53

Вступ

На сьогодні однією з найактуальніших в українській економіці є проблема банкрутства вітчизняних підприємств. Адже банкрутство окремого суб’єкта господарювання має суттєві негативні наслідки як для самого підприємства, так і для відповідної галузі й економіки країни в цілому. Банкрутство підприємств є порівняно новим явищем для економіки України. Практика показує, що в умовах нестабільності економіки, грошового дефіциту, стрибків цінової політики, часто змінюваного законодавства, багато підприємств стають неплатоспроможними, що може призвести до їх банкрутства. Банкрутство є невід’ємною частиною конкурентного ринкового середовища. Без банкрутства немає конкуренції. Можливість банкрутства примушує підприємства вживати заходи із забезпечення фінансової стійкості, підвищувати ефективність і продуктивність праці.

Проблематикою банкрутства та обґрунтуванню заходів щодо його запобігання займалися значна кількість науковців. Зокрема окремі аспекти дослідження сутності, передумов виникнення, механізмів запобігання банкрутству підприємства приділяється увага в роботах як вітчизняних науковців: Лігоненко Л.О., Терещенка О.О., Бланка І.О., Третяка О., Андрущака Є.М., Ситник Л.С., Пластун О.Л., Ляшенко Г., Петренко В.П., Голощапова Н.А., так і російських дослідників – Малявіна А.В., Попов С.А., Пашин Н.Б., Шеремет Д., Сайфуліна Р.С., тощо

Широке коло питань, пов’язаних як з концептуальною основою процесів банкрутства, так і з моделюванням керованого розвитку підприємств, висвітлено в роботах вітчизняних і зарубіжних учених: І. Ансоффа, І. Бланка, С. Бєляєва, А. Градова, А. Грязнової, В. Забродського, М. Кизима, А. Ковальова, Е. Ланд Пітера, Л. Лігоненко, Ю. Лисенка, Ноумен Кліфа, В. Пономаренка, О. Пушкаря, В. Ревенка, О. Тридіда, Е. Уткіна, Х. Холл Річарда та інші. У той же час питання формування програм запобігання банкрутству з використанням комплексу економіко-математичних моделей, що відображують вплив трансформаційних процесів зовнішнього та внутрішнього середовища на розвиток і нейтралізацію кризи на підприємствах, не знайшли належного відображення в дослідженнях. Таким чином, розробки в цій галузі є новими, а також мають теоретичне і практичне значення.

У зв’язку з цим тема наукового дослідження, присвячена питанням розробці політики запобігання банкрутства підприємства, спрямованих на вирішення проблем передбачення, запобігання та нейтралізації загрози банкрутства, реалізації якісних змін у тенденціях розвитку підприємств і забезпечення їх довгострокового функціонування на ринку, є актуальною та своєчасною.

Метою курсової роботи є обґрунтування політики запобігання банкрутства досліджуваного підприємства на основі вивчення теоретичних положень даної проблематики та дослідження існуючих передумов впровадження її на реальному підприємстві.

Реалізація мети курсової роботи обумовила необхідність вирішення в роботі наступних завдань:

• характеристика сутності та видів банкрутства підприємства;

• обґрунтування сутності, складу та порядку розробки політики запобігання банкрутства підприємства;

• визначення методичних підходів до оцінка фінансового стану та загрози банкрутства підприємств;

- дослідження параметрів життєздатності на ВАТ «Ланівський цукровий завод»;

- характеристика механізму саморегулювання та чинників, що запобігають розвитку кризового стану ВАТ “Ланівський цукровий завод”;

- комплексна оцінка фінансового стану та загрози банкрутства;

- обґрунтування політики запобігання банкрутства на ВАТ “Ланівський цукровий завод”.

Обєктом дослідження є політика запобігання банкрутству підприємства.

Предмет курсової роботи є теоретико-методологічні та прикладні засади процесу розробки політики з….

Дослідження здійснюється на матеріалах ВАТ «Ланівський цукровий завод», які займається виробництвом та реалізаціэю цукру сирцю.

Обсяг активів цукрового заводу станом на 01.01.2011 р. становив 6736,8 тис.грн, обсяг валсного капіталу – 2975,6 тис.грн, виручка від реалізації за 2011 рік – 4696,3 тис.грн, чистий прибуток – 429,1 тис.грн.

