Висновки

В результаті проведеного дослідження, на основі використання різноманітної літератури, численних публікацій і джерел нам вдалося охарактеризувати передумови, основні аспекти та наслідки здійсненних модернізаційних реформ в Ірані у 20-х – 30-х рр. ХХ ст.

Невідкладна потреба оновлення політичної, господарської та культурної систем Ірану була викликана складним внутрішньополітичним та міжнародним становищем країни, що яскраво проявилось у період після закінчення Першої світової війни. Громадянські конфлікти в Ірані дискредитували Каджарську владу, зруйнували велику кількість промислових об’єктів, поставили країну на межу іноземної залежності. У таких складних геополітичних умовах, завдяки рішучим і послідовним крокам, військовим і полководницьким талантам, організаторським та лідерським якостям до влади в Ірані приходить Реза-шах. Новий правитель країни зрозумів життєву необхідність перебудови усіх ланок суспільно-виробничої системи.

Модернізація Ірану проходила за чітко розробленою соціально-економічною програмою, яку склали найвідоміші представники наукової і політичної еліти країни. В основу масштабних виробничих, світоглядних і духовних перетворень було покладено два принципи: націоналізм і модернізація. Всебічні, європейського зразка переміни в Ірані, при збереженні національної ідентичності та звичаїв, були головними постулатами модернізацій них процесів при Реза-шахові.

Необхідною умовою розповсюдження реформістських тенденцій на всіх теренах іранської території було встановлення чіткої вертикалі влади від центру до окраїн. Заради досягнення цієї мети були жорстоко придушені сепаратистські рухи в Ірані. Водночас, очільники повстанців були позбавлені важелів впливу на підконтрольне населення. Це відкрило шлях для всебічних внутрішніх перетворень.

Головними ознаками економічного реформування Ірану були три постулати: використання передового європейського досвіду, державна підтримка господарських галузей країни та захист національного виробника. Базуючись на цих принципах, залучивши великі внутрішні матеріальні, людські, фінансові ресурси, іноземну технічні і висококваліфіковану допомогу, Реза-шах домігся створення в Ірані нових галузей промисловості та докорінного оновлення вже існуючих. Суттєвих позитивних змін зазнала транспортна система країни та шляхи сполучення, енергетична промисловість та текстильна галузь, металургія, військово-промисловий комплекс, проходило повсюдне спорудження інфраструктурних об’єктів.

Прогрес у побудові виробничої індустрії різко диспозиціюнував із сільськогосподарським розвитком Ірану. Основні інновації у аграрних відносинах стосувалися перерозподілу земельної власності. Реза-шах створив заможний соціальний прошарок населення з числа військових, лояльних йому та оточення монарха, котрі були головною опорою шахської влади у розрізнених регіонах країни. Проте, у цілому, на селі панували напівфеодальні порядки, які затримували загальну соціально-економічну еволюцію країни.

Значних оновлень зазнала і культурно-освітня сфера Ірану. Було створено цілісний цикл навчання від початкового до вищого рівнів, чому особливо сприяло відкриття Тегеранського університету, розширено мережу навчальних закладів різних ступенів, піднесено роль і значення освіченої людини. Чимало студентів проходили стажування закордоном, набуваючи неоціненний досвід для загальної розбудови іранської економічної системи у майбутньому. Тегеранський університет був перетворений на великий науковий, виробничий та навчальний центр, навколо якого гуртувалися найвпливовіші державні і громадські діячі Ірану. Найбільшої уваги шахський уряд приділяв науковим розробкам, пов’язаних з військово-промисловим комплексом та технологічними нововведеннями.

Революційних змін при процесі модернізації зазнала релігійно-духовна галузь. Державною релігією Ірану було проголошено зороастризм, іслам же перетворився на переважаюче віросповідання населення. Впровадження зороастризму було зроблено з метою послаблення впливу мусульманського духовенства та обґрунтування імперської теорії династичної влади Реза-шаха Пехлеві. І якщо з економічної точки зору така політика була виправдано, оскільки відібрані у духовенства землі були залучені у господарський обіг, то із світоглядного погляду – це була відверта ідеологічна пропаганда, котра хоч і об’єднала населення, однак носила шовіністичний характер.

Модернізація торкнулася і сфери повсякденного побуту населення Ірану. Були введені європейські стандарти одягу та взуття, деякі традиції, норми поведінки тощо. Звичайно, запровадження цих нетипових для іранців нововведень на проходили гладко та мирно, але вони наблизили країну до передового світового досвіду, що значно допомогло при проведенні соціально-економічного і геополітичного прориву.

У цілому, можна стверджувати, що модернізаційні реформи 1920-х – 1930-х рр. були віховою подією в історії Ірану. Саме вони визначили майбутній напрям розвитку країни, прилучили до світових норм і стандартів, сформували міжнародний облік Ірану. Багато в чому, сучасний Іран зародився саме у першій третині ХХ ст., тобто у добу модернізаційних процесів Реза-шаха.