Роль та функції ринку фінансових послуг
Метою утворення та функціонування фінансового ринку є акумулювання та ефективне розміщення заощаджень в економіці, стан якої, у свою чергу, значною мірою зумовлений ефективністю переливу інвестиційних коштів від тих, хто має заощадження, до тих, у кого на даний момент є потреба в капіталі. Чим різноманітніша, з точки зору суб’єктів і розмірів, структура заощаджень та можливостей інвестицій, тим більшою є необхідність в існуванні фінансового ринку.
Фінансовий забезпечує вільний рух фінансових ресурсів за допомогою його суб’єктів.
В умовах функціонування ринку фінансових послуг потрібно набагато менше часу для задоволення фінансових потреб суб’єктів господарювання, інших споживачів, яким потрібні додаткові кошти, а за допомогою обігу цінних паперів забезпечується висока ступінь і якість задоволення потреб підприємств, держави, населення.
Значення фінансового ринку:
Є можливість інвестувати грошові кошти, збільшити виробничі потужності, накопичувати капітал, отримувати прибутки.
Полегшується розвиток підприємств.
Перелив капіталу на цих ринках сприяє прискоренню розвитку НТП, впровадженню нової техніки, технології, що в свою чергу сприяє руху капіталу.
Дозволяє цивілізованим способом покривати бюджетний дефіцит.
Сутність та роль фінансового ринку в економіці держави найбільш повно розкривається в його функціях, основними з яких є:
Мотивована мобілізація заощаджень приватних осіб, приватного бізнесу, державних органів, зарубіжних інвесторів та трансформація акумульованих грошових коштів у позичковий та інвестиційний капітал.
Реалізація вартості, втіленої у фінансових активах, та організація процесу доведення фінансових активів до споживачів (покупців, вкладників).
Функція фінансового ринку, що полягає в організації процесу доведення фінансових активів до споживача, виявляється через створення мережі різноманітних інститутів з реалізації фінансових активів (банків, бірж, брокерських контор, інвестиційних фондів, фондових магазинів, страхових компаній і т.п.). Її завдання полягає в створенні нормальних умов для реалізації грошових ресурсів (заощаджень) споживачів (покупців, вкладників) в обмін на фінансові активи, що їх цікавлять.
Перерозподіл на взаємовигідних умовах грошових коштів підприємств із метою їх ефективнішого використання.
Задовольняючи значний обсяг і широке коло інвестиційних потреб господарюючих суб'єктів, механізм фінансового ринку через систему ціноутворення на окремі інвестиційні інструменти виявляє найбільш ефективні сфери і напрями інвестиційних потоків з позицій забезпечення високого рівня дохідності капіталу, який використовується із цією метою.
Фінансове обслуговування учасників економічного кругообігу та фінансове забезпечення процесів інвестування у виробництво, розширення виробництва та дольової участі на основі визначення найбільш ефективних напрямів використання капіталу в інвестиційній сфері.
Зміст функції фінансового забезпечення процесів інвестування полягає в створенні фінансовим ринком умов для залучення (концентрації) підприємцем фінансових ресурсів, необхідних для розвитку виробничо-торгового процесу. Процес залучення фінансових ресурсів містить у собі як накопичення капіталу, так і взяття його в борг (позика), у найм (селенг).
Вплив на грошовий обіг та прискорення обороту капіталу, що сприяє активізації економічних процесів.
Сутність функції впливу на грошовий обіг зводиться до створення фінансовим ринком умов для безупинного переміщення грошей у процесі здійснення різноманітних платежів і регулювання обсягу грошової маси в обігу. Через дану функцію здійснюється реалізація на фінансовому ринку грошової політики держави. Від усталеності грошового обігу залежить усталеність фінансового ринку.
Формування ринкових цін на окремі види фінансових активів.
Ринковий механізм ціноутворення на фінансовому ринку протилежний державному, хоча і перебуває під певним впливом державного регулювання. Він дозволяє повністю врахувати поточне співвідношення попиту і пропозиції за різними фінансовими активами, яке формує відповідний рівень цін на них; максимальною мірою задовольнити економічні інтереси продавців і покупців фінансових активів.
