- •Тема 10. Внутрішня організація та управління органу державної влади
- •1. Орган державної влади як об'єкт організації
- •2. Організаційна структура органу державної влади: сутність і види.
- •3. Менеджмент органу державної влади.
- •4. Стратегічне та ситуаційне управління, функціональний аналіз та контролінг у діяльності органу державної влади.
- •5. Інформаційне та комунікаційне забезпечення, зв'язки з громадськістю в системі управлінської діяльності органу державної влади.
- •6. Лідерство в державному управлінні
- •6. Законність та відповідальність у державному управлінні.
3. Менеджмент органу державної влади.
Менеджмент органу державної влади розглядається як форма практичної діяльності, що пов'язана з процесом прийняття рішень щодо найкращого використання ресурсів (капіталу, матеріалів та людей), з метою досягнення запланованих завдань, що забезпечують постійний розвиток організації.
Менеджмент можна також розглядати як вид людської діяльності, що становить систему функцій (планування, прогнозування, організацію, координацію, облік, контроль, мотивування).
Основним ресурсним компонентом системи менеджменту органу державної влади є державний службовець.
З погляду менеджменту орган державної влади або орган місцевого самоврядування, як і інша організація, має внутрішнє та зовнішнє середовище.
Основні внутрішні змінні в органі державної влади, які вимагають уваги від його керівництва, — це цілі, завдання, структура, технологія і люди.
Цілі органу державної влади — це те, заради чого він створюється і функціонує.
Завданням органу державної влади є не отримання прибутку (на відміну від організацій, що займаються бізнесом), а створення правових, організаційних та інших умов для розвитку відповідного сектору економіки чи функціональної сфери управління.
Структура органу державної влади — це логічні взаємовідносини рівнів управління і функціональних сфер, збудовані в такій формі, яка дає змогу найбільш ефективно досягти його цілей.
Технологія — це сполучення кваліфікованих навиків, обладнання, інфраструктури, інструментів і відповідних технічних знань, необхідних для здійснення бажаних перетворень у матеріалах, інформації або людях.
Сучасний менеджмент ставиться до людей, що працюють в органах, не просто як до трудових ресурсів, робочої сили, кадрів або персоналу, а як до особистостей.
У процесі внутрішньоорганізаційного управління орган державної влади повинен враховувати його зовнішнє оточення в цілому, оскільки державна організація є відкритою системою, залежною від взаємообміну ресурсами, що вводяться, і результатами діяльності з зовнішнім світом. На рисунку 10.6 представлено зовнішнє оточення організації типу органу державної влади чи органу місцевого самоврядування. Фактори, що справляють негайний вплив на організацію, належать до середовища прямого впливу; всі інші — до середовища непрямого впливу.
Менеджмент як управлінську діяльність характеризує модель управлінського змісту, процесу та контролю (модель ЗПК).
Під змістом управління розуміється те, що робить менеджер; під процесом — те, як це робиться. Третім блоком менеджменту є контроль і навчання, які розглядаються такими, що мають сприяти перетворюванню можливостей людини у форму прибуткової послуги або продукту.
4. Стратегічне та ситуаційне управління, функціональний аналіз та контролінг у діяльності органу державної влади.
Під стратегічним управлінням доцільно розуміти сукупність передбачуваних дій, спрямованих на трансформацію організації з її наявного стану у стан бажаний, наперед визначений з урахуванням факторів зовнішнього середовища.
Специфіка стратегічного менеджменту в державних органах виражається у таких моментах:
стратегічний менеджмент забезпечує одночасно своєчасну реакцію державних органів на динамізм зовнішнього середовища та пошук компромісу між його елементами у процесі прийняття багатоцільових рішень;
запровадження і реалізація механізму стратегічного менеджменту в державних органах наштовхуються на численні політичні обмеження, оскільки представники найрізноманітніших політичних лобістських організацій намагаються вплинути на діяльність державних органів;
розробка і реалізація стратегій державних органів здійснюється у межах, які визначені державною політикою стратегій розвитку окремих сфер економіки, реформування управлінських систем різних рівнів, розв'язання соціальних проблем та досягнення визначених цілей;
параметри і критерії, що мають бути досягнуті у процесі реалізації стратегій державних органів, закріплюються законодавчо-нормативними актами;
ресурсне забезпечення розробки і реалізації стратегій державних органів переважно визначається обсягом бюджетного фінансування;
процес стратегічного менеджменту державних органів зорієнтований на підвищення якості продукції, управлінських, адміністративних, громадських послуг, на задоволення вимог і запитів "клієнта".
