«Люди, які навчилися спостерігати та досліджувати, набувають вміння ставити запитання та одержувати на них фактичні відповіді. Вони опиняються на більш високому розумовому та моральному рівні у порівнянні з тим, хто такої школи не пройшов»
К. Тимірязєв
Основна особливість дослідження в освітньому процесі – воно є навчальним.
Це означає, що його головною метою є розвиток особистості, а не отримання об’єктивного нового результату, як у «великій» науці.
Якщо в науці головною метою є отримання нових знань, то в освіті мета дослідницької діяльності – в отриманні учнями навичок дослідження як універсального способу освоєння дійсності, розвитку здатності до дослідницького мислення, активізації особистісної позиції учня на основі придбання суб’єктивно нових знань (тобто самостійно отриманих знань, які є новими і особистісно значущими для конкретного учня).
Юний досліднику у своїй науковій роботі ти маєш продемонструвати добрі знання з певного обраного напрямку природничих дисциплін (ботаніки, зоології, біології та фізіології людини, медицини, екології, хімії, психології, сільського та лісового господарства), достатній термінологічний апарат, початкове оволодіння методикою аналізу та опису предмету дослідження, уміння самостійно робити теоретичні узагальнення та висновки.
Критерії оцінки дослідницької роботи: актуальність, складність і новизна обраної теми; науковість, самостійність дослідження; аргументоване доведення висунутих положень, якість матеріалу для дослідження; логічність, послідовність викладу думок; системність і повнота у розкритті теми; самостійність та аргументованість висновків; грамотність та відповідність вимогам в оформленні роботи.
Обласний комунальний позашкільний навчальний заклад «Мала академія наук учнівської молоді»
Етапи навчального дослідження:
-
Вибір теми та визначення проблеми
-
Формулювання дослідницьких завдань
-
Висунення гіпотез
-
Визначення методів дослідження
-
Проведення дослідження
-
Аналіз отриманих даних
-
Оформлення висновків та кінцевих результатів
Вибір теми – це дуже важливий і відповідальний етап,
оскільки від нього залежить успіх усього дослідження.
Тема роботи повинна бути неширокою, конкретною і
стосуватися однієї з актуальних проблем хімії, екології,
біології, психології, медицини, лісознавства, аграрних
наук.
Пам’ятай – самостійність виконання роботи
не повинна бути під сумнівом (копіювання з Іnternet-
мережі та інших джерел неприпустиме ).
Знай - мета твоєї науково - дослідницької роботи має
бути тісно пов’язана з назвою її теми. Наприклад:
Тема роботи: Біологічні ритми та їх вплив на організм людини.
Мета роботи: вивчити сутність біологічних ритмів та проаналізувати їх вплив на організм людини.
Пам’ятай – твоє дослідження ґрунтується на наукових
відомостях та досвіді попередніх дослідників, тому у
своїй роботі тобі слід обов’язково посилатися на авторів і джерела, з яких запозичив матеріали або окремі результати.
Знай – твоя робота може бути не допущена до участі у конкурсі в разі використання запозиченого матеріалу без посилання на автора та джерело, сліпе копіювання з Іnternet мережі.
Мала Академія наук України (МАН) – творче державно-громадське об'єднання учнівської молоді.
Основною метою діяльності МАН є:
-
виявлення здібностей та обдарувань учнів;
-
сприяння самовизначенню і самореалізації особистості засобами залучення до пошукової, експериментальної, дослідницької роботи в різних галузях науки і техніки;
-
підготовки до майбутньої професійної діяльності.
МАН – це хороша школа
Самопізнання,
Саморозвитку,
Самопідготовки.
ПРОЙДИ ЇЇ!
МАН – це шлях
Можливостей,
Відкриттів,
Компетентності.
ОБЕРИ ЙОГО !
МАН – це випробовування
Характеру,
Здібностей,
Волі.
ВІЗЬМИ СВОЮ ВЕРШИНУ !
Тобі 14, 15, 16, 17 років і ти хочеш:
-
Поглибити свої знання у тій чи іншій галузі науки, яка тебе захопила?
-
Внести свій маленький внесок у розвиток Великої науки?
-
Зробити своє відкриття?
-
Стати більш сміливим, цілеспрямованим та креативним?
Пам’ятай !
