2. Методичні підходи до оцінки потенціалу підприємства.

Розглянемо класифікацію методів оцінки підприємства і його потенціалу.

Таблиця 2 Методи оцінки підприємства і його потенціалу

Витратні методи	Порівняльні методи	Дохідні методи
Метод порівняльної оцінки	Метод парних продажів	Метод капіталізації доходів
Метод розділення на компоненти	Метод статистичних корегувань	Метод дисконтування грошових потоків
Метод кількісної діагностики	Експертні методи порівняння	Метод залишкового доходу
Метод обліку витрат на інфраструктуру	Метод порівняння мультиплікаторів
Метод заміщення
Метод індексації даних проектний-кошторисної документації

Витратні методи визначають вартість об'єкту на основі суми витрат на його створення і використання. Порівняльні (ринкові) методи визначають вартість підприємства на базі зіставлення з аналогами, які вже були об'єктами ринкових угод. Прибуткові методи припускають, що вартість об'єкту оцінюється на основі величини чистого потоку позитивних результатів від його використання.

Сутність коефіцієнта капіталізації полягає в об'єднанні двох економічних процесів – отриманні доходу на капітал і відшкодування капіталу інвесторові-власникові. Виділяють наступні види коефіцієнта капіталізації:

1. Загальний коефіцієнт капіталізації.

2. Коефіцієнт капіталізації власного капіталу.

3. Коефіцієнт капіталізації позикового капіталу.

4. Коефіцієнт капіталізації залежно від об'єкту оцінки (землі, об'єктів нерухомості, нематеріальних активів і ін.)

Методи розрахунку ставки дисконту.

Ставка дисконту - ставка, використовувана для перерахунку потоку доходів в ринкову вартість.

1. Кумулятивний метод. Передбачає підсумовування безризикової ставки зі всіма компенсаціями за ризик по об'єкту оцінки.

R = R(баз) + ∑k(i);

де R(баз) – базова безризикова ставка дисконту;

k(i) – компенсація за i-й ризик;

n (1…n) – кількість ризиків.

Безризикова ставка рівна депозитній ставці комерційних банків з урахуванням наступних умов: депозит є валютним, сума депозиту сопоставіма з розміром чистого операційного потоку капіталу; термін отримання чистого операційного потоку капіталу від використання об'єкту зіставимо з терміном депозиту, умови депозиту відповідають угодам з юридичними особами, загальна безризикова дисконтна ставка розраховується як середня між вищеназваними чинниками по провідних банках країни.

Метод зіставних продажів. Ставка дисконту відображається шляхом ділення чистого операційного потоку по об'єктах-аналогах на їх ринкову вартість.

R = [∑ NCFi / MVi ] / n

где NCFi – чистий операційний потік капіталу по i-му об'єкту,

MVi – ринкова вартість i-го об'єкту-аналога,

n – кількість ринкових аналогів, доступних на ринку.

Метод використовується коли у аналітика є достовірна інформація по об'єктах аналогів і ринках нерухомості, землі, використовуваного устаткування і тд.

Метод капітальних активів. Ставка дисконту визначається за допомогою існуючого ринку капіталів.

R = R(баз) + b*(Pрн - R(баз))

де R(баз) - базова безрискова ставка дисконту

b – коефіцієнт системного ризику

Pрн – середня прибутковість ринку.

У формулі можуть бути використані поправки по конкретному об'єкту оцінки: компенсація по відмінностях в масштабі діяльності; компенсація по спеціальних ризиках об'єкту і ін.

Метод інвестицій. Має 2 різновиди: 1- для власного і позикового капіталу, 2- для складових елементів об'єкту, передбачає встановлення ставки дисконту за середньозваженою технологією.

R = q*Pk + (1-q)*Pa,

де q – частка позикових джерел фінансування в загальній сумі капіталу підприємства;

Pk – середня доходність позиковогшо капиталу;

Pa – нормальна дохідність власного капиталу.

R = Qзем*Rзем + Qнедв*Rнедв + Qn*Rn;

де Qзем – доля вартості землі в загальній вартості об`єкту;

Rзем – ставка дисконту для землі;

Qнедв – частка вартості нерухомості в загальній вартості об'єкту;

Rнедв – ставка дисконту для нерухомості;

Qn – частка вартості n-елементу в загальній вартості об'єкту;

Rn – ставка дисконту для n-го елементу.

Метод використовується при позиковому фінансуванні покупки і функціонуванні об'єкту оцінки, або за наявності точних даних по всіх елементах об'єкту, що становлять.

1. 1. Метод середньозваженої вартості капіталу. Ставка дисконту встановлюється відповідно до рівня середньозважених витрат на капітал.R = Qk*Vk + Qc*Vc + Qn*Vn,

где Qk – доля кредиту в загальному обсязі фінансування об`єкту,

Vk – кредитна ставка,

Qc – доля власного капиталу в загальній вартості капіталу;

Vc – вартість використання власного капіталу;

Qn – частка n-го джерела фінансових ресурсів;

Vn – вартість використання n-го джерела фінансування.

Метод використовується для приведення грошових потоків, визначуваних по моделі сукупного капіталу.

Метод внутрішньої норми прибутковості. Передбачає встановлення ставки дисконту відповідно до рівня внутрішньої норми прибутковості капіталу інвестора. 0 = ∑CF(+)i*Fmi(a) - ∑CF(-)i*Fmi(a)

де CF(+)i – надходження капіталу підприємства за i-й рік (період) CF(-)I – витрати капіталу підприємства за i-й рік (період).

Fmi(a) – дисконтний множник, визначуваний як функція грошової одиниці для i-го періоду по заздалегідь встановленій ставці а по відношенню до базового періоду. Звідси знаходиться значення дисконтної ставки. Метод використовується при розрахунках мінімальної вартості об'єкту, яка відповідає нульовому бюджетуванню грошових потоків.

Метод ставки LIBOR. Ставка дисконту встановлюється відповідно до вартості грошової одиниці на Лондонській валютній біржі з урахуванням державного ризику.

R = LIBOR + Bk(1…2%),

где LIBOR – стоимость продажи денег на европейских валютных рынках,

Bk – уровень риска страны.