Страхова діяльність та формування умов для мінімізації фін. та комерційних ризиків.
Фінансовий ринок виробив власний механізм страхування цінового ризику (і відповідно систему спеціальних фінансових інструментів), який в умовах нестабільності економічного розвитку країни та кон'юнктури фінансового і товарного ринків дозволяє знизити до мінімуму фінансовий та комерційний ризик продавців і покупців фінансових активів і реального товару, пов'язаний зі зміною цін на нього. Крім того, в системі фінансового ринку отримала широкого розвитку пропозиція різноманітних страхових послуг.
Операції, пов'язані з експортом-імпортом фінансових активів; інші фінансові операції, пов'язані із зовнішньоекономічною діяльністю.
Кредитування уряду, місцевих органів самоврядування шляхом розміщення урядових та муніципальних цінних паперів.
Розподіл державних кредитних ресурсів і розміщення їх серед учасників економічного кругообігу.
Забезпечення руху фінансових потоків. Перетворення заощаджень в інвестиції.
Під час розгляду моделі кругообігу слід враховувати, що існує, по-перше, три способи використання грошових коштів, які безпосередньо не приводять до придбання товарів та послуг, які були вироблені для внутрішнього ринку. Це:
чисті податки, що надходять безпосередньо в розпорядження уряду (T);
заощадження, що потрапляють на фінансові ринки (S);
компенсаційні платежі по імпорту, які йдуть за кордон в іноземний сектор (М).
Ці три способи витрачання грошових коштів можна об'єднати поняттям "витоків″ у кругообігу продуктів і доходів.
Загальна сума вищезгаданих витоків та величина витрат на споживання повинні дорівнювати національному доходу.
По-друге, існує три такі види витрат на товари та послуги, вироблені всередині країни, які безпосередньо не відносяться до витрат внутрішніх споживачів. До них належать:
– інвестиції (І);
– державні закупки (G);
– платежі за експорт (X).
Ці потоки можна об'єднати поняттям "ін'єкції" в кругообороті доходів і продуктів. Сумарна величина всіх ін'єкцій та витрат на споживання дорівнює величині національного продукту.
Якщо позначити С – споживання, І – інвестиції, G – державні закупки, X – експорт, S – заощадження, Т – чисті податки, М – імпорт, то суму всіх статей витрат на покриття національного продукту можна записати у вигляді виразу:
Національний продукт = C + I + G + (X – M),
де (X – М) – величина, що виражає чистий експорт товарів і послуг. У процесі розрахунку величини національного продукту імпорт віднімається із суми сукупного споживання та "ін'єкцій", щоб уникнути подвійного рахунку, оскільки змінні С, І та G вже включають в себе витрати як на імпортні споживчі товари, так і на вітчизняні. Національний доход в термінах способів його використання можна відобразити наступним чином:
Національний доход (У) = С + Т + S
В загальній моделі кругообороту потік національного продукту дорівнює потоку національного доходу. Тому маємо таке рівняння:
C + I + G + (X – M) = C + T + S
Це рівняння можна записати таким чином, щоб загальна сума "ін'єкцій" зрівнялася із загальною сумою "витоків":
I + G + X = S + T + M
Слід зазначити, що однаковими по величині повинні бути лише сумарні показники витоків та ін'єкцій. В окремих парах точний баланс відсутній, тож зовсім не обов'язково, щоб держзакупки дорівнювали чистим податкам, імпорт – експорту, заощадження – інвестиціям; в цих "парах" рівність зовсім не є обов'язковою, оскільки фінансові ринки здатні направляти кошти, що утворюються в результаті "витоків", на фінансування будь-якого із існуючих потоків. Для того, щоб підкреслити роль фінансових ринків в економіці, перепишемо рівняння таким чином:
I + (G – T) = S + (M – X),
де ліва частина рівняння – інвестиції (І) та дефіцит державного бюджету (G – Т) – це способи використання коштів, потоки, що "витікають" із фінансових ринків; права частина – заощадження (S) та (М – X) чистий імпорт – характеризує притоки капіталу, що "впадають" у фінансові ринки.