Нове в аналізі попиту в межах мікроекономіки – аналіз індивідуального попиту, дослідження зміни попиту як функції від зміни ціни (кількісний аналіз). Це дозволило виробити поняття “еластичність попиту”, що має велике практичне значення у ринковій економіці.
Аналіз попиту в мікроекономіці базується на теорії граничної корисності.
Теорія граничної корисності отримала розповсюдження з 70-х років ХІХ сторіччя. Обґрунтування і розвиток цієї теорії здійснювали представники неокласичного напрямку економічної теорії: англійці – Джевонс (1835-1882), Маршалл (1842-1924), австрійці – Менгер (1840-1921), Візер (1851-1926), Бем-Баверк (1851-1914).
Особливості підходу теорії граничної корисності до товарного господарства, у порівнянні з трудовою теорією вартості полягають у наступному:
в якості відправного пункту економічної теорії беруться не обєктивні, тобто незалежні від волі та свідомості людей, фактори, процеси, а субєктивна психологічна мотивація економічної поведінки індивідів; економічна діяльність досліджується поза її історичного і соціального контексту, поза соціальних протиріч;
центр ваги у економічному дослідженні переміщується з витрат на кінцеві результати виробництва; ставиться задача пошуку найбільш ефективних засобів розподілу обмежених економічних ресурсів, що мають альтернативні варіанти використання, для максимального задоволення безмежних потреб суспільства; поняття “гранична корисність” використовується для доказу того, що економічні ресурси отримують свою цінність від кінцевого продукту, а не навпаки;
в економічну теорію вперше вводиться принцип граничності, здійснюється перехід від середніх величин до гранично малих змін у величині корисності, попиту, пропозиції, витрат і доходів фірми (шлях до математики).
Теорія граничної корисності сприяла створенню теоретичної основи раціонального господарювання. Зокрема, дозволила здійснити детальний аналіз раціональної поведінки споживача й виробника, техніко-економічних взаємозв'язків виробництва, механізму функціонування ринку, оптимального використання ресурсів.
У трудовій теорії вартості величина вартості товару визначається величиною матеріалізованої у товарі абстрактної суспільно необхідної праці (суспільний стандарт до умов виробництва товару, а індивідуальні умови виробництва в окремих виробників і індивідуальні витрати праці можуть як співпадати, так і відрізнятись від цього стандарту у кращу чи гіршу сторону).
В теорії граничної корисності, величина цінності товару визначається граничною корисністю, що оцінює суб'єкт в залежності від інтенсивності його потреби в тому чи іншому благі, а також у додаткових частинах кожного блага. Ціна товару розглядається як результат зіткнення на ринку різних суб'єктивних оцінок товару покупцями й продавцями.
1 Питання.
Індивідуальний попит – це кількість товару, яку індивід бажає й може придбати при кожній з можливих цін, на певному ринку, протягом певного часу (день, тиждень, місяць, рік).
Для пояснення оберненого зв'язку між величиною індивідуального попиту і ціною певного товару, що відображає закон попиту важливо врахувати:
принцип спадаючої граничної корисності, згідно якому корисність додаткових одиниць певного блага послідовно знижується, досягаючи найменшої величини в останній одиниці блага, що є у споживача (гранична корисність задовольняє найменш інтенсивну потребу з тих потреб, що взагалі можна задовольнити за допомогою наданої кількості блага). Тому споживач купляє додаткові одиниці товару, якщо знижується їх ціна.
Ефект субституції – покупець прагне замінити більш дешевим товаром більш дорогі товари.
Ефект доходу – зниження ціни певного товару дає можливість покупцю купити більше цього товару, тобто при незмінному номінальному доході зросте його реальний доход (підвищиться купівельна спроможність).
Якщо припустити, що благо ділиться на частини безмежно малої величини, а зміни ціни і попиту здійснюються безперервно й у безмежно малих розмірах, то залежність між ціною попиту (вісь ординат) і кількістю товару, що користується попитом (вісь абсцис) можна відобразити у вигляді кривої з від'ємним нахилом. Розташування незалежної змінної P (ціни) на вертикальній вісі, а залежної змінної Q (величина попиту) на горизонтальній осі – це традиція економістів (математики роблять навпаки).
