2.3. Основні аспекти охорони праці при виконанні магістерської роботи

Під час виконання дипломної роботи чітко засвоїла і дотримувалася усіх вимог інструкції з техніки безпеки.

Інструкція включає настіпні вимоги:

1. Під час роботи в аудиторії забороняється відкривати електрощиток і самостійно проводити будь-який ремонт електроприладів та електропроводки. В разі відхилень в роботі електромережі негайно повідомити керівника практики. Категорично забороняється при включенні електроприладів торкатись пальцями до металевих частин електровилок чи гнізд розеток.

2. У випадку враження електричним струмом потрібно прийняти відповідні міри і викликати лікаря.

3. Надання першої допомоги потерпілому залежить у більшості випадків від швидкості від’єднання його від елементів, що проводять струм (відключити елементи, які проводять струм від електромережі), і від швидкості виконання заходів штучного дихання.

4. Під час надання першої допомоги необхідно:

а) звільнити потерпілого від одягу, що заважає йому;

б) забезпечити доступ свіжого повітря;

в) звільнити приміщення від стороніх осіб;

г) швидко, не гаячи часу, відкрити рот потерпілому;

д) якщо язик глибоко запав, його треба витягнути, вихопивши його носовою хусточкою;

е) після цього потрібно провести штучне дихання, не припиняючи його до приходу лікаря.

5. При роботі з концентрованими кислотами, лугами не слід відсмоктувати рідину в піпетку ротом – користуватися грушою або дозатором.

6. Під час проведення хімічних (біохімічних) процесів або нагрівання не можна заглядати в склянку та спрямовувати її отвір на себе або на сусіда.

7. Забороняється нагрівати герметично закриті пробірки або колби, а також проводити нагрівання в хімічному посуді, не призначеному для цього.

8. Забороняється залишати включеними нагрівальні прилади після закінчення занять.

9. При виконанні практичної частини усі прилади маєть знаходитись на своєму місці.

10. При роботі із водним середовищем дотримуватись усіх правил безпеки.

11. По завершенню роботи приберіть робоче місце.

Розділ 3 . Характеристика водойм Житомирської області (Центрального Полісся)

Житомирська область розташована у центральній частині Східно-Європейської рівнини, на півночі Правобережної України. Площа області становить 29,9 тисяч квадратних кілометрів, що складає 4,9 % території України. Область розташована на стику двох природних зон, що мають значну відмінність у ландшафтному відношенні. Північна її частина розміщена у зоні мішаних лісів (Полісся), південна – в межах Лісостепу.

Це волога, помірно тепла зона. Пересічна кількість опадів у Поліссі становить 550-700 мм/рік. Для річок цієї зони характерне мішане живлення з переважанням снігового. Частка підземних і дощових вод у живленні річок приблизно однакова. Близько 50% річкового стоку припадає на талі снігові води. Добре вираженими є весняні паводки, а у літній період на річках спостерігаються найбільші витрати вод, але можна спостерігати паводки, викликані літніми зливами. Середня мінералізація річок становить 200 – 700 мг/дм².

Льодоутворення на річках регіону починається, як правило, в кінці листопаду – на початку грудня. Середня тривалість льодоставу – 3 – 4, місяці, середня товщина льодового покриву – 0,2 – 0,4 м.

Центральне Полісся має густу річкову сітку, багато озер, боліт, великі запаси підземних вод, штучні водойми, а також водотоки. Річкові долини Житомирського Полісся глибоко врізані у докембрійські породи і на окремих ділянках мають характер долин прориву – каньйоноподібну форму з прямовисними скелястими схилами висотою до 20-30 м. Такі відрізки долини має Уж у Коростені, Случ у Новограді-Волинському, Уборть у Олевську, Ірша у Володарськ-Волинському, Кам’янка у Житомирі та ін. Річки Житомирського полісся відрізняються більш швидким плином, наявністю перекатів і навіть порогів. Такі річки як Тетерів, Уборть, Уж, Случ є найбільшими водними артеріями Центрального полісся.