Дослідження виконувалася за допомогою загальнонаукових методичних прийомів (аналіз, синтез, індукція і дедукція), економіко-статистичних методів (порівняння, групування, аналіз динамічних рядів, графічний метод), економіко-математичні методи (моделювання). Обробка інформаційного забезпечення здійснювалась з використанням сучасних інформаційних технологій і програм.

Інформаційною базою написання курсової роботи є підручники та монографії вітчизняних та зарубіжних вчених, наукові публікації журналів та збірників тез конференцій, нормативно-правові акти законодачої системи України, внутрішня управлінська та бухгалтерська інформація об’єкта дослідження.

Практичне значення роботи полягає у розробці методичних рекомендацій з впровадження заходів запобігання банкрутства на досліджуваному підприємстві; діагностиці кризового стану та виявлення резервів зростання ефективності діяльності.

Розділ і. Теоретичні основи обґрунтування політики запобігання банкрутства підприємства

1.1. Сутність та види банкрутства підприємства

Аналіз літературних джерел з проблематики антикризового управління дозволив визначити наступне. Так, на думку О.О. Терещенка [65], банкрутство - це пов'язана з недостатністю активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи задовольнити в установлений для цього строк заявлені до неї з боку кредиторів вимоги і виконати зобов'язання перед бюджетом.

Тієї ж думки дотримується О. Третяк, яка розглядає банкрутство як наслідок неплатоспроможності суб'єкта: «банкрутство - це пов'язана з недостатністю активів у ліквідній формі нездатність юридичної особи - суб'єкту підприємницької діяльності задовольнити вимоги своїх кредиторів у встановлений для цього строк» [67]. Як бачимо, вищезазначеними вченими за основу визначення банкрутства було використано таке поняття, як «неспроможність».

Схожу думку також має Є.М. Андрущак [9]: банкрутство - це визнане судовими органами незадовільне господарське становище фізичної чи юридичної особи, ознакою якого є припинення розрахунків за зобов'язаннями через нестачу активів у ліквідній формі. Слід відмітити, що ключовим словом у цьому визначенні є «розрахунки», яке використовується на зміну «платежів», оскільки на думку Є.М. Андрущак, різноманіття господарських та фінансових відносин передбачає велику кількість форм виконання зобов'язань. Даний підхід теж цілком має право на існування, оскільки дає чіткий критерій щодо визнання суб'єкта банкрутом - його неплатоспроможність.

І.А. Бланк [23] розглядає банкрутство як встановлену в судовому порядку фінансову неспроможність підприємства, тобто нездатність підприємства задовольнити в установлені строки пред'явлені до нього з боку кредиторів вимоги, та виконати зобов'язання перед бюджетом.

Схожу позицію займають А.Д. Шеремет та Р.С. Сайфулін, які під банкрутством підприємства розуміють неспроможність підприємства фінансувати поточну операційну діяльність і погасити термінові зобов'язання [74]. На нашу думку, зазначене визначення ближче до неплатоспроможності підприємства, оскільки банкрутство може констатувати лише рішення суду, а це у даному визначенні не уточнено.

На думку Л.С. Ситник, банкрутство - це зафіксована юридично точка в життєвому циклі підприємства, що означає неможливість ведення фінансово-господарської діяльності з невід'ємним прибутком як самостійним господарюючим суб'єктом [64]. Ключовим в даному визначенні є слово «точка в життєвому циклі», тобто автор розглядає банкрутство як невід'ємний елемент в життєвому циклі будь-якого підприємства.

Своє трактування поняття «банкрутство» також запропонував О.Л. Пластун, який стверджує, що банкрутство підприємства - це підсумковий результат глибокої фінансової кризи, що унеможливлює нормальну діяльність підприємства та робить його неплатоспроможним [60]. Як бачимо, автор приділяє значну увагу такій категорії як криза, і вбачає саме її основною причиною виникнення банкрутства на підприємстві.

Досить розповсюдженою є точка зору, що банкрутство - це результат прорахунків підприємства під час дій у конкурентному ринковому середовищі. Так, на думку Г. Ляшенко [56], банкрутство в умовах ринкової економіки є наслідком незадовільного управління підприємством, нехтування впливу різноманітних факторів мікро- і макросередовища, а тому його правомірно розглядати як плату за економічну свободу у виборі напряму господарської діяльності, ринків збуту, у ціноутворенні, найманні робочої сили. Тобто воно є закономірністю розвитку підприємства на мікрорівні та формою підтримання конкурентоспроможності галузі. Отже, трактування банкрутства як результату прорахунків підприємства та жорсткої конкуренції є цілком аргументованим і логічним з точки зору класичної економічної теорії, тому ігнорувати дані погляди вважаємо недоцільним.

