Напрямки використання чистого прибутку підприємства

Чистий прибуток

Виплата

дивідендів

Фонд

соціальних потреб

Фонд

розвитку

виробництва

Резервний фонд

Фонд

заохочення

Фонд нагромадження

Фонд споживання

Рис.5.1. Напрямки використання чистого прибутку підприємства

Щоб зробити висновок про рівень ефективності роботи підприємства, отриманий прибуток необхідно порівняти зі здійсненими витратами.

5.2 Методи обчислення рентабельності

Прибуток є важливим оцінюючим показником, але абсолютна сума не дає повного уявлення про ефективність роботи підприємства. Якщо збільшення прибутку досягнуто за рахунок збільшення кількості робітників і введенням у дію нових виробничих фондів без відповідного поліпшення їх використання, то таке збільшення прибутку суперечить завданню підвищення економічної ефективності виробництва. Важливо визначити не тільки абсолютний результат, тобто суму прибутку або його приріст за певний період, а і витрати, за допомогою яких його отримано. Прибуток необхідно співставити з обсягом використаних фондів і поточними витратами на виробництво продукції, визначити рівень рентабельності. Рентабельність – відносний показник, який вимірюється у відсотках. Відносні показники дозволяють оцінювати ефективність вкладених коштів і використовуються в економічних розрахунках і фінансовому плануванні.

Ураховуючи цілі аналізу прибутковості, на практиці використовуються різні показники рентабельності.

Рентабельність окремих видів продукції (або групи виробів) розраховується як відношення валового або чистого прибутку (П) до суми витрат (В):

(5.1)

Рівень рентабельності продукції характеризує результативність поточних витрат і застосовується для визначення вигідності виробництва того чи іншого виду продукції. Цей продукт має важливе значення при встановленні цін, а також у процесі контролю за зниженням собівартості продукції. Таким самим способом визначається вигідність інвестиційних проектів, а саме: отриманий прибуток співвідноситься до суми інвестицій у цей проект.

Рентабельність підприємств, організацій, установ визначається співвідношенням загального (балансового) прибутку або прибутку від основної діяльності до авансованої вартості, собівартості чи до обсягу реалізації за оптовими цінами.

Рентабельність галузей економіки характеризується відношенням прибутку галузі до авансованої вартості, собівартості або обсягу реалізації.

5.3 Планування прибутку

Планування прибутку – основна частина фінансового планування і важлива ділянка фінансово-економічної роботи підприємств.

Визначення суми прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) має певні особливості у виробничої сфері, торгівлі, сфері послуг.

На підприємствах виробничої сфери можуть бути використані три методи розрахунку прибутку від реалізації: прямого розрахунку; економічний (аналітичний) метод; за показником витрат на одну гривню продукції.

Метод прямого розрахунку полягає в тому, що розмір планового прибутку від реалізації продукції (Прп) визначається як різниця між оптовою ціною одиниці продукції (ціна виробника) (В) і повною собівартістю одиниці продукції (С) за формулою:

Прп = В – С (5.2)

Вихідними даними для розрахунку прибутку є розгорнутий план випуску і реалізації продукції за всією номенклатурою, а також повна собівартість і оптова ціна одиниці продукції (табл. 5.1).

Загальна сума прибутку від реалізації продукції (Ппр) складається із прибутку від випуску продукції (Ппв) і прибутку в залишках продукції на початок планового періоду (Пзп) за мінусом прибутку в залишках на кінець планового періоду (Пзк) за формулою:

Прп = Пзп + Пвп – Пзк (5.3)

Прибуток по вхідних залишках розраховується, виходячи із очікуваної собівартості IV кварталу поточного року; а вихідних – очікуваної собівартості IV кварталу запланованого періоду.

Для визначення загального розміру прибутку до суми прибутку від реалізації, необхідно додати прибуток від іншої операційної діяльності і скоригувати її на суму запланованих позареалізаційних доходів і витрат, які плануються. Метод прямого розрахунку достатньо точний, але має недоліки. По-перше, при великому асортименті продукції цей розрахунок надто трудомісткий. Крім того, він не дає можливості визначати вплив на прибуток окремих факторів.

Економічний (аналітичний) метод використовується при наявності великого асортименту продукції, яка виробляється, а також для перевірки розрахунку прибутку прямим методом. Крім того, він дає можливість визначити фактори росту (або зменшення) планового прибутку. При аналітичному методі прибуток розраховується не за окремими видами продукції, яка випускатиметься в запланованому періоді, а за всією порівняною продукцією в цілому.

Планування прибутку полягає в тому, що прибуток по порівняній продукції запланованого року визначається на основі очікуваної (базової) рентабельності звітного року з урахуванням впливу факторів: збільшення обсягу реалізації, зниження собівартості продукції, зміни її асортименту, якості, рівня оптових цін та інших факторів, які впливають на розмір прибутку.

Розрахунок прибутку аналітичним методом складається із послідовних етапів. Методику цього розрахунку розглянемо на прикладі.

I. Визначення базового прибутку і базової рентабельності продукції здійснюється, виходячи із суми очікуваного прибутку від реалізації продукції у звітному (базовому) році й очікуваної реалізації порівняної продукції за повною собівартістю.

Для визначення базового прибутку необхідно до фактично отриманого прибутку на останню звітну дату додати очікуваний прибуток до кінця поточного року. Якщо впродовж поточного року змінювались ціни реалізації, їх дія повинна розповсюджуватись на весь рік, з тим, щоб чинники, які визначають розмір прибутку, у поточному і запланованому періоді були порівняними.

II. Визначення прибутку по порівняній продукції виходячи з процента базової рентабельності. Для цього, перш за все, варто перерахувати собівартість продукції запланованого року, по собівартості звітного періоду за формулою:

, (5.4)

де С – товарна продукція планового року за собівартістю звітного;

Т – товарна продукція за плановою собівартістю;

З – зниження собівартості продукції на плановий рік (%)

III. Виявлення факторів, які впливають на розмір прибутку.

Суму прибутку, визначеного, виходячи з базової рентабельності, необхідно скоригувати з урахуванням чинників, які будуть впливати на нього у плановому році: зниження собівартості, зміна асортименту, сортності, оптових цін тощо.

1. Розрахунок впливу зниження собівартості продукції здійснюється, виходячи з завдання, яке встановлюється у відсотках до собівартості, або шляхом співставлення розміру товарної продукції за плановою та звітною собівартістю.

2. Розрахунок впливу зрушень в асортименті здійснюється шляхом співставлення коефіцієнтів рентабельності за структурою порівняної товарної продукції планового і звітного року, що подано у таблиці 5.2.

Таблиця 5.2