- •1. Сутність, види та причини виникнення фінансової кризи.
- •2. Фази фінансової кризи на підприємстві.
- •3. Зміст фінансової санації підприємства.
- •4. Порядок проведення фінансової санації підприємства.
- •5. Економічний зміст та функції фінансового контролінгу.
- •6. Сутність системи прогнозування банкрутства підприємства.
- •7. Сутність санаційного аудиту.
- •8. Порядок проведення санаційного аудиту.
- •10. Економічний зміст санації балансу та призначення санаційного прибутку.
- •11. Сутність реструктуризації підприємства.
- •13. Сутність та функції банкрутства.
- •2) Метод ринкової вартості. На практиці застосовують два різновиди цього методу:
- •18. Форми державної санаційної підтримки підприємства. Їх характеристика.
- •19. Методи державної санаційної підтримки підприємства. Їх характеристика.
- •20. Види стратегії оздоровлення підприємства, яке знаходиться у фінансовій кризі.
- •50. Характеристика системи оперативного планування на підприємстві.
- •51. Основні засади, принципи та механізм управління кредиторською заборгованістю.
50. Характеристика системи оперативного планування на підприємстві.
Система оперативного планування фінансової діяльності полягає в розробці комплексу короткострокових планових завдань з фінансового забезпечення основних напрямів фінансово-господарської діяльності підприємства.
Оперативне фінансове планування необхідне підприємству для контролю за фактичним надходженням коштів на поточний рахунок, витрачанням коштів у процесі господарської діяльності, виконання поточного фінансового плану.
Оперативне планування поєднує два напрямки роботи. Перший напрямок, у рамках якого розробляються оперативні плани та графіки виготовлення й випуску продукції, називається календарним плануванням.
Другий напрямок включає роботи, що необхідні для безперервного оперативного обліку, контролю та регулювання виконання оперативних планів і ходу виробництва. Цей напрямок дістав назву диспетчеризації.
У процесі оперативного планування здійснюється детальна розробка планів підприємства та його підрозділів – окремих виробництв, цехів, виробничих дільниць, бригад, робочих місць - на короткі проміжки часу (місяць, декаду, робочий тиждень, добу, зміну). При цьому розробка планів органічно поєднується з вирішенням питань організації їхнього виконання та поточного регулювання виробництва.
До основних характеристик будь-якої системи оперативного планування відносяться: методи комплектування календарних завдань підрозділами підприємства, порядок узгодження і взаємоув'язки роботи цехів і ділянок, вибрана планово-облікова одиниця, тривалість планового періоду, способи і прийоми розрахунку планових показників, склад супроводжуючої документації і ін. Вибір тієї чи іншої системи оперативного планування в умовах ринку визначається головним чином обсягом попиту на продукцію і послуги, витратами і результатами планування, масштабом і типом виробництва, організаційною структурою підприємства та іншими факторами.
Основними елементами оперативного планування є: планово-облікові одиниці виміру продукції; планово-облікові періоди, на які розробляються оперативні плани; нормативи просування виробництва (партії запуску-випуску деталей, необхідні запаси незавершеного виробництва та тривалість випереджень).
У практиці господарювання розрізняють три основні системи оперативного планування: подетальну, комплектну та на замовлення. Вибір системи оперативно-виробничого планування залежить від типу виробництва, складу й особливостей продукції тощо. Перевагу віддають тій системі, яка дає змогу найбільш ефективно вирішувати завдання оперативного планування.
• Подетальна система за планово-облікову одиницю бере деталь певного найменування.
• Комплектна система – за планово-облікову одиницю беруть об'єднаний за певними ознаками комплект деталей (вузлів).
• Система оперативного планування на замовлення характеризується встановленням конкретних строків запуску-випуску виробів за кожним замовленням. Замовлення і є планово-обліковою одиницею для підприємства в цілому.
Розробку та реалізацію оперативного плану здійснює диспетчерська служба (виробничо-диспетчерський відділ) підприємства. На неї (нього) покладено завдання: забезпечити виконання графіків виробництва в усіх підрозділах; контролювати ритмічне й достатнє завантаження всіх робочих місць; запобігати простоям або принаймні своєчасно їх виявляти та швидко усувати; використовувати технологічні та страхові запаси в разі виникнення перебоїв у виробництві.