Ґрунти в межах Житомирське Полісся за їх механічним складом та фізико-хімічними властивостями досить різноманітні. Найбільш поширені дерново-підзолисті ґрунти (60% ґрунтового покриву), материнськими породами для яких служать піщані і супіщані водно-льодовикові і алювіальні відклади. 

Область нараховує 11 основних річок: Тетерів, Случ, Уж, Норинь, Ірша, Гнилоп’ять, а також гирло річки Гуйва, три річки в прикордонних з Київською областю створах: р.Кам’янка, р.Ірпінь та р.Роставиця (басейн р.Рось), і р.Уборть яка є транскордонною між Україною та республікою Білорусь. Високий рівень грунтових вод та слабкий поверхнево-схиловий стік сприяє процесу заболочення на півночі області.

Основними джерелами забруднення поверхневих вод області, як і раніше, є очисні споруди комунальних та деяких промислових підприємств.

Річка Тетерів є головною річкою Центрального Полісся. Довжина Тетерева 365 км, рівень падіння – 0,5 м на кілометр, площа басейну — 15100 км². Протікає у межах Чуднівського, Романівського, Житомирського, Коростишівського та Радомишльського районів Житомирської області. Основними притоками річки виступають Гнилоп’ять (довжина 97 км), Ірша (128 км), Здвиж (144 км). Тетерів починається на крайньому південному заході терену на відрогах Волино-Подільської височини на висоті 300 м над рівнем океану та тече в північно-східному напрямі. Басейн річки має форму неправильного п’ятикутника у якого найкоротша сторона розміщена в верхній його частині.

Витоки річки розташовані неподалік від кордону Житомирської і Вінницької областей, на південь від села Носівки, на висоті 299 м. У деяких місцях Тетерів має характер гірської річки. Геологічна будова берегів Тетерева досить різностороння. У районі Житомира та Коростишева річка має скелясті береги. У Житомирі завдяки скелястим берегам побудовано водосховище та електростанцію.

Хімічний склад води у річці Тетерів відноситься до гідрокарбонатнокальцієвого типу середньої мінералізації (400 мг/л). Води в Тетереві відносять до середньомінералізованих. Хімічний склад води Тетерова відрізняються значною сталістю.

Грунтовий покрив басейну представлений у верхів’ї північними чорноземами, в середній частині і пониззі – підзолистими грунтами.

Води приток Тетерева – Гнилоп’яті, Гуйви, Ірші, Здвижа за своїм хімічним складом належить до гідрокарбонатного класу кальцієвої групи.

Другою за значенням і за довжиною річкою Центрального Полісся, що несе свої води з півдня на північ, є Случ – притока Горині. Случ перетинає Центральне Полісся своєю середньою течією. Довжина р.Случ сягає 451 км, площа басуйну – 13900 км², похил – 0,4 м/км.

Ширина долини від 0,2 – 0,8 км у верхів'ї, до 5 км у нижній течії, річища – від 5 до 50 м, найбільша – 110 м. Живлення у річці переважно снігове і дощове, замерзає в грудні, скресає в березні. Частково використовується для водопостачання, у верхів'ї – невеликі ГЕС. Води відносять до середньомінералізованих вод гідрокарбонатного класу кальцієвої групи. В середній течії річки вода менше мінералізована, ніж у верхній.

Річка Случ у Центральному Поліссі протікає в області кристалічного масиву, тобто знаходиться у кристалічних породах та набуває гірський характер із скелястими берегами, водоспадами та порогами. Долина річки характеризується переважно слабкопідзолистими піщаними грунтами, водоносні горизонти розвинуті в гранітах кристалічного масиву, дно має піщаний характер. Річка характеризується швидкою течією, рослинність майже не розвинена.