Ставши слухачем РМАНУМ ти повинен:
-
Самостійно працювати над обраною темою науково-дослідницької роботи;
-
Виконувати всі поради та рекомендації свого наукового керівника щодо проведення експериментальної та пошукової роботи, вивчення теоретичного матеріалу з даної теми, тощо;
-
Дотримуватися усіх термінів щодо написання, оформлення та здачі науково-дослідницької роботи, тез, наукової статті, наукового виступу, тощо;
-
На конкурс допускаються лише допрацьовані роботи, які відповідають наступним вимогам оформлення :
- формат –А4 (210х297мм);
- розмір шрифту – 14пт (кеглів) Тіmes New Roman;
- друк тільки з одного боку;
- інтервал 1,5;
- поля сторінки : ліве, нижнє, верхнє -20 мм, праве – 10мм;
- заголовок – відокремлений від тексту зверху і знизу
3 інтервалами;
- абзац – 3-5 інтервалів;
- обсяг роботи - 20-30 сторінок.
Науково-дослідницька робота має бути написана за структурою:
- титульний аркуш;
- тези;
- зміст;
- перелік умовних позначень (якщо необхідно);
- вступ;
- основна частина;
- висновки;
- список використаних літературних джерел;
- Додатки (у вигляді схем, таблиць, діаграм, гербаріїв та ін..)
I-й етап – (районний) – проводиться у районі або місті де знаходиться твій навчальний заклад;
II-й етап – (обласний) – проводиться у м. Бердичіві;
III-й етап – (Всеукраїнський) – проводиться у м. Києві.
ЗНАЙ !
Конкурс проводиться за наступною програмою:
-
Заочне оцінювання науково-дослідницьких робіт по секціях (рецензування робіт науковцями);
-
Оцінювання навчальних досягнень учасників з базових дисциплін (виконання контрольних завдань із базової дисципліни):
-
секція «Психологія» - предмети біологія, українська мова, історія (за вибором);
Контрольні завдання передбачають 9 завдань за трьома рівнями складності, що виконуються протягом 3-х годин.
3. Захист науково-дослідницьких робіт проводиться окремо в кожній секції.
Пам’ятай !
Конкурс-захист має характер особистої першості.
Переможці визначаються за сумою балів, одержаних:
а) за заочне оцінювання науково-дослідницьких робіт (рецензія) – максимум 29 балів;
б) за досягнення із базових дисциплін –
максимум 29 балів;
в) за захист науково-дослідницьких робіт – максимум 42 бали.
- Перше місце не визначається, якщо учасник набрав менше
85 балів.
- Друге місце не визначається, якщо учасник набрав менше
80 балів.
- Третє місце не визначається, якщо учасник набрав менше
75 балів.
Кількість 1-х, 2-х, 3-х місць може становити до 50% від загальної кількості учасників у секції з орієнтовним розподілом їх у співвідношенні 1:2:3.
При рівності залікових балів декількох учасників місця
визначаються з урахуванням підсумків захисту
науково-дослідницьких робіт.
ПОРАДИ ДЛЯ ЮНИХ ПСИХОЛОГІВ !
"Юним науковцям слід звертати увагу на такі вимоги до наукової роботи, як логічність її будови, аргументованість наукових положень,
лаконічність та змістовність тексту, в якому представлено фактичний
матеріал в обсязі, необхідному та достатньому для того, щоб зрозуміти
точку зору автора та переконатися у достовірності вихідних даних та
обгрунтованості висновків і пропозицій. Вони повинні випливати з основного матеріалу, відрізнятися науковою новизною та практичною корисністю. При написанні наукової праці необхідно дотримуватися загальноприйнятих правил подачі фактичного матеріалу у формі таблиць, графіків, малюнків, схем і т.ін., державних стандартів бібліографічного опису першоджерел.
Текст має бути написаний грамотно, у науковому стилі, ретельно вичитаний, адже автор несе особисту відповідальність за правильність наведених у ньому відомостей".
Наукова робота учнів-членів Малої академії наук України може мати як реферативний, так і дослідницький характер. У першому випадку її пишуть на основі аналізу й узагальнення літературних джерел: монографій, брошур, статей, методичних рекомендацій і т.п. Можна використовувати офіційні статистичні дані, Інтернет-ресурси та інші джерела інформації, які мають бути достовірними. Учень повинен узяти з літератури основний матеріал, який стосується проблеми, що вивчається, викласти його сутність та дати оцінку опрацьованим джерелам, тобто висловити свою точку зору стосовно проблеми, логічно обґрунтувати обрану тему, її наукову та практичну актуальність, викласти власні ідеї, пропозиції, зробити наукові або методичні висновки, корисні для суспільної практики.
