являються якісно нові соціальні завдання, з також форми, котрі відзначаються нестандартністю організації навчального процесу, забезпечуючи оптимальність розв'язання навчально-виховних завдань.

Метою нетрадиційної системи є не просто всебічний і гармонійний розвиток особистості, а й створення оптимальних умов для цього розвитку. Нетрадиційне навчання зосереджує свою увагу на вмінні учня критично, але адекватно оцінювати себе та інших; воно вчить як правильно це робити і не породжувати при цьому негативні емоції і почуття. Ціллю є взаємонавчання як вчителя з учнями, так і учнів між собою, де в кінцевому результаті всі у виграші, адже основною метою є здобуття нових знань, вмінь та навичок. Але щоб проводити нетрадиційний урок треба бути не лише майстерним педагогом, а й дуже дбайливим спостерігачем. Адже для проведення такого уроку важливо знати що цікавить учнів і як подати це їм у доступній формі.

Дидактика нетрадиційних форм організації навчання виходить з таких аспектів ефективності уроку: 

  1. Керування пізнавальною діяльністю учнів на основі закономірностей і принципів навчання; 

  2. Напружена, досконало організована й результативна пізнавальна діяльність учнів; 

  3. Ретельна діагностика причин, що впливають на якість занять, прогнозування здійснення і результатів навчально-виховного процесу, вибір на цій основі досконалої технології досягнення запроектованих результатів; 

  4. Творчий підхід до розв'язання нестандартних завдань відповідно до наявних умов та можливостей; обґрунтований вибір, доцільне застосування необхідного і достатнього для досягнення мети комплексу дидактичних засобів; 

  5. Диференційований підхід до окремих груп учнів; 

  6. Ефективне використання кожної робочої хвилини на уроці;

  7. Атмосфера змагання, стимулювання, дружнього спілкування, прогнозування навчальної діяльності, вибір на цій основі досконалої технології досягнень запрограмованих результатів. 

Ефективність нестандартних уроків забезпечується за умови володіння вчителем методикою їх проведення та умілого використання таких уроків у певній системі в поєднанні з традиційними формами роботи. 

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]