3. Особливості послуг, які надають небанківські кредитні інститути: кредитні спілки та ломбарди; факторингові та лізингові компанії.

Перший кредитний кооператив в Україні був створений у 1868 році одеськими ремісниками під назвою «ощадно-кредитне товариство». До 1918 року у східній Україні існувало понад 3300 кредитних спілок, які поєднували 2 мільйони чоловік. У 1930 році усі кредитні спілки були ліквідовані. В даний час в Україні необхідність у спеціалізованих фінансових установах досить велика. Кредитна спілка є суспільною організацією, яка залучає грошові заощадження своїх членів для взаємного кредитування. Факторами видачі кредитів є особистість позичальника та його капітал і кредитоспроможність, забезпечення кредиту, умови забезпечення. Кредит до 1000 грн забезпечується поручительством; понад 1000 гривень – заставою. Управління кредитною спілкою забезпечують загальні збори її членів, які обирають спостережну раду та ревізійну комісію. Оперативну роботу з управління кредитною спілкою виконує правління. Вищим органом є збори. Правління включає 11 чоловік, кредитний комітет — 7, наглядова рада — 5.

Розвиток цього виду фінансових послуг відбувається повільними темпами. Законодавство

про кредитні спілки складається з 3акону України «Про кредитні спілки». Згідно із ст. 1 Закону кредитна спілка — це неприбуткова організація, заснована фізичними особами на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об’єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

У світі кредитні спілки належать до кооперативних організацій. У зв'язку з цим кооперативи мають особливий правовий статус неприбуткових (non-profit) організацій, а їх діяльність регулюється не підприємницьким, а спеціальним (кооперативним) законодавством.

Властивості кредитної спілки:

• правовий статус — фінансова установа;

• вид діяльності — надання кредитно-фінансових послуг;

• кооперативна природа — діяльність на неприбуткових засадах, надання послуг за собівартістю.

Кредитна спілка створюється на підставі рішення установчих зборів. Чисельність засновників (членів) кредитної спілки не може бути менше ніж 50 осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути членами кредитної спілки та об'єднані хоча б за однією з таких ознак: мають спільне місце роботи чи навчання або належать до однієї професійної спілки, об'єднання професійних спілок, іншої громадської чи релігійної організації або проживають в одному селі, селищі, місті, районі, області.

Рішення про створення кредитної спілки оформляється протоколом установчих зборів, який підписують голова та секретар зборів.

Членами кредитної спілки можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають на території України, об'єднані хоча б за однією з ознак, мають повну цивільну дієздатність.

Не можуть бути прийняті до кредитної спілки особи, які за рішенням суду визнані недієздатними або обмежено дієздатними, особи, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, а також особи, що мають непогашену судимість за корисливі злочини.

Прийняття до кредитної спілки та виключення з її складу провадяться на підставі письмової заяви особи за рішенням спостережної ради кредитної спілки, крім випадків припинення членства у зв'язку із смертю особи або виключенням члена за рішенням загальних зборів у разі порушення ним статуту кредитної спілки.

Членство у кредитній спілці настає з дня сплати особою вступного та обов'язкового пайового внесків у порядку, передбаченому статутом кредитної спілки. В першу чергу сплачується вступний внесок.

Вищим органом управління кредитної спілки є загальні збори її членів.

Кредитна спілка відповідно до свого статуту:

приймає вступні та обов'язкові пайові та інші внески від членів спілки;

надає кредити своїм членам на умовах їх платності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формі. Отримувати кредити від імені членів кредитної спілки можуть також фермерські господарства та приватні підприємства, які знаходяться у їх власності. Розмір кредиту, наданого одному члену кредитної спілки, не може перевищувати 20 відсотків від капіталу кредитної спілки;

залучає на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі. Зобов'язання кредитної спілки перед одним своїм членом не можуть бути більше 10 відсотків від загальних зобов'язань кредитної спілки;

виступає поручителем виконання членом спілки зобов'язань перед третіми особами;

