2. Суб’єкти фінансового ринку та їх взаємодія. Класифікація учасників за формою та функціями.

На ринках діють суб'єкти ринку (продавці – посередники – покупці), які беруть участь у торговельних операціях різних специфічних товарів – інструментів ринку. Характер (тактика) поведінки суб'єкта на ринку залежить від мети, яку він поставив перед собою (стратегія).

Суб'єктами фінансового ринку є:

• фізичні особи;

• юридичні особи;

• фінансові посередники, які отримують для управління гроші клієнтів і

повинні, виконуючи правила й вимоги банківського та інвестиційного менеджменту, одержати дохід у розмірі, що дозволяє задовольнити вимоги клієнтів, та мати норму прибутку середню для цього виду діяльності.

Класифікуються суб`єкти фінансового ринку за формою та функціями.

За формою:

• господарчі суб`єкти;

• домашні господарства;

• держава;

• місцеві органи влади.

За функціями:

• емітенти;

• інвестори;

• інституційні інвестори;

• фінансові посередники;

• інститути інфраструктури ринку тощо.

Домогосподарство – це економічна одиниця, що складається з одного та більше чоловік, які ведуть спільне господарство, що забезпечує економіку факторами виробництва і використовує зароблені на цьому кошти для поточного споживання товарів та послуг і заощадження з метою задоволення своїх майбутніх потреб.

Домогосподарству належить надзвичайно важлива роль у системі ринку фінансових послуг. Воно є одним із його суб`єктів, тому що частина доходу, що не використовується домогосподарством упродовж поточного періоду, перетворюється на заощадження і може, за наявності відповідного фінансового механізму, стати потужним джерелом економічного зростання країни.

Сфера фінансів домашніх господарств є складовою частиною фінансової системи країни. Це грошові фонди, що формуються у жителів країни з доходів, отриманих на основі трудової, господарської та інших видів діяльності. Основною метою фінансів цієї сфери є формування дохідної частини загальносімейних бюджетів (бюджетів окремих громадян) і використання цих доходів на цілі поточного споживання і накопичення.

Юридичні особи усіх форм власності як суб`єкти фінансового ринку

Система руху фінансових ресурсів пов’язана з тими відносинами підприємств, фірм, які направлені на виконання даними суб’єктами своїх завдань, обов’язків через формування, розподіл фінансових ресурсів, утворення і використання фондів, які забезпечують господарську діяльність та виробничий і соціальний розвиток. Рух фінансів господарюючих суб’єктів на ринку фінансових послуг демонструється кругооборотом капіталів, взаємовідносинами з державним бюджетом, податковими органами, страховими компаніями, іншими господарюючими суб’єктами, банками, установами фінансово-кредитної системи, населенням.

Тобто цей рух фінансових ресурсів зводиться до отримання ресурсів від населення, інвесторів, держави, акціонерів, споживачів продукції, кредиторів та витрати цих коштів на оплату податків, виробництва, соціальний розвиток, інших платежів на інвестування, за надання кредитів, сплату відсотків, дивідендів.

Держава як суб`єкт фінансового ринку

Рух фінансових фондів держави, пов’язаний з утворенням централізованих та децентралізованих фондів грошових ресурсів та використання їх через виконання політичних, економічних, соціальних функцій держави.

Джерелами державних доходів можуть бути як внутрішні (сукупний суспільний продукт, національний доход, національне багатство), так і зовнішні – економічні ресурси інших країн.

До складу видатків пов’язаних з політичними функціями держави, входять: утримання армії, державного апарату управління і влади, посольств, консульств, сплата внесків до міжнародних організацій.

До складу видатків пов’язаних з економічними функціями держави, входять: державні інвестиції, субсидії приватному сектору і державним корпораціям, видатки на ЗЕД.

До складу видатків пов’язаних з соціальними функціями держави, входять: освіту, науку, охорону здоров’я, соціальне страхування і забезпечення, тобто це видатки, які безпосередньо пов’язані з вартістю робочої сили і її відтворенням.

Місцеве та регіональне самоврядування як суб`єкт фінансового ринку

Можливість одержати значні додаткові фінансові ресурси для розвитку інфраструктури регіонів через випуск облігацій обумовлює, згідно зі світовим досвідом, високі темпи розвитку ринку муніципальних (регіональних) цінних паперів, суб`єктами якого, перш за все, виступають місцеві (регіональні) органи влади.

Муніципальні позики є одним із важливих інструментів фінансування критичних суспільних потреб, таких як розвиток систем електро-, водопостачання та каналізації, будівництва житла, розвиток транспортних мереж, будівництво об`єктів освіти, охорони здоров`я тощо. Перерозподіл боргових зобов`язань між різними рівнями управління дозволяє реалізувати регіональні програми, підвищує фінансові можливості місцевого самоврядування та знижує тиск на загальнодержавний бюджет.

