7. Сутність санаційного аудиту.

Санаційний аудит – це окремий напрямок діяльності аудиторських фірм, проводиться на підприємствах, які перебувають у фінансовій кризі, з метою оцінки санаційної спроможності підприємства на підставі аналізу фінансово-господарської діяльності та наявного плану фінансового оздоровлення.

Необхідність проведення санаційного аудиту зумовлена потребою користувачів у об'єктивній інформації про фінансовий стан суб'єкта господарювання та реальність санаційної концепції. Замовниками санаційного аудиту підприємства, яке перебуває у фінансовій кризі можуть бути:

- нинішні та потенційні власники корпоративних прав підприємства, якщо приймається рішення про збільшення статутного капіталу;

- андерайтери (фін. посередники), якщо вирішується питання про викуп ними корпоративних прав нової емісії;

- позичальники, якщо вирішується питання про надання санаційного кредиту;

- саме підприємство - якщо воно виходить з пропозицією про укладання мирової угоди та проведення санації в ході провадження справи про банкрутство;

- потенційний санатор - якщо вирішується питання про санацію підприємства через його реорганізацію, злиття, приєднання;

- державні органи - якщо вирішується питання про надання підприємству державної санаційної підтримки.

У процесі проведення санаційного аудиту використовуються різноманітні методи та інструменти: опитування та анкетування співробітників; факторний аналіз відхилень; аналіз сильних та слабких місць підприємства; розробка сценаріїв; портфельний аналіз; метод ланцюгових підстановок; вартісний аналіз; трендовий аналіз.

8. Порядок проведення санаційного аудиту.

Санаційний аудит є дуже важливою складовою моделі санації підприємства. Він включає ідентифікацію даних, експертизу, розробку висновків та рекомендацій.

Порядок проведення санаційного аудиту:

Перший етап санаційного аудиту – (На першому етапі санаційного аудиту проводиться) загальне ознайомлення із наявною в підприємства санаційною концепцією та планом фінансового оздоровлення, збирання та систематизація необхідної інформації про підприємство. Дані про підприємство мають характеризувати його оперативний і стратегічний стан.

Відбиті в санаційній концепції вихідні дані про оперативний та стратегічний стан підприємства оцінюються у процесі поглибленого аналізу його фінансово-господарського стану. Цей етап передбачає:

1) аналіз виробничо-господарської діяльності:

- вивчення загальної виробничої структури підприємства.

- оцінка рівня існуючої технології виробництва.

- аналіз витрат на виробництво.

- аналіз руху основних фондів та амортизаційних відрахувань.

- оцінка показників праці.

2) аудит фінансового стану підприємства:

- оцінювання динаміки та структури валюти балансу;

- аудит власного капіталу;

- аудит позичкового капіталу та кредиторської заборгованості;

- оцінювання ліквідності активів підприємства та його платоспроможності;

- аудит реальних та фінансових інвестицій;

- аналіз дебіторської заборгованості;

- аналіз Cash-Flow;

- оцінювання ділової активності підприємства.

3) аналіз положення підприємства на ринку факторів виробництва та на ринку збуту готової продукції:

- визначення попиту на продукцію та його прогнозування;

- вивчення конкурентоспроможності товарів та створення конкурентних переваг;

- забезпечення відповідності рівня якості товарів вимогам ринку;

- управління товарним асортиментом;

- розрахунок прогнозних обсягів виробництва та визначення номенклатури продукції;

- розширення інноваційної діяльності, спрямованої на розроблення нових товарів з урахуванням ринкових вимог та стратегії підприємства.

4) аналіз причин кризи та сильних і слабких сторін підприємства. На цьому етапі аудиту визначаються вид та фаза фінансової кризи, виявляються фактори, які позитивно чи негативно вплинули на кінцеві показники діяльності підприємства та сильні та слабкі сторони в діяльності підприємства.

5) експертна оцінка запланованих санаційних заходів;

6) складання акту аудиторської перевірки. У ньому відображається реальне фінансове становище підприємства, загальна оцінка його санаційної спроможності та формулюються пропозиції щодо доцільності ліквідації чи санації підприємства.

9. Характеристика внутрішніх та зовнішніх джерел санації підприємства.

Внутрішні джерела фінансової санації – це та частина фінансових ресурсів підприємства, джерелом формування якої є операційна та інвестиційна діяльність і яка не пов’язана із залученням ресурсів на ринку капіталів. Використання внутрішніх фінансових резервів дає змогу не тільки подолати внутрішні причини неспроможності підприємств, а й значно зменшує залежність ефективності проведення санації від залучення зовнішніх фінансових джерел.

Мобілізація внутрішніх резервів фінансової стабілізації підприємства спрямована насамперед на підвищення (або відновлення) його платоспроможності та ліквідності. Цього можна досягти збільшенням обсягів вхідних грошових потоків (наприклад, за рахунок збільшення виручки від реалізації, продажу частини основних фондів, рефінансування дебіторської заборгованості) або в результаті скорочення вихідних грошових потоків (зменшення витрат, які відносяться на собівартість продукції чи покриваються за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства).

До зовнішніх джерел санації відносяться: безповоротна фінансова допомога, зменшення або списання заборгованості, надання санаційних кредитів, випуск облігаційної конверсійної позики, дотації і субвенції за рахунок бюджетних коштів, державне пільгове кредитування.