розміщує тимчасово вільні кошти на депозитних рахунках в установах банків, які мають ліцензію на право роботи з вкладами громадян, об'єднаній кредитній спілці, а також придбаває державні цінні папери, перелік яких встановлюється Уповноваженим органом, та паї кооперативних банків;

залучає на договірних умовах кредити банків, кредити об'єднаної кредитної спілки, кошти інших установ та організацій виключно для надання кредитів своїм членам, якщо інше не встановлено рішенням Уповноваженого органу. Загальна сума залучених коштів, у тому числі кредитів, не може перевищувати 50 відсотків вартості загальних зобов'язань та капіталу кредитної спілки на момент залучення;

надає кредити іншим кредитним спілкам, якщо інше не встановлено рішенням Уповноваженого органу;

виступає членом платіжних систем;

оплачує за дорученням своїх членів вартість товарів, робіт і послуг у межах наданого йому кредиту;

провадить благодійну діяльність за рахунок коштів спеціально створених для цього фондів.

Ломбарди—це фінансові установи, виключним видом діяльності яких є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам готівкою чи у безготівковій формі за рахунок власних або залучених коштів, крім депозитів, під заставу майна та майнових прав на визначений строк і під відсоток, а також надання супутніх ломбардних послуг. Мін розмір стат капіталу – 200 тис. грн.

Ломбардна операція - операція фізичних чи юридичних осіб з отримання коштів від юридичної особи, кваліфікованої як фінансова установа згідно із законодавством України.

Останнім часом ломбарди не є головним джерелом отримання споживчого кредиту у зв'язку із розвитком великих фінансових установ: комерційних банків, кредитних спілок, асоціацій тощо. Незважаючи на це, вони виконували і продовжують виконувати суттєву роль у справі надання позик населенню, яке звертається до ломбардів за невеликими сумами грошей на короткий строк, адже інші кредитні установи не практикують проведення таких операцій.

Реалізація кредитних відносин в Україні забезпечується функціонуванням Національного та комерційних банків, а також небанківських фінансово-кредитних установ: бірж, кредитних спілок і ломбардів, роль яких у сучасній ринковій економіці постійно зростає. Аналіз діяльності сучасних ломбардів має враховувати такі показники, як джерела основних капіталів та обігових коштів ломбардів, їхні операції та клієнтуру, середній розмір позики, що надається ломбардом та ін.

Перехід економіки до ринкових засад — період важкий і тривалий. Він позначається, перш за все, на житті конкретної особи. Це викликає необхідність враховувати всі наслідки, що випливатимуть з нашого економічного становища, у тому числі й у сфері кредиту, приділяти належну увагу установам, які здійснюють ломбардні послуги і займають особливе місце у нашому сьогоденні.

Ринок ломбардних послуг — це система економічних відносин, які виникають з приводу купівлі-продажу специфічного товару "ломбардні послуги" в процесі задоволення суспільних потреб у кредитуванні під заставу рухомого майна. Цей ринок складається в умовах множинності осіб, які потребують позичкових ресурсів.

Ломбардні послуги кваліфікуються як фінансові послуги, що надаються фізичним чи юридичним особам у формі позичення коштів ломбардною установою під заставу товарів або валютних цінностей.

Об'єктом ломбардної послуги є зворотний рух вартості між кредитором і позичальником на умовах оплати.

Предметом ломбардних послуг є:

— надання грошових позичок під заставу дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння у виробах і брухті;

— приймання на зберігання виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;

— реалізація невикуплених виробів із дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння у порядку, передбаченому постановами Кабінету Міністрів України від 30.03.1998 р. № 387, від 07.05.1998 р. № 653 та від 04.06.1998 р. № 802 до Державної скарбниці НБУ;

— надання грошових позичок під заставу рухомого майна з прийманням закладеного рухомого майна на збереження ломбарду (заклад), у тому числі предметів домашнього вжитку та особистого користування;

