Тема 1. Фінансовий ринок: сутність, функції та роль в економіці

Тема 2. Регулювання фінансового ринку Семінарське заняття № 1 Тема. Сутність, учасники та основи регулювання фінансового ринку (2 год)

Мета заняття. Закріпити та оцінити знання студентів щодо сутності та ролі фінансового ринку, його функцій, механізму накопичення і трансформації вільних грошових коштів, особливостей діяльності основних суб’єктів фінансового ринку, а також щодо основних структурних сегментів ринку та базових фінансових інструментів. Поглибити і систематизувати знання студентів з питань державного регулювання спеціально уповноваженими органами виконавчої влади та об’єднаннями професійних учасників фінансового ринку в цілому та окремих його сегментів, зокрема, привчати користуватися нормативно-правовими актами, інструктивним матеріалом. Розвивати логічне мислення і комунікативні здібності студентів.

ПЛАН

1. Передумови виникнення фінансового ринку, його роль та функції. Особливості руху фінансових потоків в економіці.

2. Суб’єкти фінансового ринку та їх взаємодія. Класифікація учасників за формою та функціями.

3. Особливості функціонування структурних сегментів фінансового ринку.

4. Фінансові активи, їх класифікація та властивості.

5. Основні завдання державного регулювання фінансового ринку. Функції Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України і Міністерства фінансів України, Антимонопольного комітету України, Фонду державного майна України у регулюванні фінансового ринку.

6. Національний банк України, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг і Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку як органи регулювання окремих сегментів фінансового ринку.

7. Саморегулівні організації на фінансовому ринку.

Рекомендована література: 3, 7, 13, 15, 16, 41, 44, 47, 48, 63, 66, 67, 69, 71.

1. Передумови виникнення фінансового ринку, його роль та функції. Особливості руху фінансових потоків в економіці.

Діючи на фінансовому ринку кожен з його учасників керується однією метою – примножити свій капітал, тобто одержати додатковий прибуток.

Категорія фінансовий ринок з’явилася з появою грошей і в умовах подальшого розвитку товарно-грошових відносин перетворилася в особливу сферу економічних відносин – це було першою передумовою.

Розвиток товарного виробництва на певному етапі призвів до появи у його учасників гострої потреби у додатковому капіталі, необхідного для подальшого розширення виробництва. Цей капітал називається інвестиційним капіталом, а в радянській літературі – капітальні вкладення. Використовується інвестиційний капітал на створення робочих місць, придбання знарядь праці, основних фондів, нових технологій та інших елементів виробництва.

Вільні грошові кошти (заощадження) перетворюються на інвестиційний капітал з моменту їх надходження до споживачів. Таке перетворення може бути прямим та опосередкованим. Заощадження прямо перетворюються на інвестиції, коли підприємство використовує свій нерозподілений прибуток для придбання нових технологій, основних фондів або коли уряд здійснює будівництво шляхів за рахунок відповідної статті державного бюджету. Прямо перетворюватись на інвестиції можуть лише власні кошти, а чужі повинні пройти певний опосередкований шлях, який лежить через фінансовий ринок.

На ринку фінансових ресурсів зустрічаються такі, в яких у процесі господарювання виникає потреба в коштах для розширення їх діяльності, а також такі, у яких на­копичуються заощадження, що можуть бути використані для ін­вестицій. Саме на ринку фінансових ресурсів, або фінансовому рин­ку, відбувається перелив коштів, при якому вони переміщуються від тих, хто має їх надлишок, до тих, хто потребує інвестицій, що є другою передумовою виникнення ринку фінансових послуг. При цьому, як правило, кошти спрямовуються від тих, хто не може їх ефективно використати, до тих, хто використовує їх продуктивно. Це сприяє не тільки підвищенню продуктивності та ефективності економіки в ціло­му, а й поліпшенню економічного добробуту кожного члена суспільства.