Схожих поглядів дотримуються В.П. Петренко та М.С. Лосєва: «в умовах ринкового середовища банкрутство - це плата за свободу вибору системою менеджменту підприємства стратегії і тактики його поведінки на ринку, розплата за управлінські помилки у стратегічному плануванні, хибні цілі і прийняті для їх досягнення рішення, наслідком чого повинно бути невідворотне включення механізму фінансового банкрутства - розорення боржника кредиторами» [55].

Слід відмітити, що Н.А. Голощапов [34] трактує банкрутство підприємства як неспроможність боржника платити за своїми зобов'язаннями, повернути борги в зв'язку із відсутністю у нього грошових коштів для сплати. В цьому визначенні, на думку деяких авторів, незрозумілий вислів «відсутність грошових коштів». Якщо дослідник має на увазі відсутність грошових коштів, то це може бути тимчасовим явищем, яке не обов'язково призводить до банкрутства.

Розуміння сутності поняття «банкрутство», що представлено в науковій літературі вітчизняними та російськими дослідниками представлено в таблиці 1.1

Таблиця 1.1

Розуміння сутностіпоняття «банкрутство» в науковій літературі

№ п/п	Джерела	Визначення поняття	Ключовий термін
1	2	3	4
1.	Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»	Банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.	Неспроможність

Закінчення таблиці 1.1

1	2	3	4
2.	Є.М. Андрущак	Банкрутство - це визнане судовими органами незадовільне господарське становище фізичної чи юридичної особи, ознакою якого є припинення розрахунків за зобов'язаннями через нестачу активів у ліквідній формі	Незадовільне становище
3.	І.А. Бланк	Встановлена в судовому порядку фінансова неспроможність підприємства, тобто нездатність підприємства задовольнити в установлені строки пред'явлені до нього з боку кредиторів вимоги, та виконати зобов'язання перед бюджетом	Неспроможність
4.	Н.Ю. Возіянова	Банкрутство - це міра економічної і юридичної відповідальності за стан, що характеризується перевищенням заборгованості над вартістю майна боржника, яке установлюється відповідно до законодавства.	Міра відповідальності
5.	Н.А. Голощапов	Неспроможність боржника платити за своїми зобов'язаннями, повернути борги в зв'язку із відсутністю грошових коштів для оплати.	Неспроможність
6.	Г. Ляшенко	Банкрутство є наслідком незадовільного управління підприємством, нехтування впливу різноманітних факторів мікро- і макросередовища, Тобто є закономірністю розвитку підприємства на мікрорівні та формою підтримання конкурентоспроможності галузі	Наслідок незадовільного управління
7.	О.Л. Пластун	Підсумковий результат глибокої фінансової кризи, що унеможливлює нормальну діяльність підприємства та робить його неплатоспроможним	Результат кризи
8.	Л.С. Ситник [10]	Зафіксована юридично точка в життєвому циклі підприємства, що означає неможливість ведення фінансово- господарської діяльності з невід'ємним прибутком як самостійним господарюючим суб'єктом	Точка в життєвому циклі підприємства
9.	О.О. Терещенко	Банкрутство - це пов'язана з недостатністю активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи задовольнити в установлений для цього строк заявлені до неї з боку кредиторів вимоги і виконати зобов'язання перед бюджетом	Неспроможність
10.	А.Д. Шеремет, Р.С. Сайфулін	Неспроможність підприємства фінансувати поточну операційну діяльність і погасити термінові зобов'язання	Неспроможність

Таким чином, на мою думку, банкрутство являє собою юридичний засіб розв'язування економічної проблеми, пов'язаної з неспроможністю підприємства розрахуватися по своїх зовнішніх зобов'язаннях та продовжувати фінансування бізнесу.

З метою розширення характеристики категорії банкрутство підприємства доцільним є її подальша класифікація.

Узагальнюючи напрацювання різних науковців та практиків, можна видділити наступну класифікацію ознак банкрутства [46].