Структура та обсяги випуску муніципальних позик залежить від грошової та фінансової ситуації, а також від загального соціально-економічного стану країни. Світовий досвід свідчить, що відсутність інформаційної відкритості ринку муніципальних облігацій суттєво стримує його якісний розвиток.

Класифікація суб’єктів ринку фінансових послуг за функціями.

Емітент – це юридична особа, яка від свого імені випускає цінні папери та приймає на себе виконання обов’язків, визначених умовами їх випуску. Емітентами цінних паперів в Україні є держава, органи місцевого самоврядування, юридичні особи.

Держава в особі центральних або місцевих органів влади випускають грошові знаки, цінні папери, розрахунково-платіжні документи. Держава випускає два види цінних паперів: казначейські векселі, які переважно емітує державне казначейство, та облігації, які емітує Міністерство фінансів, а Національний банк є генеральним агентом з розміщення облігацій.

Держава, як правило, випускає цінні папери з метою залучення коштів для:

• фінансування поточного бюджетного дефіциту;

• погашення раніше розміщених позик;

• забезпечення касового виконання бюджету;

• вирівнювання нерівномірності надходження податкових платежів;

• забезпечення комерційних банків ліквідними резервними активами;

• регулювання грошової маси в обігу.

Органи місцевого самоврядування здійснюють випуск таких цінних паперів як облігації місцевих позик з метою фінансування великого інвестиційного проекту певної місцевості або погашення дефіциту місцевого бюджету.

Юридичними особами, які здійснюють випуск цінних паперів є державні підприємства, що перетворюються на акціонерні товариства, а також діючі і новостворені суб’єкти підприємницької діяльності. Емітенти цінних паперів є споживачами інвестиційного капіталу, який вони одержують шляхом випуску цінних паперів. Юридичні особи, здійснюючи емісію цінних паперів, отримують кошти для формування або поповнення статутного фонду, розширення виробництва, проведення іншої комерційної діяльності, обслуговування товарообороту. З цією метою вони випускають акції, облігації, ощадні сертифікати, векселі. Емітент повинен виконувати всі свої зобов’язання в ті строки і в тому порядку, що визначені законодавством та умовами випуску.

Інвестор – суб’єкти інвестиційної діяльності, що прийняли рішення про вкладення власних, залучених, позичених грошових, майнових та інтелектуальних цінностей. Інвесторам є фізичні, юридичні особи та держава.

Здійснюючи інвестиції, інвестор завжди має перед собою певну мету, якої він розраховує досягти шляхом інвестування.

Основними інвестиційними цілями є:

• забезпечення найбільш надійного захисту збережень від обезцінення;

• одержання високого поточного доходу;

• бажання вигідно розмістити кошти з розрахунком на перспективу.

Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися результатами інвестування і здійснювати реінвестицію.

Інвестори, які здійснюють свою діяльність на фінансовому ринку, класифікуються за такими ознаками: за своїм статусом вони підрозділяються на індивідуальних (окремі підприємства, фізичні особи) і інституціональних інвесторів (представлені різними фінансово-інвестиційними інститутами); в залежності від цілі інвестування виділяють стратегічних (придбають контрольний пакет акцій для здійснення стратегічного управління підприємством) і портфельних інвесторів (придбають окремі види цінних паперів виключно в цілях отримання доходу); за приналежністю до резидентів на національному фінансовому ринку розрізняють вітчизняних та іноземних інвесторів.

Виконуючи на ринку різні функції та формуючи ресурси за раху­нок різних джерел, недепозитні інститути мають спільну рису. Всі вони вкладають кошти інвесторів у портфель цінних паперів і ви­ступають на ринку інституційними інвесторами.

Інституційні інвестори – це інвестори, які набувають і реалізують фондові цінності великими пакетами, здійснюючи при цьому діяльність по залученню коштів індивідуальних інвесторів, які потім вкладають у цінні папери інших емітентів.

Інституційні інвестори мають певний вплив на діяльність фінансового ринку:

1. Знижують вартість операцій з цінними паперами за рахунок того, що зростають масштаби, об’єми операцій.

2. Об’єднують заощадження індивідуальних інвесторів, щоб здійснити великі інвестиції.

3. Диверсифікують ризик, так як вкладають кошти у різноманітні цінні папери, що важко зробити індивідуальним інвесторам.

Крім фінансових інститутів, які забезпечують ефективне розміщен­ня капіталів серед галузей економіки, значну роль на фінансовому рин­ку відіграють інститути інфраструктури ринку. Саме вони забезпечують стабільне функціонування ринку, купівлю-продаж фінансових активів на постійній та впорядкованій основі, контроль за якістю фінансових активів, що перебувають у обігу на ринку.

До інститутів інфраструктури ринку відносять:

• організаційно-оформлені ринки (біржі, ТІС);

• національна депозитарна система;

• розрахунково-клірингові установи;

інформаційно-аналітичні системи