Міністерство освіти і науки України Київський національний торговельно-економічний університет Кафедра економічної кібернетики

	Захищено на кафедрі
	з оцінкою
	“       “ 200 р.
	Підписи чл. комісії:

Курсова робота

(прізвище, ім’я та по батькові студента)
(курс, група)
ТЕМА
Реєстраційний номер

	Науковий керівник:
	(ініціали, прізвище)
	(вчене звання, науковий ступінь)
	До захисту допущена
	“ ___ “ ___________ 200_ р.

Київ 2013

Інформаційна система управляння малим підприємством

План

Вступ

1. Сутність та значення малого підприємства

2. Інформаційні системи та їх роль в управлінні підприємствами малого бізнесу.

3. Класифікація інформаційних систем в управлінні підприємством

4. Проблеми побудови сучасних автоматизованих систем управління малих підпрриємств

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Широка інформатизація всіх сфер діяльності нашого суспільства прин­ци­пово зміцнює роль інформації та інформаційних технологій. Особливо актуальні ці питання для економічних об’єктів, управління якими – постійний процес переробки значних обсягів різнобічної інформації.

         На підприємстві зазвичай інформаційна служба не виділяється у окремий під­розділ. Вона являє собою інтегровану частину процесу ведення господарської діяль­ності та управління нею і є такою ж необхідною, як основне виробництво, служ­би маркетингу чи фінансового обліку. Для поєднання окремих підрозділів під­при­ємства в єдине ціле і забезпечення ефективної господарської діяльності на підприємстві створюється цілісна інформаційна система. Саме за її допо­мо­гою відбувається обмін інформацією на підприємстві: інформація про роботу кож­ного підрозділу та про зовнішні зміни фіксується, аналізується, уза­галь­ню­єть­ся і використовується в процесі прийняття рішень, які, в свою чергу, дово­дять­ся до осіб, на яких покладено їх виконання. Функції контролю за діяль­ні­стю та усунен­ня несправностей в інформаційних системах на середніх підпри­єм­ствах поклада­ються на системного адміністратора, а на малих підприємствах такі функції може виконувати фахівець ззовні або один із працівників за су­міс­ниц­твом.

Основним підходом до використання інформації, якою володіє підпри­ємство, є створення та застосування інформаційних систем  у менеджменті.

Інформаційна система – це сукупність інформації, апаратно-програмних і техно­логічних засобів, засобів телекомунікації, баз даних, методів та про­це­дур об­роб­­ки даних, персоналу управління, які реалізують функції збирання, переда­ван­­ня, обробки і накопичування інформації для підготовки і прийняття ефек­тив­­них управлінських рішень

В інформаційній системі розв’язується комплекс задач, реалізація яких на ба­зі використання сучасних методів управління, застосування економіко-мате­­ма­­ти­ч­них методів і моделей, комплексу технічних засобів та інформа­цій­них тех­­но­ло­гій забезпечує автоматизацію виконання функцій і процедур управ­ління.

1. Сутність та значення малого підприємства

Відповідно до розмірів підприємств, масштабів їх діяльності підприємництво поділяють на мале, середнє та велике. У світі є фірми-гіганти з багатомільярдними оборотами, на яких працюють десятки й сотні тисяч працівників. Існують і розвиваються крихітні фірми, на яких зайнято дві-три особи. Розмір підприємств залежить від виробничої функції підприємства, технологічного типу виробничого процесу, здатності швидко реагувати на зміни ринкової ситуації, рух попиту, появу нових потреб у суспільстві тощо.

Світовий досвід і практика господарювання показують, що найважливішою ознакою ринкової економіки є існування і взаємодія багатьох великих, середніх і малих підприємств, їх оптимальне співвідношення. Найбільш динамічним елементом структури народного господарства, що постійно змінюється, є мале підприємництво.

Набутий власний досвід, позитивні результати розвитку малого підприємництва в країнах, які пройшли етап реформування економічних систем, свідчать про те, що воно є одним із засобів усунення диспропорцій на окремих товарних ринках, створення додаткових робочих місць і скорочення безробіття, активізації інноваційних процесів, розвитку конкуренції, швидкого насичення ринку товарами та послугами.

Мале підприємництво є органічним структурним елементом ринкової економіки. Цей сектор економіки історично і логічно відігравав роль необхідної передумови створення ринкового середовища. Він був первинною вихідною формою ринкового господарювання у вигляді дрібнотоварного виробництва.

У структурі сучасної змішаної економіки співіснують та органічно взаємодоповнюються мале, середнє та велике підприємництво. Але на відміну від двох останніх, мале підприємництво є вихідним, найбільш чисельним, а тому і найбільш поширеним сектором економіки. Відмінності між цими трьома видами підприємництва обумовлені різним рівнем суспільного розподілу праці, характером спеціалізації та усуспільнення виробництва, а також вибором технологічного типу виробничого процесу.

Мале підприємництво - це самостійна, систематична, ініціативна господарська діяльність малих підприємств та громадян-підприємців(фізичних осіб), яка проводиться на власний ризик з метою отримання прибутку.

Практично, це будь-яка діяльність (виробнича, комерційна, інноваційна, фінансова, страхова тощо) зазначених суб'єктів господарювання, що спрямована на реалізацію власного економічного інтересу.

Мале підприємництво здійснюється створенням і функціонуванням розгалуженої системи малих підприємств.

Малі підприємства - це організаційно-економічний вид підприємств, які кваліфікуються за показником чисельності зайнятих працівників з градацією за сферами діяльності, обсягом основного капіталу, річного обороту тощо.

В Україні, зокрема, до малих підприємств відносяться підприємства з кількістю зайнятих від 15 до 200 осіб залежно від галузі або виду діяльності. Так, у промисловості та будівництві малими вважаються підприємства, на яких працює до 200 осіб, в інших галузях виробничої сфери - до 50 осіб, у науці та науковому обслуговуванні - до 100 осіб, у галузях невиробничої сфери - до 25 осіб, а в роздрібній торгівлі - до 15 осіб.

Відповідно до Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва", який було ухвалено 19 жовтня 2000 р., суб'єктами малого підприємництва є фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, та юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб, а обсяг річного валового доходу не перевищує 500 тис. євро.