1. Залежно від навмисності виникнення ситуації банкрутства:

• необережне банкрутство, яке є результатом підвищених ризиків підприємницької діяльності та неефективного менеджменту;

• навмисне банкрутство, яке є результатом навмисних дій керівництва підприємства і (або) його власників щодо „виведення" активів, штучного створення ситуації неплатоспроможності, що здійснюється за розробленим планом або змовою та мають на меті привласнення коштів підприємства, його партнерів та кредиторів [2, ст.215].

2. Залежно від наміру виникнення ситуації банкрутства:

• реальне банкрутство, яке пов'язане з реальною втратою активів в результаті господарсько-фінансової діяльності, без злого наміру, особистої або корпоративної корисливості;

• фіктивне банкрутство, яким відповідно до Господарського кодексу [2, ст.215] визнається завідомо неправдива заява суб'єкта підприємництва до суду про нездатність виконати зобов'язання перед кредиторами та державою;

• приховане банкрутство, ознакою якого є надання кредиторам та (або) державним органам неправдивих відомостей про свою неспроможність з метою введення їх в оману для отримання відстрочки виконання своїх кредитних зобов'язань, знижки з суми кредитної заборгованості або набуття інших вигод від їх неінформованості.

3. Залежно від наявності фінансово-економічних передумов виділяють:

• технічне банкрутство, яке характеризує стан неплатоспроможності підприємства, викликаний значною прострочкою його дебіторської заборгованості або іншими затримками в нормальному перебігу операційного циклу, наприклад, вимушене тимчасове призупинення продажу продукції; при цьому розмір дебіторської заборгованості перевищує розмір кредиторської заборгованості підприємства, а сума його активів значно перевищує обсяг його фінансових зобов'язань; технічне банкрутство при ефективному антикризовому управлінні підприємством, включаючи його санацію, звичайно не призводить до його юридичного банкрутства і завершується повним розрахунком з кредиторами на ранніх стадіях впровадження справи;

• економічне банкрутство, викликане неспроможністю боржника навіть при умові ефективного проведення ліквідаційної процедури розрахуватися по зобов'язаннях у повному обсязі в зв'язку з суттєвим перевищенням обсягу зобов'язань над сумою активів (власного капіталу).

4. Залежно від визнання факту банкрутства виокремлюють:

• юридичне банкрутство, факт настання якого визнано постановою суду;

• загроза банкрутства, яке є експертною оцінкою фінансових можливостей підприємства щодо виконання зовнішніх зобов'язань поза залежністю від наявності судового рішення з цього питання.

5.3алежно від ініціатора банкрутства розрізняють:

• примусове банкрутство, яке здійснюється за ініціативи осіб, визначених законодавчо як кредитори, тобто юридичних та фізичних осіб, що мають у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів);

• добровільне банкрутство, яке проводиться шляхом подачі заяви про банкрутство керівником боржника [3, ст. 53].

6. Залежно від основної причини, що зумовила виникнення і розвиток фінансової неспроможності.

• банкрутство бізнесу (менеджменту) пов'язане з неефективним управлінням підприємством - загальним та функціональним (неефективний маркетинг, операційний, фінансовий та інвестиційний менеджмент тощо);

• банкрутство власника викликане нестачею у власника інвестиційних ресурсів на здійснення розширеного, а іноді й простого відтворення - за наявності необхідних основних фондів і трудових ресурсів, задовільної маркетингової політики, відповідності продукції, що випускається, потребам ринку;

• банкрутство виробництва, проявом якого (під впливом перших двох видів) є випуск неконкурентоспроможної продукції, відсутність власної „ніші" діяльності. Цей стан практично не може бути усунено шляхом зміни керуючого, проведенням інвестиційних вливань без часткового або повного перепрофілювання підприємства.

8. Залежно від ступеня задоволення вимог кредиторів при ліквідації розрізняють:

• банкрутство з повним задоволенням вимог кредиторів; у цьому випадку усі кредитори отримують у повному обсязі належне відшкодування своїх вимог, а власники підприємства мають право прийняти одне з двох можливих рішень - ліквідація підприємства як юридичної особи (з наступним використанням наявних коштів для створення нового підприємства в іншій сфері діяльності, поточного споживання або накопичення) або продовження підприємницької діяльності;

• банкрутство з частковим задоволенням вимог кредиторів; банкрутство з частковим задоволенням вимог кредиторів має суттєві негативні наслідки для кредиторів, зобов'язання перед якими залишилися без задоволення, оскільки генерує їх збитки і може навіть стати ініціатором розвитку кризи та банкрутства.

