2. Міжнародні валютні ринки - це міжнародна мережа офіційних центрів, де відбувається купівля-продаж іноземних валют.

Валютний ринок у широкому розумінні - це сфера економічних відносин, які виникають при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти і цінних паперів, деномінованих в іноземній валюті, а також операцій з інвестування капіталу в іноземній валюті. Саме на валютному ринку відбувається узгодження інтересів продавців і покупців валютних цінностей.

Валютні ринки забезпечують своєчасність здійснення міжнародних платежів і розрахунків, страхування валютно-кредитних ризиків, диверсифікації валютних резервів. Значні коливання курсових співвідношень роблять світовий валютний ринок важливим місцем проведення спекулятивних операцій.

Сучасні міжнародні валютні ринки склалися на основі розвитку та взаємозв’язків національних ринків.

З погляду організації ринкового простору, де здійснюються операції купівлі-продажу іноземних валют, міжнародні валютні ринки є глобальною телекомунікаційно-комп’ютерною мережею, що з’єднує банки та брокерські компанії різних країн. Саме на цій основі відбувається швидкісна передача інформації про курси валют, попит та пропозицію, стан банків, новини в економіці та політиці, що забезпечує миттєві валютні трансакції.

За масштабами операцій валютний ринок багаторазово перевищує інші компоненти світового фінансового ринку.

Трансакції на валютному ринку можуть здійснюватися як партнерами всередині однієї країни, так і партнерами, що перебувають у різних країнах. Основна частина міжнародних валютних операцій припадає всього на три міста - Лондон, Нью-Йорк, Токіо. Торгівля валютою опосередковується головним чином найбільшими банківськими установами. У світових фінансових центрах 3/4 торгівлі валютою ведеться 10 - 11 % банківських інституцій.

За офіційними оцінками, щоденний обіг міжнародних валютних ринків досягає від 500 млн. до 4 трлн дол. США, з них 20 % падає на азійський ринок, 40 % - на європейський і 40 % американський.

Найпоширенішою міжнародною торговельною валютою є долар США, з допомогою якого здійснюється майже 2/3 міжнародної торгівлі. До остаточного впровадження євро у 2002 р. близько 16 % світової торгівлі здійснювалось у німецьких марках, 6 % - у англійських фунтах стерлінгів, близько 5 % - у французьких франках, 4 % - в японських єнах та 6-7 % - у валютах інших розвинутих держав. Долар США є також головною міжнародною резервною валютою, оскільки на нього припадає переважна частина міжнародних валютних інвестицій. Міжнародними розрахунковими валютними одиницями в різний час були епуніт, єро, перевідний рубль, СДР, екю. Сьогодні на зміну екю і міжнародної валютної одиниці прийшов євро.

Передумови створення валютних ринків:

- поступ міжнародних економічних відносин;

- розвиток світової валютної системи, поширення кредитні засобів міжнародних розрахунків;

- розвиток банківських систем та кореспондентських зв’язків між банками різних країн;

- удосконалення засобів зв’язку та інформаційних технологій - телеграф, телефон, телекс, мережний зв’язок тощо.

Види операцій на валютних ринках:

- валютних операцій;

- валютно-кредитного і розрахункового обслуговування придбання та продажу товарів і послуг;

- закордонного інвестування;

- операцій з цінними паперами;

- перерозподілу національних доходів у вигляді допомоги країнам, що розвиваються;

- внесків у міжнародні організації.

Головними функціями валютних ринків є:

- забезпечення здійснення міжнародних розрахунків;

- страхування валютних ризиків;

- забезпечення кредитування в іноземній валюті;

- диверсифікація валютних резервів банків, підприємств, держав;

- отримання спекулятивного прибутку учасниками ринку;

- вплив на державне регулювання національної економіки й узгодження валютної політики на рівні світового господарства.

Види валютних ринків

1. Залежно від обсягу і характеру валютних операцій, кількості використовуваних валют, рівня нормативно-правового регулювання валютні ринки поділяються на:

1) міжнародні валютні ринки, що обслуговують рух грошових потоків, опосередковуючи міжнародний обмін товарами, послугами, рух капіталів.

2) регіональні валютні ринки, що виникла на основі регіональної економічної інтеграції країн (наприклад у рамках європейської валютної системи ЄС).

3) національний (місцевий) валютний ринок - це ринок однієї держави. Під ним розуміється сукупність операцій, здійснюваних банками, що розташовані на території даної країни. Це, по-перше, операції банків з валютного обслуговування своїх клієнтів (компаній, приватних осіб, банків, що не спеціалізуються на проведенні міжнародних валютних операцій), а, по-друге, власні валютні операції уповноважених банків. У країнах з обмежувальним валютним законодавством офіційний валютний ринок звичайно доповнюється: 1) “чорним” (неофіційним ринком) і 2) “сірим” ринком (на якому банки проводять операції з неконвертованими валютами). Національні (місцеві) валютні ринки забезпечують рух грошових потоків усередині країни й обслуговують зв’язок зі світовими валютними центрами.

На регіональних та національних валютних ринках здійснюються операції з певними конвертованими валютами (сінгапурський долар, саудівський ріал, кувейтський динар тощо.) Котирування валют, які використовуються для валютних операції у регіоні, відносно регулярно проводиться регіональними банками, і а валют місцевого значення - банками, для яких ця валюта є національною й активно застосовується в угодах з місцевими клієнтами.

