5. Опрацювання документів як метод пізнавальної діяльності журналіста

Зазвичай відправною точкою дослідження для журналіста служить документ. До будь-якого документу потрібно ставитися з певним ступенем недовіри — це також одне з правил журналістської роботи.

Якщо звернутися до нашої недавньої історії, то радянська преса не тільки інформувала, а й агітувала (пропаганда насправді не є обов'язковою частиною журналістики). Журналіст радянської епохи був транслятором владних установок. Видання за інтересами були у величезному дефіциті [1, с.12].

Журналіст являється насамперед постачальником фактів і тому всі ми живемо в інформаційній моделі журналістській творчості .

Інформаційна журналістика як можна краще відповідає тому інформаційного типу суспільства, до якого людство рухається останні п’ятдесят років. Дізнаватися новини стає все легше (інтернет, телебачення, радіо) –відповідно і новин стає все більше [1, с.33].

Процес опрацювання журналістом документа складається з трьох етапів: вилучення даних, їх інтерпретація і фіксація. Перший з них передбачає уміння журналіста швидко і глибоко переробляти знакову інформаційну продукцію. Якість другого, заснованого на аналізі, оцінці і поясненні отриманих даних «залежить від того, наскільки журналіст вміє включати в міркування здорового глузду критерії оцінок, що задаються системою знань загальнометодологічного та спеціального характеру». Багато чого залежить від досвіду точної фіксації даних, отриманих у результаті опрацювання документальних матеріалів. А це створення нового документа — професійних записів журналіста, які за певних умов можуть мати юридичну силу [17, с.3].

Найважливішим етапом в проведенні журналістського розслідування є пошук, систематизація та аналіз інформації з досліджуваної теми.

Інформація — це відомості про осіб, предмети, факти, події, явища і процеси незалежно від форми їх подання. Основну інформацію, необхідну для підготовки публікації, журналіст черпає з документів. Їх пошук і вивчення є найважливішим етапом, зокрема при проведенні журналістського розслідування.

Слово «документ» походить від латинського documentum — повчальний приклад, спосіб докази. І в тій і в іншій якості документ широко використовується у журналістиці.

Робота з відкритими джерелами інформації є однією з головних складових у процесі журналістського розслідування. З точки зору методології, до тактики проведення журналістського розслідування цілком застосовні правила, які застосовуються для будь — якої процедури встановлення істини в наукових дослідженнях або в розслідуванні злочинів.

Для того щоб чітко організувати роботу з документами під час журналістської роботи, щоб правильно вести свій особистий архів, необхідно чітко уявляти собі класифікацію інформаційних ресурсів [9, с.52].

Аналізуючи документ, необхідно знати його походження, авторство і дату створення. Такий аналіз дозволить визначити цінність документа, його надійність і достовірність. Фахівці розрізняють ці два поняття. Надійність — це впевненість, що ми маємо справу зі стійкою інформацією. Достовірність — це проблема істинності даних, їх відповідності дійсним подіям.

Часом надійність і достовірність вступають в суперечність один з одним. Документ може бути досить надійним і, тим не менш, містити недостовірну інформацію. І навпаки — інформація може бути достовірною, але взята не з надійного джерела.

Існують різні способи оцінки достовірності документа. Способи оцінки достовірності документа. Ми виділимо лише основні з них. По-перше, необхідно відрізняти опис події від її оцінки - авторська оцінка зазвичай є суб'єктивною. Але вона іноді дає прекрасну можливість для складання судження про самого автора документа, його погляди і позиції. По-друге, важливо встановити, якою інформацією користувався укладач документа. При цьому необхідно враховувати, що первинні дані надійніше вторинних, а офіційний документ краще неофіційного [1, с.46]. Хоча і в цьому правилі є винятки. Можна назвати випадки, коли критичний аналіз документів дозволяє реконструювати події краще, ніж вони представлені в першоджерелах, і тоді складений на їх основі вторинний документ може виявитися більш достовірним.

«При роботі з документами потрібно пам'ятати, що твердження, які не будуть досить очевидні або однозначно прийнятні, потребують посиланням на відповідне джерело».

Через журналістів, зайнятих розслідуваннями, проходить величезна кількість різноманітної інформації. За джерелами походження її можна класифікувати наступним чином:

1. Публікації в засобах масової інформації (друкованих та електронних).

2. Публікації в неперіодичних друкованих виданнях.

3. Дані із спеціалізованих джерел інформації (бази даних, архіви).

4. Дані з Інтернету.

5. Інформація, отримана в ході спілкування з конкретними особами.

За допомогою цієї класифікації журналіст ніколи не переплутає інформацію, отриману з надійних джерел, з чутками, які вимагають перевірки. А посилання на достовірне джерело лише додасть авторитету публікації.