9. Залежно від економічних наслідків банкрутства (результату розгляду справи) можна виокремити такі види, як:

• банкрутство з наступною ліквідацією підприємства (ліквідація бізнесу);

• банкрутство як засіб реорганізації, оновлення бізнесу.

Таким чином, на нашу думку, існуючі правові засади та організаційний механізм впровадження справи про банкрутство, ліквідаційної та реорганізаційної процедур є вагомим фактором (обмеженням), який повинен враховуватися при розробці та впровадженні заходів щодо виведення підприємства зі стану кризи.

Становлення та розвиток інституту банкрутства в ринковій економіці визначається цілями та завданнями, які повинна вирішувати ця інституція.

У певних колах існує точка зору, що основною метою розробки законодавства про банкрутство є покарання боржника, розпродаж його активів. Такий підхід є неправомірним. Багатовіковий досвід і практика свідчать про необхідність плюралістичного підходу до визначення цілей процесу банкрутства.

Інститут банкрутства, виходячи з сучасних уявлень про його стратегічну мету, виконуває такі дві основні функції:

Перша функція забезпечується механізмом ліквідації підприємства, що передбачає розпродаж активів або бізнесу в цілому і розподіл виручених коштів між кредиторами. її регламентація покликана вирішити такі завдання:

• бути механізмом впорядкованого та цивілізованого виходу підприємства з ринку;

• припиняти використання активів (ресурсів), корисний термін використання яких скінчився, або корисність яких є нульовою чи від'ємною;

• забезпечувати передачу життєздатних активів (ресурсів) новим власникам та менеджерам, які можуть забезпечити їх більш продуктивне використання;

• вивчати причини неплатоспроможності з метою захисту кредиторів і зацікавлених сторін від недобросовісних дій боржника, які можуть призвести до зменшення вартості його активів;

• забезпечувати швидку та ефективну акумуляцію та продаж активів боржника;

• забезпечувати справедливий розподіл власності боржника між кредиторами та іншими зацікавленими сторонами (акціонерами та ін.), з урахуванням встановлених правил та пріоритетів, упередження можливості отримання окремими кредиторами „несправедливих переваг";

• бути кінцевою стадією пред’явлення та стягнення боргів.

Друга функція пов'язана з механізмом реорганізації, регламентація якого повинна забезпечувати:

• доцільність застосування, тобто визначення можливості (передумов) продовження життєдіяльності;

• різноманітні форми та інструменти проведення реорганізаційних процедур, можливість їх вибору з урахуванням специфічних особливостей підприємства-банкрута;

• захист підприємства, що є ініціатором або проводить реорганізаційні процедури від пріоритетних та забезпечених кредиторів;

• можливість матеріальної, фінансової чи консалтингової допомоги підприємству в період реорганізації, рівність його прав та можливостей порівняно з іншими суб'єктами ринку;

• достатній час для досягнення результату від проведення реорганізаційних процедур.

Фінансова неспроможність підприємства може бути зумовлена різноманітними причинами і факторами, мати різні прояви та наслідки. Усвідомлення цього факту спонукає дослідників до класифікації видів банкрутства, що можуть мати місце.

Отже, відзначимо, що ключовим моментом у визначенні поняття банкрутства на думку більшості авторів є термін «неспроможність», тобто банкрутство переважно розглядається авторами як неможливість виконання зобов'язань підприємством. Також слід відзначити, що банкрутство повинно бути визнаним юридично - це також підкреслюється переважною більшістю дослідників. Існуючі відмінності в трактуваннях даного поняття в основному можна пояснити тим, що науковці розглядають по суті один процес (банкрутство), але різні його стадії. Частина з них більшу увагу привертають до першопричин (результат дії ринкових механізмів), інші - на результативні ознаки (наслідок неплатоспроможності). Дещо осторонь стоїть трактування банкрутства як методу нечесної конкурентної боротьби. Дане визначення відрізняються від переважної більшості трактувань, оскільки не конкретизує економічний зміст банкрутства, а розглядає його лише як інструмент перерозподілу власності. Таким чином, можемо конкретизувати зміст категорії "банкрутство" як визнану судом неспроможність господарюючого суб'єкта виконувати свої зобов'язання та продовжувати підприємницьку діяльність внаслідок її економічної неефективності, що є негативним наслідком кризи, призводить до порушення фінансових відносин і ставить під загрозу подальше існування підприємства.