У другому випадку, коли робота має дослідницький характер, учень використовує як науково-методичну літературу, так і власні спостереження, зібрані фактичні дані, може висувати власні гіпотези й перевіряти їх обґрунтованість експериментально. Наукова робота такого типу повинна мати теоретичну частину (до 30-49% загального об’єму), виклад методики дослідження, особисто отриманих експериментальних даних, їх аналіз та узагальнення, порівняння з іншими науковими даними, висновками.
В обох випадках слід приділити увагу аналізу актуальності теми дослідження, навіть якщо вона здається автору очевидною. Не виключено, що тема є актуальною тільки для самого автора, в силу його вікових чи психологічних особливостей та необізнаності. Варто уникати глобальної постановки проблеми на рівні "Проблема свідомості в психології", адже реальної проблеми може і не бути, або вона наскільки складна, що вирішити її не можливо в невеликій за обсягом науковій праці. Деякі автори вважають актуальними ті проблеми, які раніше не досліджувалися. Можливо, що їх досліджувати не потрібно?
Загальні вимоги до підготовки наукових робіт
Дослідження повинні бути експериментальними і здійснюватись за наступними етапами:
-
вибір теми;
-
теоретична розробка (підбір літератури, вивчення її, окреслення проблеми дослідження);
3 формулювання завдань, розробка процедури та підбір
методик;
4 проведення дослідницької роботи;
5 кількісна обробка даних із використанням матеріально-
статистичних критеріїв оцінки та порівняння результатів
дослідження;
-
осмислення одержаного матеріалу, його якісний аналіз та
виклад із врахуванням теоретичних положень;
-
формулювання висновків, оформлення тексту роботи.
Назва (тема) наукової роботи повинна бути чітко сформульована та ясно розкривати зміст (предмет) дослідження. Добре, якщо автор може розкрити співвідношення та відмінності об’єкта та предмета дослідження, розуміє, що контингент, на якому проведене дослідження (наприклад учні 5-6 класів середньої школи) й предмет дослідження (наприклад, динаміка психічного стану людини впродовж дня) – різні речі.
Тема наукової роботи – складова частина певної наукової проблеми, яку необхідно розкрити як розрив між відомим та невідомим, протиріччя між бажаним та наявним станом речей, яке можна усунути (вирішити проблему) певним чином.
Дослідник моє довести, що пропоноване їм нове рішення проблеми є більш ефективним, ніж існуючи досі, що пропоновані ним рекомендації є корисними.
Важливою складовою наукової роботи є програма дослідження, яка являє собою розгорнутий план дій, коли визнана послідовність і зміст етапів теоретичної й експериментальної роботи, зокрема наводяться відомості про експериментальну вибірку, її кількісні та якісні параметри, обґрунтовується її репрезентивність. Якщо за результатами дослідження планується порівнювати між собою експериментальну та контрольну групи, то слід пояснити, чим вони подібні, в чому їх відмінність.
Система прийомів і засобів, які використовуються у дослідженні, опис сукупності методів, тлумачиться нами як методика. Вона відповідає на питання: як, яким способом проводити дослідження?
Методи дослідження вибираються з урахуванням специфіки завдань, які поставив перед собою дослідник. Вони значною мірою визначають форми організації експериментальної роботи, загальну методологічну орієнтацію автора й результативність дослідження.
У зв’язку з цим, особливо досліднику-початківцю, необхідно добре продумати логіку наукового пошуку, довести доцільність використання саме обраних методик вирішення поставлених завдань, їх переваг перед аналогічними.
Проаналізуємо, які методи доцільно використовувати при вирішенні конкретних завдань дослідження.
При вирішенні завдань роботи реферативного характеру, буде природним превалювання методів "теоретичного пошуку", які автор вибирає з урахуванням особливостей проблеми і своїх можливостей, а також застосування певної конкретної методичної концепції для дослідження обраної проблеми.