Річка Уборть протікає в Ємільчинському та Олевському районах Житомирської області, басейн річки займає територію Поліської низовини та є правою притокою річки Прип’ять. В його основі залягають докембрійські кристалічні породи (граніти, гнейси), прикриті третинними і четвертинними піщано-глинистими відкладами. Основні грунти басейну - піщані, зрідка пилувато-суглинисті, супіщані, у заболочених пониженнях - торф’янисті.

Її довжина становить 262 км, площа водозбірного басейну – 5820 км². Середня ширина річища 10 – 15 м, у пониззі – 50 – 60 м, течія повільна, похил річки 0,34 м/км. Близько 39% площі басейну Уборті зайнято лісами, 23-30% - болотами. Болота поширені рівномірно по усій площі басейну, переважно низинні.

Тип живлення річки переважно сніговий, весняна повінь дає 60% річного стоку, після чого витрати води різко знижуються, досягаючи мінімуму в літню межень. Восени і взимку стік річки дещо зростає за рахунок осінніх дощів. Ґрунтові води залягають у сучасних та четвертинних альвеолярних відкладах і дають виходи по дну річкової долини.

Річка в середній течії (Центральне Полісся) має вузьку й високу заплаву, береги високі та круті. Русло завширшки від 5 до 15-20 м, глибиною 0,5-1 м, швидкість течії 0,5-1,0 м/с, вода темно-коричнева. На дні річки переважає пісок, інколи щебінь і каміння.

Річкова долина майже по всій довжині невиразна. Заплава двостороння, переважно заболочена, розчленована старицями та осушувальними каналами. Основне живлення снігове та дощове. Характерна весняна повінь (до 50% річного стоку).

Річка Уж являється правою притокою Прип’яті. Довжина річки – 256 км (у межах Житомирської області – 159 км), площа басейну – 8080 км², має витягнуту із заходу на схід форму, ширина долини – від 1 до 7 км, схили долини досягають висоти 9 – 18 км, ширина річища – від 5 до 40 м. Похил річки складає 0,47 м/км.

Живлення річки – переважно снігове, замерзає в грудні, скресає в кінці березня. У живленні річки також беруть участь грунтові води і води кристалічного щита. За складом головних іонів вода в Ужі належить до слабкомінералізованих вод групи кальцію.

Річка використовується для потреб гідроенергетики, питного і технічного водопостачання. У середній частині її й у верхів’ї побудовано ряд водоймищ. Біля 19% площі басейну займають болота, 28% ліси. У межах Центрального Полісся Уж протікає по кристалічних породах в каньйоноподібній долині, де набуває особливостей гірської річки. На даній території течія є швидка, спостерігаються пороги та водоспади. Дно має кам’янистий характер, місцями піщане (в берегових зонах)

Витоки річки Уж розташовані на південний захід від села Сорочень, тече в межах Житомирської області спочатку на північний захід, згодом різко повертає на північний схід, у межах Київської області тече переважно на схід. Уж впадає до Прип'яті на південно-східній околиці міста Чорнобиля.

Гнилоп'ять є правою притокою річки Тетерева. Басейн Дніпра. Довжина 99 км. Площа водозбірного басейну 1312 км². Похил 1,1 м/км. Долина заболочена, завширшки 3 км, меліорована. Берега — поклади гнейсів та гранітів. Річище звивисте, шириною до 20 м. Є ставки, споруджено водосховища (близько10). Середній багаторічний стік — 3,68 м³/с (спостереження біля с. Головенка, протягом 40 років). Використовується на питне та технічне водопостачання, як водоприймач осушувальних систем.

Бере початок біля с. Великий Степ. Тече територією Бердичівського й Житомирського районів Житомирської області (70 км).

Кількість малих річок складає 232 із загальною довжиною 730 км.

Річка отримала свою назву від того, що заболочені витоки струмків, які живлять річку, витікали в свій час із гнилих болотистих мочарів. А найбільші притоки впадають у неї зліва і їх саме п'ять: П'ятка, Гнилоп'ятка, Клітенка, Терехівка і Вовчиця.

