Розділ 2 способи подачі документальної інформації у журналістському творі

Володіючи достатньою кількістю документальної інформації, журналіст може побудувати якесь повідомлення, грунтуючись тільки на ній. Однак робота з документами обов'язково передбачає як перевірку їх на автентичність, так і визначення достовірності та надійності даних у них. При виникненні сумнівів у достовірності документа, тобто в його дійсному походженні від того автора і за тих обставин, які передбачає текст документа, необхідно спеціальним чином проаналізувати його. Цей аналіз передбачає увагу до змістовних характеристик документа, його зовнішній стороні, з метою виявлення ознак автентичності або невідповідності їм. Іноді досить важко за допомогою подібних прийомів визначити справжність джерела, тоді на допомогу приходять фахівці - текстології, криміналісти.

Щоб переконатися в достовірності інформації, що міститься в джерелі, журналісти вдаються до правил перевірки достовірності документів, прийнятим в соціології. Згідно з ними необхідно:

1. Розрізняти опис подій і їх інтерпретацію (факти і думки);

2. Визначати, якими джерелами інформації користувався укладач документа, є вона первинної або вторинної;

3. Виявляти наміри, якими керувався укладач документа при його створенні;

4. Враховувати, як могла вплинути на якість документа обстановка, в якій він створювався.

Не менш корисною є також перевірка джерела шляхом порівняння його з іншими відомостями. Якщо ж документ має стати базою для серйозних висновків і узагальнень, журналісту необхідна консультація фахівця, що здатний виступити експертом у тій чи іншій галузі.

Об'єктом журналістського відображення може бути як сам документ, так і дійсність, соціальні явища і процеси, і людина. Словом, у полі зору журналістів знаходиться різноманітний світ у всіх його проявах. У процесі пізнання дійсності, журналіст фокусує увагу на суспільно значимих подіях. У самому акті вибору об’єкта пізнання, у специфіці його сприйняття, різних форм відображення, в оцінці та інтерпретації життєвої ситуації проявляється авторська позиція. Тому, говорячи про співвідношення об'єктивного і суб'єктивного у документі, багато авторів сходяться на тій думці, що зміст документу — це відображення об'єктивного події, що знаходиться поза людською свідомістю, а форма, в якій здійснюється це відображення, суб'єктивна.

Журналіст будує свої повідомлення лише тоді, коли володіє достатньою кількістю інформаці. Насамперед інформацію потрібно обов'язково перевіряти нау автентичність і визначення достовірності та надійності даних у них. Якщо у хронікальні інформації варто обійтись без оцінних суджень, то в аналітичних та художньо-публіцистичних творах факти та їх документальні підтвердження виступають або як ілюстративний матеріал, або у вигляді опорних аргументів, що підтверджують ту чи іншу тезу. При цьому журналіст не тільки піддає факти всебічному аналізу, але і дає їм власне трактування та оцінку.

Через складність документа перед журналістом постає питання: чи можна журналістському матеріалі об’єктивно висвітлювати події? Для журналістів об'єктивність це не математична або наукова точність. Журналіст повинен писати матеріал такого роду без емоцій, відокремлюючи факти від думок і підміняти його власною думкою, оцінкою, інтерпретацією.

Документ у журналістиці можна визначити як достовірне відображення фрагмента реальності, якому властива соціальна репрезентативність. Саме за допомогою фактів журналісти створюють модель різноманітної дійсності. Для повного та адекватного відображення різних подій, явищ і процесів в інформаційних, аналітичних та художньо-публіцистичних матеріалах використовуються найрізноманітніші документи: соціальні, історичні, літературні, юридичні, культурологічні та ін. Ставлення до документів як до одиниць знання і викликає до них явну довіру у людей.

Але якою мірою можна вірити тим або іншим документальним даним, особливо, якщо в них уже є присутня оцінка, що відображає не тільки понятійну систему людини, але й особливості її сприйняття. Щоб бути впевненими в репрезентативності документів, журналістам треба знати, по-перше, з яких джерел вони отримані; по-друге, які цілі переслідували респонденти, які повідомили про ті чи інші факти.

Працюючи над текстом, журналіст систематизує і групує документи за характером описаних явищ, способами фіксації, типами опису, рівнем узагальненості. В аналітичному тексті він дає власну оцінку подіям і інтерпретує факти, зазначені в документі.

Фактичні документи завжди засновані на численних емпіричних спостереженнях, експериментах, дослідах, вони є підсумком узагальнених знань. В аналітичних та публіцистичних жанрах журналісти охоче звертаються до наукових даних. Використовуються відомості з соціологічних наук, експертні висновки, статистичні дані, результати експериментів, що виконують роль ілюстративного матеріалу.

Документ виявляється доступним тільки у формі судження. Реальність може існувати незалежно від людини, а документ навпаки. Людина повинна виділити в дійсності фрагмент, а в ньому якусь подію, потім людина будує знання у вигляді судження про предмет, а в кінці перевіряє чи істинне дане судження чи хибне.

Документ може бути достовірним або недостовірним. Встановити факт, тобто зробити документ достовірним, означає здійснити його верифікацію. Інше питання, що зробити це не завжди можливо, деколи доводиться пробиватися через оцінку і коментар автора.

Якщо судження в результаті верифікації виявилося помилковим, то про факт як такому взагалі не може бути й мови.

У події є тільки одна властивість або ознака — те, що вона відбулася (або не відбулася). Наприклад, вибори губернатора відбулися – це одна подія, а вже суджень про неї може бути безліч. Частину з них можливо верифікувати (перевірити); у процесі верифікації деякі з них не підтверджуються і виявляються помилковими, інші — справжніми, підтверджуються і тоді перетворюються на факти.

Але є й оціночні судження — думки, які взагалі не можуть бути верифіковані. Вони оцінюють або саму подію, зазначену в документі, тобто виявляють істинне судження про подію. Події оцінюються емоційно, факти — як правило, раціонально. Оцінки подій і фактів можуть бути незалежні один від одного.

Сукупність істинних суджень про подію, що утворюють завершений сюжет цієї події, може бути названа реальним фактом на відміну від окремо взятого істинного судження про цю подію — вербального факту.

Для правильного судженння про ту чи іншу документально засвідчену подію журналіст повинен враховувати цілісну структуру даної події (реального факту, ситуації).

Образ — це відтворення, усвідомлення автором явища матеріальних засобів і знаків, наприклад за допомогою мови і т. д. Дуже часто журналіст зустрічає ілюстративні образи, які використовуються для того, щоб висловити широкі і злободенні публіцистично-суспільні інтереси. Журналіст прагне інформувати суспільство про повторення цікавих, важливих подій, що мають морально-політичне значення. Він шукає таку подію і таких осіб, які є важливими для суспільства, виявляються особливо виразно і яскраво. Тобто вибирають для свого зображення такі явища життя, які можуть служити гарною ілюстрацією істотних особливостей, що мають суспільне значення.

Призначення цих текстів полягає в тому, щоб відтворити реальних людей у ​​всіх їх проявах і позбавити публіцистично-ілюстративні образи героїв гіперболізму. В них не має вирішального значення і емоційної виразності. Вони є справжніми.