- •Тема 10. Внутрішня організація та управління органу державної влади
- •1. Орган державної влади як об'єкт організації
- •2. Організаційна структура органу державної влади: сутність і види.
- •3. Менеджмент органу державної влади.
- •4. Стратегічне та ситуаційне управління, функціональний аналіз та контролінг у діяльності органу державної влади.
- •5. Інформаційне та комунікаційне забезпечення, зв'язки з громадськістю в системі управлінської діяльності органу державної влади.
- •6. Лідерство в державному управлінні
- •6. Законність та відповідальність у державному управлінні.
2. Організаційна структура органу державної влади: сутність і види.
Організаційна структура державного органу — це сукупність структурних елементів (підрозділів, посадових осіб та ін.) та взаємозв'язок між цими структурними елементами.
Ланка управління — це самостійний елемент структури управління, який виконує одну чи декілька функцій управління, наприклад відділ або окремий державний службовець в органі державної влади.
Рівень управління — це послідовність підпорядкування одних ланок управління іншим, знизу догори.
Важливим елементом структури органу державної влади є внутрішні зв'язки. Прийнято вирізняти вертикальні та горизонтальні зв'язки.
В основі вертикальних зв'язків лежать відносини детермінації, тобто підпорядкованості. Вертикальні зв'язки встановлюються між керівниками та їх підлеглими.
Горизонтальні зв'язки базуються на відносинах інтердепенції (взаємозв'язку, взаємозалежності) або констеляції (опосередкованої залежності) та встановлюються між рівноправними керівниками і структурними підрозділами, які взаємодіють у процесі управлінської діяльності.
Залежно від типів зв'язків між елементами розрізняють лінійну, функціональну та лінійно-функціональну структури органу.
Лінійна структура органу державної влади (рисунок 10.1) створюється на основі побудови апарату управління тільки із взаємопідлеглих елементів, у вигляді ієрархічної драбини.
Лінійна структура державного органу формується за принципом єдиноначальності. Лінійна структура є логічно найбільш стрункою та формально вираженою, але разом з тим найменш гнучкою. Вона чітко функціонує при стабільних завданнях, виконанні операцій, що повторюються, але важко пристосовується до нових цілей. Головний недолік лінійної структури — слабка координація ланок, підлеглих одному керівникові, а також те, що керівник повинен бути компетентним в усіх питаннях роботи підлеглих йому ланок.
В
— виконавці підрозділу
Функціональна структура державного органу (рисунок 10.2) будується на основі поділу управлінської праці. Кожна ланка цієї системи управління здійснює визначену функцію. Керівні вказівки стають більш кваліфікованими, але порушується принцип єдності розпорядництва, оскільки нижчестоящі ланки не знають, чиї розпорядження виконувати в першу чергу, а також, як їх узгоджувати між собою.
В
—
виконавці підрозділу
Рисунок 10.2 - Функціональна структура органу державної влади
На практиці найбільшого поширення набула організаційна структура, яка має назву лінійно-функціональна (або лінійно-штабна), що є поєднанням лінійного та функціонального управління (рисунок. 10.3).
Лінійно-функціональна структура забезпечує новий поділ праці, за якого лінійні ланки управління покликані приймати рішення та розпоряджатися, а функціональні — консультувати, інформувати, планувати, тобто збирати інформацію, що може допомогти лінійному керівникові при прийнятті рішень.
Лінійно-функціональні структури особливо ефективні для організацій, які функціонують у стабільному режимі, рівномірно розвиваються, не відчувають значних впливів навколишнього середовища.
З розвитком організацій, більшою залежністю їх від навколишнього середовища та необхідністю адаптування до змін виникли нові види організаційних структур, серед яких найбільше поширені програмно-цільові, матричні та дивізіональні.
Основу програмно-цільової структури становить спеціальний орган (підрозділ), призначений для формування, координування та регулювання усіх горизонтальних зв'язків, які належать до даної програми (рисунок 10.4).
В — виконавці основних (операційних) підрозділів;
Ф — керівники або виконавці функціональних підрозділів
Рисунок 10.3 - Лінійно-функціональна структура органу державної влади
Відповідно до повноважень та відповідальності, якими наділено керівника програми, розрізнюють такі основні організаційні варіанти побудови програмно-цільових структур: координаційну; проектну, або продуктову; змішану.
вертикальні
зв'язки;
горизонтальні
зв'язки
При програмно-цільовій структурі координаційного типу керівники програми практично не наділяються правами прийняття рішень і несуть лише часткову відповідальність за виконання певної складової програми. Ця система досить ефективна в умовах великої кількості програм.
При проектній, або продуктовій, структурі на керівника програми покладається вся відповідальність за якість і терміни виконання робіт. Її застосування доцільне, коли організація виконує обмежену кількість складних програм.
При змішаному варіанті організації програмно-цільової структури на керівника програми покладається вся повнота функціонального керівництва.
За матричної схеми організаційної структури виконавець має двох або більше керівників, яким він підлеглий. Виконавець (за програмою або проектом) знаходиться в точці перетину міжфункціональних зв'язків, які регулюються як керівником програми, так і лінійними керівниками (рисунок 10.5).
Умовні позначення:
К — лінійний керівник;
Ф1; Ф2 — функціональні ланки (керівники);
РП1, РП2 — керівники проектів;
Іф1П1, ..., Іф2П2 — групи функціональних працівників, що оперативно підлеглі керівникові проекту (РП1, РП2) при методичному керівництві функціональної служби (Ф1, Ф2)
Рисунок 10.5 - Матрична структура органу державної влади
Ключовими фігурами при управлінні організаціями з дивізіональною структурою стають не керівники функціональних підрозділів, а менеджери. При цьому здійснюється структуризація організації за критеріями продуктової, споживацької, регіональної спеціалізації.