2. Розрізняють також організовані та неорганізовані валютні ринки.

1) Організованим ринком є біржовий валютний ринок. Валютна біржа - як правило не комерційне підприємство, оскільки основне завдання полягає не в одержанні прибутку, а в організації торгів валютою й у мобілізації тимчасово вільних валютних коштів. У деяких країнах (наприклад, у Японії, скандинавських країнах, у Франції та ін.) функціями валютних бірж є встановлення курсу валюти або фіксація довідкових курсів валют.

2) Неорганізований - позабіржовий або міжбанківський валютний ринок, на якому дилери проводять операції з використанням електронного й супутникового зв’язку. Тут здійснюється переважна частина валютних операцій (понад 90 %).

Більшість валютних операцій проводяться через банки, які виконують на договірній основі доручення іноземних банків-кореспондентів. Це дає змогу здійснювати валютні операції безготівковим шляхом. Банки, яким надано право на проведення валюти операцій, називаються уповноваженими, девізними або валютними Серед комерційних банків чи інших учасників валютного ринку є дилери, які “грають” на пониження (“ведмеді”) або на підвищення (“бики”) курсу валют.

На міжнародному міжбанківському валютному ринку представлені також банки, що спеціалізуються на проведенні операцій з однією або з деякими валютами і встановлюють ціни, як правило, на стандартні суми (5 млн., 10 млн. дол. США).

Міжбанківський ринок залежно від видів угод з валютою може мати три сегменти:

1) спот-ринок (ринок торгівлі з негайним постачанням валюти; на нього припадає приблизно 65 % усього обороту валюти);

2) форвардний ринок (ринок угод на термін, на якому здійснюється до 10 % валютних операцій);

3) своп-ринок (ринок, що об’єднує операції з купівлі-продажу валюти на умовах “спот” і “форвард”; на ньому, за деякими оцінками, проводиться до 25 % усіх валютних операцій).

Валютний відділ комерційного банку складається, як правило, з двох підрозділів: дилерського офісу (front-office), завданням якого є укладання валютних угод; операційного офісу (back-office), у функції якого входять перевірка документів, облік та перерахування валюти.

Міжбанківський ринок поділяється на прямий та брокерський. Брокерські (маклерські) фірми, які, працюючи з конкретним банком, виступають як посередники між продавцем і покупцем валюти, здійснюють майже 30% загального обсягу валютних операцій. До переваг роботи через брокера можна віднести анонімність при здійсненні угод, безперервність процесу котирування, можливість пропонувати власні ціни.

Брокерські фірми стягують за посередництво комісію – “куртаж” (у середньому 30 дол. США за кожний контракт). У міжнародній практиці поширена система нарахування брокерської комісії, згідно з якою покупець та продавець валюти сплачують брокерові по 50 % брокерської винагороди. Зазначені суми не включаються в котирування та, як правило, виплачуються контрагентами щомісячно безпосередньо брокеру. З розвитком електронних засобів міжбанківського зв’язку і здійснення валютних операцій значення брокерських фірм на міжбанківському ринку зменшилося, хоча вони надалі відіграють вагому роль в операціях приватних осіб та невеликих фірм.

3. За спеціалізацією валютні ринки можна підрозділити на:

- ринки процентних ставок на іноземні валюти;

- ринки конверсійних операцій;

- ринки окремих розрахункових одиниць.

4. За видами валютних операцій:

- спот-ринки;

- форвард-ринки;

- ф’ючерсні ринки;

- своп-ринки.

5. За об’єктами торгівлі валютні ринки можуть мати такі сегмент

- форексний ринок, де торгують безготівковою валютою (форексом). За безготівкового обороту безготівкові активи, якими оперує валютний відділ банку, становлять залишки з рахунків у іноземній валюті. Необхідні платежі здійснюються з одного рахунку на інший засобом бухгалтерських записів. Як правило, на внески в іноземній валюті нараховуються проценти;

- готівковий (банкнотний) ринок, де валюта фізично рухається у просторі. При цьому підвищуються витрати на транспортування, охорону, страхування, зберігання валюти, підвищується “спред” (величина, на яку курс продажу (вищий) відрізняється від курсу купі; (нижчий)) із котирування іноземних банків. Фізичне зберігання у спеціальних сховищах, без процентів.

4. Крім того, залежно від характеру дій з валютного регулювання та валютних обмежень можна виділити вільні та невільні (обмежені) валютні ринки.

У процесі торгівлі валютою в учасників валютного ринку виникають та змінюються вимоги та зобов’язання в різних валютах. Співвідношення вимог та зобов’язань з тієї чи іншої валюти для оператора валютного ринку створює його валютну позицію.

Валютна позиція може бути:

1) закритою - передбачає збіг (дорівнювання) вимог та зобов’язань у певній валюті;

2) відкритою - незбіг.

Відкрита валютна позиція, своєю чергою, може бути:

- довгою - вимоги щодо певної придбаної валюти перевищують зобов’язання з проданої тієї самої валюти;

- короткою - показує, що зобов’язання в певній валюті перевищують вимоги;

- овернайт-позицією - це позиція, що залишається відкритою до наступного дня.