Отже при теоретичному дослідженні, коли потрібно дати загальну характеристику основних понять, явищ, процесів дослідження, виявити їх основні компоненти, обгунтувати критерії, за якими можна аналізувати ці поняття, встановити можливі рівні функціонування і розвитку, обійтися без теоретичних методів дослідження, звичайно, неможливо. Сказане означає, що теоретична робота не повинна перетворитися в "цитатник". Не слід зловживати цитатами (максимум – абзац тексту з першоджерела), адже ніхто не сумнівається у працелюбності дослідника. Більш цікаво дізнатися про його власні думки з приводу наведених позицій вчених – з чим він згодний, а з чим – ні, чому не згоден і що сам може запропонувати.
До групи теоретичних методів відносять аналіз і синтез даних, що наводяться в наукових джерелах, методи абстрагування і концентрації, моделювання, мисленєвий експеримент. В певних галузях науки виокремленні специфічні теоретичні процедури, наприклад, семіотичний аналіз, походження термінів (аналіз етіології понять, історії їх виникнення та використання), історичний ( з акцентом на тему, як змінювалися погляди вчених на певну проблему в різних історичних умовах), порівняльний – тлумачаться певні проблеми в різних країнах (порівняльна педагогіка, юриспруденція і т.ін.). Допоміжними засобами аналізу можуть стати хронологічні (порівняльні) таблиці, з яких буде видно, хто з вчених, в які роки які погляди висловлював, як вони змінювалися, які суперечки виникали. Які нові проблеми поставали на тлі вже вирішених.
Яскравими прикладами успішного теоретичного дослідження є сформульовані за їх результатами закони таких наук, як фізика, хімія, психологія. Йдеться про закони, сформульовані Ньютоном, Ейштейном, періодичний закон Д.Мендєлєєва й психофізичний закон Вебера-Фехнера. Теорія становить цінність тоді, коли вона точно описує певне явище, пояснює її суть, дозволяє точно прогнозувати перебіг подій та впливати на них на свій розсуд. В якості прикладів нагадаємо теорію сновидінь З.Фрейда, теорія спадковості Менделя й т.ін.
При проведенні експеременталного дослідження використовують емпіричні методи. Йдеться про пошукові або так званні пілотні дослідження, коли науковець збирає факти для того, щоб зрозуміти, чи існує проблема взагалі, які її типові риси і особливості…
Для такого дослідження характерне застосування методів спостереження, бесіди, опитування, контент-аналізу документів, статистичних зведень тощо. На підставі узагальнень цих даних формулюються попередні гіпотези, продовжується теоретичний аналіз проблеми, результат якого стає зрозумілим, що відомо, а що – не відомо, в чому суть проблеми, через які причини ми можемо її вирішити або чому існуючи варіанти вирішення проблеми нас не влаштовують. Проблемна ситуація має бути пряснена максимально чітко, тільки після цього можлива концентрація гіпотез дослідження, розробка програми констатувального чи формувального експереременту.
Перший тип експерименту (констатувальний) спрямовується на виявлення кількісних та якісних характеристик явища, як досліджується. Наприклад, якщо нас цікавить проблема інтелекту в емпіричному вимірі, то дослідження спрямовується на нагромадження фактичних даних про феномен дослідження (IQ) та іншими перемінними, які гіпотетично впливають на нього – це може бути вік, стать, раса, освіта й т. ін.
Проводячи формувальний експеримент, ми намагаємося вплинути різними способоми на явище дослідження, з метою зміни його у бажаному напрямку. Якщо наші теоретичні припущення вірні, а засоби впливу адекватні, то результати впливу мають бути закономірні та статистично достовірні, вони не повинні бути залежними від особистості дослідника. Якщо методика експерименту вірна, належні результати відтворюються в подібних ситуаціях завжди, з однаковим успіхом. Йдеться про формування певних значущих якостей, властивостей, умінь, або навпаки, не допущення появи небажаних явищ – шкідливих звичок, небажаних якостей й т.ін.
Методи, що застосовує дослідник, повинні раціонально відповідати поставленій меті, бути огрунтованими та ефективними. При наявності кількох аналогічних методів, слід пояснити доцільність використання обраних автором, слід наводити аргументи за та проти, звертати увагу на недоліки існуючих методик та стратегій дослідження, щоб уникнути помилок. Єфективним є використання комплексу максимально об’єктивних методів, що доповнюють один одного. Бажано наводити відомості про те, звідки взяті застосовані дослідником методики, хто їх автор, що відомо про їх психометричні властивості (валідність, надійність).