D
Графік 1. Індивідуальний попит покупця Х на певний товар.
Закон попиту: якщо ціна якогось товару підвищується при незмінності всіх інших умов, то величина попиту на нього буде зменшуватися, і навпаки.
Споживач купляє всі частини блага по однаковій ринковій ціні, яка повинна бути рівною корисності останньої (граничної) частини блага – інакше раціональний споживач, що прагне покращити свій добробут, не схоче розставатися з грошима, які дають можливість придбати й інші товари. Таким чином, усі попередні частини блага приносять споживачу більше удоволення, ніж він утратив, віддавши певну суму грошей.
Рента споживача – це різниця між загальною корисністю певної кількості блага, що суб'єкт купляє для споживання, і загальною корисністю певної кількості грошових одиниць, які він повинен витратити для придбання наданої кількості блага.
Маршалл: рента споживача – це надлишок ціни, що споживач був готовий заплатити за певну кількість блага, над тією ціною, що він дійсно платить.
Графік 2. Рента споживача.
Загальна корисність блага для кількості ОМ дорівнює площі OSNM. Витрати споживача дорівнюють площі OBNM (ОМ х ОВ). Різниця між двома площами BSN – це рента споживача, тобто безкоштовне удоволення від блага.
2 Питання.
Ринковий попит - це кількість певного товару, яку хочуть і можуть придбати всі споживачі цього товару при кожній з можливих цін, на конкретному ринку, протягом визначеного часу (день, тиждень, місяць, рік).
Ринковий попит, як і індивідуальний попит, відображає обернений зв’язок між ціною попиту й обсягом попиту. Це пов'язано з тим, що зниження ціни може спонукати кожного споживача даного товару зробити додаткові покупки, а також зниження ціни приваблює до товару нових покупців.
Перехід від графіків індивідуального попиту до графіку ринкового попиту здійснюється шляхом складання величин індивідуального попиту при різних цінах. Мова йде про поєднання по горизонталі кривих індивідуального попиту. Крива ринкового попиту – це сума кривих індивідуального попиту.
Слід розрізнювати терміни: “зміна величини попиту” і “зміна в попиті”.
Поняття “зміна величини попиту” означає переміщення з однієї крапки до другої на тієї ж кривої попиту (різні комбінації системи “ціна – кількість товару). Причина переміщення – зміна ціни товару.
Поняття “зміна в попиті” означає переміщення всієї кривої попиту праворуч (збільшення) або ліворуч (зменшення). Попит – це крива, а зміна в попиті – це зміна положення даної кривої. Причина зміни – вплив нецінових факторів, тобто інших факторів ніж ціна цього товару.
Фактори, що викликають зрушення кривої ринкового попиту (нецінові детермінанти попиту):
Смаки або переваги споживачів. Зміна смаків відбувається із-за моди, реклами, появи нових товарів.
Кількість споживачів на ринку.
Грошові доходи споживачів. Товари, на які попит знаходиться у прямій залежності від зміни доходу, називаються товарами вищої категорії або нормальними товарами. Товари, попит на які зростає при зменшенні доходів (зворотній зв'язок) називаються товарами нижчої категорії (супові набори з кісток, обрізків м'яса; одежа або взуття, що вже хтось використовував).
Ціни на товари, між якими є зв'язок. Коли 2 товари взаємозамінні (субститути), то існує прямий зв'язок між ціною на один із них і попитом на другий (зростання ціни на кофе стане причиною зростання попиту на чай). Коли 2 товари взаємодоповнюючі (комплементарні), тобто задовольняють одну потребу разом, у комплекті, то існує зворотна залежність між ціною на один із них й попитом на інший (зростання ціни на магнітофони стане причиною зниження попиту на касети).
Споживацькі очікування відносно майбутніх цін і доходів. Очікування підвищення цін і доходів збільшує попит, і навпаки.
Функцію попиту у загальному вигляді можна відобразити таким чином:
Qd = f (P, T/P, N, I, Рz, E)
P – ціна даного товару;
T/P – смаки або переваги споживачів;
N – кількість споживачів на ринку;
I – грошові доходи споживачів;
Рz – ціни на товари, між якими є зв'язок;
E – споживацькі очікування відносно майбутніх цін і доходів.