СЕРЕДОВИЩЕ
ПРЯМОГО ВПЛИВУ
СЕРЕДОВИЩЕ
НЕПРЯМОГО ВПЛИВУ
Рисунок 10.6 - Зовнішнє оточення органу державної влади
Стратегічні цілі державного органу можна представити у вигляді "магічного чотирикутника" управління (рисунок 10.7). Між цими чотирма цілями є суперечність, тому державні органи повинні здійснювати постійне їх погодження у процесі пошуку компромісу.
Для вироблення найбільш придатних до нових конкретних ситуацій рішень використовують концепцію ситуаційного управління — залежний від випадків, обставин, від ситуацій спосіб мислення про організаційні проблеми та їх вирішення.
Ситуаційний підхід передбачає, що універсальні теорії не можна застосовувати до організацій, оскільки кожна організація унікальна.
В основі вироблення й реалізації механізмів ситуаційного управління лежить необхідність визначення симптомів, факторів і причин виникнення різноманітних ситуацій.
Р исунок 10.7 - "Магічний чотирикутник" управління державним органом
Симптом — це первісний, зовнішній вияв настання проблемних ситуацій.
Фактор виникнення певної ситуації в державному органі розглядається як певний елемент або сукупність елементів внутрішнього та зовнішнього середовища, що впливає на стабільність організаційного розвитку і зумовлює зміни його цільової, функціональної, організаційної підсистем.
Причина виникнення ситуацій у функціонуванні державного органу — це певна подія, процес, явище, внаслідок якого виникають фактори та симптоми дестабілізації стану.
Ситуаційне управління частіше застосовується на нижчому або середньому рівнях ієрархії, а стратегічне — на вищому.
Функціональний аналіз орієнтований на формування системи функцій, спроможної забезпечити належну реалізацію місії державного органу та їх закріплення за елементами його організаційної структури.
Методом здійснення функціонального аналізу органів державної влади є їх функціональне обстеження. Функціональне обстеження органів виконавчої влади — постійний процес аналізу завдань і функцій органів виконавчої влади щодо їх відповідності реальним потребам суспільства та вимогам актів законодавства, а також щодо відповідності структури органів виконавчої влади покладеним на них завданням і функціям.
Для організації роботи, пов'язаної з проведенням функціонального обстеження, органи виконавчої влади утворюють робочі групи, склад яких затверджується наказом керівника органу виконавчої влади.
Для того щоб зробити висновки про ефективність функціональної діяльності органу виконавчої влади, робоча група аналізує кожну з функцій органу виконавчої влади за такими критеріями:
законність;
відповідність політичним пріоритетам;
результативність;
ефективність адекватність форм і методів реалізації функції, раціональність використання людських, матеріальних та фінансових ресурсів на її виконання.
На основі результатів проведеного функціонального обстеження робоча група робить висновки та готує пропозиції щодо підвищення ефективності діяльності органу виконавчої влади.
З функціональним обстеженням тісно пов'язаний контролінг — управлінська концепція, що виходить за межі функцій і підтримує процеси прийняття рішень і управління за допомогою цілеспрямованого забезпечення інформацією з метою досягнення кінцевих цілей і результатів діяльності. Контролінг не можна ототожнювати з контролем. Він є способом мислення, орієнтований у майбутнє та пов'язаний з процесами, а контроль спрямований у минуле, на виявлення помилок, відхилень, прорахунків і проблем.
Завдання контролінгу в системі державної адміністрації такі:
визначити інформаційну потребу адміністративного керівництва;
з'ясувати та вдосконалювати інформаційні засади;
координувати планування, контроль та інформаційне забезпечення;
надавати підтримку адміністрації при визначенні інформативних (змістовних) планових параметрів;
коментувати порівняння планових і фактичних показників;
визначати потребу щодо прийняття рішень;
вказувати керівникам на альтернативні можливості рішення.