Норинь - річка в Житомирській області України, ліва притока Ужа (басейн Прип'яті). Довжина річки — 84 км. Площа водозбірного басейну — 832 км². Похил річки складає 1,5 м/км. Долина Норині має трапецієвидну форму, завширшки до 2,5 км. Заплава окремих ділянках заболочена. Річище помірно звивисте, де-не-де відрегульоване.

Бере початок біля села Листвин, у межах Словечансько-Овруцького кряжа. Тече територією Овруцького, Народицького районів Житомирської області. Над річкою розташоване місто Овруч.

Гуйва — річка в Україні, у межах Козятинського району Вінницької області таАндрушівського і Житомирського районів Житомирської області. Права притока Тетерева(басейн Дніпра).

Довжина Гуйви 97 км. Площа басейну 1505 км². Похил річки 0,9 м/км. Річкова долинана значному протязі V-подібна, завширшки до 2 км. Заплава у верхів'ї заболочена.Річище звивисте, завширшки до 20 м, завглибшки пересічно 1,2 м. Стік за регульовано ставками. Споруджено Андрушівське водосховище. Використовується на технічне водопостачання, зрошення, рибництво.

Бере початок на захід від міста Козятина. Тече спочатку на північний схід, у середній течії на північ, у нижній течії (від м. Андрушівки) — на північний захід. Впадає до Тетерева навпроти південно-західної околиці Житомира. Найбільші притоки: Пустоха, Коденка (ліві).

Ірша - річка в Україні, протікає у Червоноармійському, Володарсько-Волинському, Коростенському та Малинському районах Житомирської області, а також частково, від гирла річки Різні, у Іванківському районі Київської області. Ліва притока річки Тетерів (басейн Дніпра). Живлення снігове й дощове. Вода використовується для промислового і побутового водопостачання, а також зрошування. Бере початок на південь від села Івановичі. У Тетерів впадає неподалік від селаЗаруддя.

Довжина – 136 км, глибина – від 30 см до 4.5 м, площа басейну – 3070 км². На Ірші розташовано населені пункти Володарськ-Волинський, Іршанськ, Малин.

У басейні річки в давнину видобувалися залізні руди, з яких на місцевих руднях виплавляли метал (про що і до сьогоднішнього дня нагадують назви сіл); знаходиться Іршанський титанорудний район; розроблено численні кар'єри по видобутку гранітів; споруджено декілька водосховищ – Іршанське, Дворищанське та найбільше з них – Малинське. Вода з Малинського водосховища надходить у водогін міста, використовується для технологічних потреб паперової фабрики та інших підприємств.

Річка Кам’янка протікає у межах Андрушівського та Попільнянського районів Житомирської області, являється лівою притокою річки Рось (басейн Дніпра). Тече переважно на схід та північний схід, у середній течії повертає на південь, а перед тим як упасти до Росі повертає на південний схід

Довжина річки становить 105 км (у межах Київської області – 42 км), плаща басейну 800 км². Долина трапецієподібна завширшки до 2 км, завглибшки до 30 м. Має кам’янисте русло, річище звивисте, завширшки до 10 м. У місцях, де Кам'янка перетинає кристалічні породи, є порожисті ділянки. Похил річки 0,79 м/км. Живлення переважно дощове та снігове. Споруджено близько 30 ставків для потреб рільництва і рибництва. Річище на окремих ділянках відрегульоване.

Ірпінь, права притока Дніпра. Бере початок біля села Яроповичі, впадає в Дніпро на рівні Київського водосховища. Довжина річки становить 162 км, площа басейну становить 3340 км², живлення переважно снігове та дощове. У верхів’ї вона прокладена в щільно-глинистих і лесових відкладах, в середній частині місцями поглиблюється до корінних кристалічних пород. Пониззя проходить у алювіальних відкладах тераси Дніпра. Річка дуже зарегульована, а заплава її освоєна. Води в річці відноситься до середньомінералізованих. Використовується для промислового і побутового водопостачання, а також зрошування.

42