Третьою передумовою виникнення ринку фінансових послуг було виникнення фіктивного капіталу (ЦП), що спричинило виникнення ринку де була б можливість реалізовувати цінні папери і отримувати на певний період капітал. В сучасних умовах приватний сектор і держава все більше залучають капітал шляхом емісії цінних паперів, причому дослідження свідчать, що частка фіктивного капіталу значно перевищує частку реального капіталу. І якраз передача в користування фінансових ресурсів на фінансовому ринку оформляється тим чи іншим фінансовим інструментом. Якщо ресурси передаються на умовах позики, це оформляється відповід­ними інструментами позики — борговими цінними паперами (обліга­ціями, векселями, ощадними сертифікатами тощо) або різними вида­ми кредитних інструментів. Якщо інвестор вкладає кошти в акціонер­ний капітал, така операція оформляється інструментами власності — акціями.

Необхідними передумовами для створення вітчизняного ринку фінансових послуг є:

1) поява фінансових посередників, які почали формувати інфраструктуру ринку;

2) розвиток банківської системи, яка першою в державі почала формувати нову систему організації грошових потоків в економіці;

3) використання на ринку таких принципів як рівноправність, конкурентність, вільний доступ до інформації, самостійність в прийнятті рішень;

4) ліквідація державної монополії на використання заощаджень населення;

5) поява на ринку нових технологій, утворення сучасної технічної бази;

6) формування законодавчої бази;

7) масштабна приватизація і пов’язаний з нею масовий випуск цінних паперів;

8) створення і діяльність комерційних утворень, які почали залучати кошти на акціонерній основі;

9) використання цінних паперів у міжнародних взаєморозрахунках, доступ до міжнародних ринків капіталу тощо.

Розвинений національний (внутрішній) фінансовий ринок може суттєво полегшити інтеграцію в світовий фінансовий ринок і створити канал для інвестування іноземного капіталу у вітчизняну економіку через розміщення цінних паперів. Атрибутом світового фінансового ринку є направлення національного капіталу (певних фінансових активів) за кордон, у розпорядження іноземного банку або залучення іноземного капіталу. Історично світовий фінансовий ринок з’явився на базі міжнародних фінансових операцій національних фінансових ринків, потім сформувався на основі їх інтернаціоналізації. Спочатку він розвивався повільно і переважно як світовий грошовий ринок. Сучасний світовий фінансовий ринок відродився на початку 60-х років ХХ сторіччя. До цього, протягом 40 років, він був паралізований у результаті світової економічної кризи 1929 – 1933 рр., другої світової війни, валютних обмежень.

Розглядаючи в історичному аспекті фінансовий ринок в Україні, слід зазначити, що він існував у дореволюційний період (до 1917 року), потім у період НЕПу в кінці 20-х рр., а також і в наступний період, але в досить звуженому й урізаному вигляді. Усі ці етапи суттєво розрізняються певною специфікою, диференціацією і глибиною категорії, що розглядається.

Профанація фінансового ринку та його інфраструктури в радянський час була обумовлена розвитком командно-адміністративної системи управління, повним одержавленням засобів виробництва, що об’єктивно заважало існуванню альтернативних форм власності, які є основою формування фінансового ринку.

На нинішньому етапі розвитку у нас склалась трьохрівнева структура кредитної системи. Важливу роль відіграє те, яка форма власності закладена в різні кредитно-фінансові установи. В інтересах створення конкуренції на фінансовому ринку потрібна альтернативна власність (державна, акціонерна, кооперативна, індивідуальна). Без розгалуженої, гнучкої кредитної системи неможливий розвиток не тільки кредитного ринку в структурі фінансового, але й інших його структурних сегментів, особливо ринку цінних паперів.

Рух фінансових потоків в світовій економіці пов’язаний з міжнародними розрахунками, платежами по грошових вимогах і зобов’язаннях між фізичними, юридичними особами, державами.

Н.С. Рязанова розкриває зміст фінансового ринку через наступне визначення: «Фінансовий ринок – це грошові відносини, що складаються в процесі купівлі-продажу фінансових активів під впливом попиту та пропозиції на позичковий капітал, рух якого втілюється в цінних паперах».

І.А. Бланк відзначає, що «у найбільш загальному вигляді фінансовий ринок є ринком, на якому об’єктом купівлі-продажу виступають різноманітні фінансові інструменти і фінансові послуги».

Отже Фінансовий ринок – це вся система економічних відносин, що виникають між його прямими учасниками при формуванні попиту і пропозиції на специфічні послуги – фінансові послуги, пов’язані з процесом купівлі-продажу, розподілу та перерозподілу фінансових активів, які знаходяться у власності економічних суб’єктів національної, регіональної та світової економіки.