1.1. Антропометричні ознаки

Антропометричні ознаки - це морфологічні ознаки з безперервним характером варіації. Вони включають в себе безліч розмірів, так чи інакше пов'язаних з розвитком опорно-рухової системи і, перш за все, скелета людини.

• При обстеженні живої людини вимірюються:

o кефалометричні розміри - параметри голови і обличчя;

o соматометричні ознаки - параметри тіла і кінцівок.

• При роботі з викопним (палеоантропологічним) матеріалом:

o краніометричні ознаки - вимірюються загальні параметри черепа і окремих складових його кісток;

o остеометричні ознаки - вимірюються довжини, обхвати, діаметри окремих кісток посткраніального скелета.

Всі вимірювання проводяться за допомогою стандартного антропологічного інструментарію - ковзного циркуля, малого і великого толстотних циркулей, вимірювальної стрічки, антропометра (мал. 2.5).

Згідно з правилами антропометрії, вимірювання на тілі та скелеті людини проводяться між певними точками (т.зв. антропометричні точки) і за строго певною методикою. Точки і розміри уніфіковані, вони отримали єдині для різних антропологічних шкіл назви та скорочені позначення.

• Як приклад наведемо лише три характеристики абсолютного розміру і форми мозкового відділу черепа. Це т.з. поздовжній, поперечний і висотний діаметри (рис. 2.6):

o поздовжній діаметр - це найбільша довжина черепа людини. Ознака вимірюється малим толстотним циркулем між точками глабелла (g) і опістокраніон (op). Перед виміром череп повинен бути встановлений в особливе стандартне положення - т.з. франкфуртську горизонталь. У таблицях і наукових роботах для скорочення цей розмір записують як "Март.1" або "М1", то є ознака, з номером "1" за системою Р. Мартіна. Поздовжній діаметр, виміряний на голові, приблизно на 5 мм більше того ж розміру на черепі;

o поперечний діаметр - це максимальна ширина черепа. Ознака фіксується тим же толстотним циркулем між точками еуріон (eu). Ознака скорочується як "М8". Вимірювання на голові приблизно на 6 мм перевищує вимір на черепі;

o висотний діаметр вимірюється на черепі як відстань між точками базіон (ba) і брегма (b), і скорочується як "М17". Виміряти на живій людині її, звичайно, неможливо.

• Описувати окремо всі інші ознаки, що належать до цього сімейства, дуже довго (їх кілька сотень!). Буде краще звернутися до малюнків:

o основні розміри, які визначаються на черепі наведені на малюнку 2.6 (1);

o ряд остеометричних ознак представлений на малюнку 2.6 (2).

Крім цих ознак, широко використовуються характеристики горизонтального і вертикального профілювання обличчя, численні проекційні і тригонометричні ознаки, кутові параметри черепа та обличчя (рис. 2.7).

Дуже часто буває корисним піти від абсолютної величини окремих вимірювальних ознак, і розглянути їх співвідношення. Використовуючи для цього систему нехитрих антропологічних індексів (або покажчиків), ми отримуємо зразкове уявлення про форму голови, тіла та їх відділів.

Наприклад, досить тривалий час однією з провідних антропологічних ознак був т.зв. поперечно-поздовжній індекс, більш відомий під назвою головного (при вимірюванні на голові живої людини) і черепного (при вимірюванні на черепі) покажчика. Це процентне співвідношення поперечного і подовжнього діаметрів або, користуючись нашими позначеннями: 8:1 = (М8) / (М1) x100%.

Індекс був вперше введений ще в 1842 р. шведським анатомом А. Реціусом. Він дозволяє в загальних рисах описати форму мозкового відділу голови та черепа людини, як би при погляді зверху (мал. 2.8).

Зауважимо, що техніка вимірювання значного числа ознак, що відносяться до цього сімейства, дуже схожа незалежно від того, працюємо ми з живою людиною або обстежуємо викопні останки. Це складові ознаки, завдяки полігенному характеру успадкування вони досить стабільні і часто тривалий час зберігаються в популяції (переходять від покоління до покоління). Досліджуючи їх, ми отримуємо чудову можливість розглядати хронологічні аспекти мінливості людини.

• Зокрема, ми можемо:

o використовувати такі дані у зв'язку з проблемою походження людини;

o встановлювати спадкоємність давнього і сучасного населення в області расоведення і етнічної антропології.

Кістки, які археологи та антропологи знаходять при розкопках, служать для реконструкції самих різних особливостей біології стародавнього населення. Крім антропологічного типу, визначається вік, відновлюються зріст і пропорції тіла, характеризується фізичний розвиток. За стертістю зубів, будовою щелеп і мінеральним складом кісток скелета можна судити про характер харчування людини. По будові ендокранов - зліпків внутрішньої порожнини черепної коробки - відтворюються деякі суттєві особливості мислення стародавніх людей і будова їхніх органів чуття.