Це дає можливість визначити, чи відповідають застосовані методи цілям та завданням дослідження, особливостям контингенту дослідження. Якщо дослідження носить експериментальний характер, то на етапі перевірки вірогідності гіпотези необхідно визначити, які методи можуть бути застосовані на заключному етапі дослідження, коли перевіряється значущість виявлених відмінностей, узагальнюються результати дослідження і формулюються рекомендації з удосконалення певного процесу.
У психологічних, педагогічних та інших подібних дослідженнях досить часто застосовуються методи математичної статистики, які дозволять кількісно описати явище, яке досліджується за допомогою параметричних та непараметричних характеристик. Це середнє арифметичне, середнє квадретичне, мода, медіана, стандартне відхилення, коефіцієнт варіації. Становить інтерес те, якою мірою явище дослідження відповідає закону нормального розподілу, чи є якісь певні відхилення від нього (асиметрія) й чим вона зумовлена. Одномірний аналіз явища не може дати багато матеріалу для аналізу, тому дослідники часто аналізують зв'язок двох і більше явищ, застосовують багатомірні стратегії, коли за допомогою факторного чи регресивного аналізу, побудови матриць розподілу та обрахування коефіцієнтів кореляції, вдається винайти спорідненні явища, які зявляються одночасно, чи залежать від якоїсь спільної для них детермінанти. Достовірність виявлених відмінностей також може бути оцінена кількісно, наприклад, за допомогою критеріїв Фішера чи Пірсона. Проте, не слід перебільшувати цінність кількісних методів доведення. Як правило, в психологічних дослідженнях досвідчені вчені намагаються гармонійно поєднувати кількісні та якісні, теоретичні та емпіричні методи. З них варто брати приклад й молодим вченим. (Мороз Людмила Іванівна – начальник кафедри практичної психології Київського національного університету внутрішніх справ, доктор психологічних наук).
Вибір теми наукової роботи із психології
Вибір конкретної теми дослідження визначається її актуальністю та практичною значущістю, інтересами та нахилами учня. Вибір теми не повинен бути випадковим. Питання теми повинні викликати у школяра інтерес. Слід починати роботу над такою темою, яка близька та зрозуміла. Якщо ж відчуваються труднощі у виборі теми, то потрібно звернутися за допомогою до наукового керівника секції або науковця-консультанта. Назва роботи повинна бути, по можливості, короткою, відповідати обраному напрямку дослідження, вказувати на його мету і завершеність. Не бажано використовувати в назві складну наукову термінологію, оскільки її суть має бути зрозумілою для інших слухачів МАН. Треба уникати назв, що починаються зі слів «Дослідження питання…», «Дослідження деяких шляхів…», «Матеріали до вивчення…», «До питання…», в яких не відбито достатньою мірою суть проблеми.
Теоретична розробка теми.
Роботу над кожною темою необхідно починати із засвоєння відповідних розділів навчальних посібників з психології, психологічних словників, а потім переходити до спеціальних матеріалів. Надійними джерелами інформації, до роботи з якими необхідно звикати учням, є каталоги різних видів. Детальне знайомство з особливостями каталогів у бібліотеках дозволить зберегти багато часу, зробить кожен конкретний пошук швидким та ефективним. Добрим помічником у доборі літератури може стати картотека журнальних та газетних статей, а також показники в останніх номерах журналів за рік. Варто користуватися періодичними виданнями, зокрема популярними журналами «Вопросы психологи», «Психологический журнал», «Практична психологія і соціальна робота», «Психологічні перспективи», а також збірниками наукових статей з психології.
Дуже важливо вміти точно вести бібліографічні записи. Нерідко учні для економії часу лише приблизно записують літературу, а це призводить до повторних пошуків та додаткових витрат часу. Літературу слід записувати абсолютно точно, згідно існуючих правил (див. додаток 2).
Продуктивність та результативність роботи над книгами, статтями обумовлюється не випадковим та безсистемним читанням, а передусім конкретною метою, пошуком відповіді, яка цікавить. Читання книги, яка містить науковий та фактичний матеріал, передбачає ведення записів. Можуть створюватися конспекти, тези, виписуватися цитати, але із обов'язковою точною вказівкою вихідних даних джерела.
На основі аналізу психологічної літератури слід осмислити значення проблеми дослідження, вказати основні питання і найпродуктивніші шляхи їх вирішення, а також завдання власного експерименту.
При роботі з декількома публікаціями різних авторів потрібно вичленити і співставити різні точки зору, знайти подібне та відмінне як у поясненні окремих положень, так і в їх доведенні.