— надання грошових позичок під заставу нерухомого майна (іпотека), у тому числі землі, споруд, будівель, квартир, будинків, а також підприємств та їхніх структурних підрозділів як цілісних майнових комплексів;

— надання грошових позичок під заставу цінних паперів;

— надання грошових позичок під заставу майнових прав;

— надання грошових позичок під заставу валютних цінностей;

— реалізація закладених валютних цінностей відповідно до чинного законодавства;

— здійснення застави в міжнародному обороті;

— реалізація невикупленого закладеного майна через пункти реалізації ломбарду, а також мережу магазинів роздрібної, комісійної й оптової торгівлі (у тому числі лотки, торгові місця), а також аукціони, публічні торги;

— збереження закладеного, а також іншого майна фізичних і юридичних осіб у сейфах, складах та інших сховищах ломбарду.

Основними видами ломбардних послуг є:

1. Надання економічним агентам фінансових кредитів у готівковій і безготівковій формах.

2. Пропонування супутніх ломбардних послуг, до яких належать:

— прийом під заставу та на відповідальне зберігання майна чи майнових прав, що перебувають у цивільному обігу, без будь-яких обмежень;

— оцінка майна чи майнових прав, які ломбард бере в заставу або на відповідальне зберігання;

— продаж на комісійних умовах або за дорученням майна чи майнових прав, що перебували у заставі і не були викуплені в установлений строк після закінчення строку дії кредитного договору або договору відповідального зберігання;

— скупка у населення виробів із дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

Основним видом діяльності ломбардів в Україні є надання миттєвих, короткострокових та невеликих за розміром позик на власний ризик під заставу. Винятково наданням позик під заставу займаються 85 ломбардів. Досить активно ломбарди впроваджують такі види діяльності, як торгівля не викупленим із застави майном, скупкою, ремонтом, виготовленням і торгівлею ювелірними виробами. Існують ломбарди, які займаються лише роздрібною торгівлею (2 ломбарди). Розміри і масштаби діяльності ломбардів досить відрізняються. Сформований статутний капітал коливається в межах від 10 коп. до 7,2 млн грн, який у більшості випадків формується за рахунок грошових коштів. Статутний капітал лише одного ломбарду складається винятково з іноземних інвестицій. Мінімальна залишкова вартість основних фондів у власності ломбарду складає 160 грн, максимальна — 5,0 млн грн. Найбільша величина активів становить 12,8 млн грн. Кількість засновників ломбардів коливається від 1 до 58 осіб, переважно ломбарди організовуються 2 засновниками. У 33 ломбардів у складі засновників переважають юридичні особи.

Ломбардна операція складається з двох взаємозалежних частин. Перша частина — безпосередньо кредитна операція, тобто надання кредитором грошової позики позичальнику на умовах строковості, платності та повернення. Такі умови передбачають, що позичальник повинен повернути отриману позику в обумовлений термін і сплатити кредитору відсотки за користування позикою. Згідно з чинним законодавством ця кредитна операція є операцією короткотермінового фінансового кредиту.

Другою частиною ломбардної операції є забезпечення зобов'язань позичальника, а саме отримання кредитором: а) впевненості втому, що зобов'язання позичальником будуть виконані належним чином та у термін; б) додаткового інструмента примусу позичальника до належного виконання зобов'язань. Під час проведення ломбардної операції засобом забезпечення зобов'язань позичальника кредитору є тверда застава майна позичальника (або третьої особи). Законодавство вимагає укладання договору застави у письмовій формі, а в деяких випадках {залежно від предмета застави) — у нотаріальній, між заставником (позичальником) і заставоутримувачем (кредитором). Тобто договір про заставу є похідним від кредитного договору, тому що сама застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання і залежність від основного зобов'язання, оскільки припиняється з припиненням останнього. Інакше кажучи: немає основного зобов'язання — немає застави (обернене твердження неправильне, тобто основне зобов'язання, не забезпечене заставою, може існувати та існує у переважній кількості випадків).