Висновки

Нетрадиційні форми проведення уроків дають можливість не тільки підняти інтерес учнів до досліджуваного предмета, але й розвивати їхню творчу самостійність, навчати роботі з різними джерелами знань.

Такі форми проведення занять «знімають» традиційність уроку, пожвавлюють думку. Однак необхідно відзначити, що занадто часте звертання до подібних форм організації навчального процесу недоцільно, тому що нетрадиційне може швидко стати традиційним, що в остаточному підсумку приведе до падіння в учнів інтересу до предмета.

Педагоги постійно шукають способи пожвавлення уроку, намагаються урізноманітнити форми освідчення та зворотний зв'язок.

Зрозуміло, хто б вимагає скасування традиційного уроку, як основний форми навчання і виховання дітей. Йдеться про використання по-різному навчальної діяльності нестандартних, оригінальних прийомів, що активізують всіх учнів, що підвищують інтерес до занять разом із тим які забезпечують швидкість запам'ятовування, розуміння і засвоєння навчального матеріалу з урахуванням, звісно, віку і її здібностей школярів.

Організація нетрадиційного уроку передбачає створення умов оволодіння школярами прийомами розумової діяльності. Опанування ними як забезпечує нового рівня засвоєння, але й дає суттєві зрушення в розумовий розвиток.

Нетрадиційні форму ведення уроків дають можливість як підняти інтерес учнів до досліджуваному предмета, а й розвивати їх творчу самостійність, навчати роботі з різноманітними джерелами знань.

Список використаної літератури

1. Афонина Г.М. Педагогика. Курс лекций и семинарские занятия /Под ред. О.А. Абдуллиной. - Ростов н/Д, 2002. - С. 191.

2. Бабанский Ю.К., Поташник М.М. Оптимизация педагогического процесса (В вопросах и ответах). - К., 1984. - С. 117-119.

3. Бабкіна Н.В. Використання ігор і вправ в процесі // Початкова школа.-М.,1998.

4. Бажович Л.І. Проблема розвитку мотиваційної сфери дитини/ Вивчення мотивації поведінки дітей.-М; 1978.

5. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів.-К.: Академія, 2002. - 416 с.

6. Галузинський В.М., Євтух М.Б., Педагогіка: теорія і історія./В.М. Галузинський, М.Б. Євтух. – К.: Вища школа, 1995. – 237 с.

7. Дидактика современной школы: Пособие для учителей / Под ред. В.А.Онищука. – Киев, 1987. –351 c.

8. Коломієць Н.А. Дидактичні засади застосування інтерактивних методів

навчання молодших школярів: автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.09 /Н.А. Коломієць. – К., 2009. – 19 с.

9. Куписевич Ч. Основы общей дидактики. - М., 1986. – 355 с.

10. Лихачев Б.Т. Педагогика: Курс лекций. - М., 1996. – 393 с.

11. Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання. Навчальний посібник. - Харків, 2002. – 412 с.

12. Матвієнко П.І. Орієнтир на освітні технології/П.І.Матвієнко//Початкова школа. – 2000. – No 1. – С. 3–4.

13. Оконь В. А. Введение в общую дидактику. - М., 1990. – 564 с.

14. Прошкуратова П. Від творчих вчителів до творчих учнів // Початкова школа. - 1998. №2. - 2-4с.

15. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи: Підручник для студентів педагогічних факультетів. – К.: Ґенеза, 2002. – 386 с.

16. Стефановская Т.А. Педагогика: наука и искусство. - М., 1998.

17. Шарко В.Д. Сучасний урок: технологічний аспект / Посібник для вчителів і студентів. – К.: СПД Богданова А.М., 2007. – 220 с.