Ставки податку на прибуток відповідно до Податкового Кодекду:

з 1 квітня 2011 року до 31 грудня 2011 року включно	23%
з 1 січня 2012 року до 31 грудня 2012 року включно	21%
з 1 січня 2013 року до 31 грудня 2013 року включно	19%
Основна ставка податку з 1 січня 2014 року	16%
Прибуток від страхової діяльності юридичних осіб у випадках, установлених пунктом 156.2 статті 156 цього Податкового Кодексу	0%
Доходи нерезидентів та прирівняних до них осіб із джерелом їх походження з України у випадках, установлених статтею 160 Податкового Кодексу	0, 4, 6, 12, 15 і 20%

Також статтею 152 Податкового Кодексу встановлений порядок нарахування податку в разі :

• наявності відокремлених підрозділів у складі платника податку – юридичної особи;

• податку, що отриманий від діяльності, яка підлягає патентуванню відповідно до розділу XII Податкового Кодексу;

• податку, що підлягає сплаті до бюджету платниками податку, які провадять страхову діяльність, визначається в порядку, передбаченому статтею 156 цього Кодексу;

• податку неприбуткових організації, визначених у пункті 157.1 статті 157 цього Кодексу.

Статтею 153 Податкового Кодексу визначено порядок оподаткування операцій особливого виду, таких як:

• Оподаткування операцій з розрахунками в іноземній валюті.

• Оподаткування операцій із пов’язаними особами.

• Оподаткування дивідендів.

• Оподаткування операцій з борговими вимогами та зобов’язаннями.

• Оподаткування операцій з відступлення права вимоги.

• Оподаткування операцій лізингу (оренди).

• Оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами, деривативами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

• Оподаткування діяльності, що здійснюється за договорами управління майном.

• Оподаткування спільної діяльності на території України без створення юридичної особи.

• Особливості обліку під час реорганізації юридичних осіб.

У свою чергу статтею 154 Податкового Кодексу визначений порядок звільнення від оподаткування окремих підприємств та організацій.

Статтями 155-160 Податкового Кодексу визначені особливості оподаткування :

• виробників сільськогосподарської продукції;

• страховика;

• неприбуткових установ та організацій;

• підприємств із впровадженням енергоефективних технологій;

• нерезидентів.

Розподіл і використання прибутку є важливим господарським процесом, який забезпечує, по-перше, формування фінансових ресурсів держави, а, по-друге, покриття потреб самого підприємства.

Механізм розподілу прибутку повинен бути таким, щоб зацікавити підприємство в його зростанні і сприяти підвищенню ефективності виробництва.

Важливою проблемою розподілу прибутку є оптимальне співвідношення частки прибутку, яка вилучається до бюджету й тієї, що лишається у розпорядженні господарчих суб’єктів. Економічно обґрунтована система розподілу прибутку повинна гарантувати виконання фінансових зобов'язань перед державою і максимально забезпечити виробничі, матеріальні та соціальні потреби підприємства.

Отже, на першому етапі – розподілі загального прибутку – передбачається сплата підприємствами всіх форм власності частки прибутку до бюджету. При цьому визначення видів платежів, об’єктів оподаткування, бази й ставок оподаткування, порядок надання податкових пільг є виключною прерогативою держави.

На другому етапі проводиться розподіл і використання прибутку, який залишився в розпорядженні підприємства після здійснення платежів до бюджету.

До реформування бухгалтерського обліку та фінансової звітності перш за все частина цих коштів спрямовувалася на здійснення платежів, які пов’язані із застосуванням фінансових санкцій до підприємства: за порушення господарських договорів; за несвоєчасне подання розрахунків у державну податкову інспекцію; за затримку перерахування коштів до бюджету і державних цільових фондів; за прострочені банківські позички; інші порушення.

Залишок складає чистий прибуток. Отримання і сплата штрафів враховуються при визначенні прибутку від іншої операційної діяльності і на обсяг чистого прибутку не впливає.

У сучасних умовах господарювання держава не регламентує норматив розподілу прибутку, але через порядок оподаткування прибутку стимулює її направлення на відтворення виробничих і невиробничих фондів, витрати на соціальну сферу, благодійні цілі тощо. Конкретні напрямки використання прибутку визначають самі підприємства.

Чистий прибуток підприємств може направлятися на фінансування модернізації устаткування, на вдосконалення технології та організації вироб-ництва, підвищення якості продукції, збільшення оборотних коштів (див. рис. 5.1).

Частина прибутку направляється на задоволення соціальних потреб. Зокрема з прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства, сплачується одноразове заохочення і допомога, дивіденди по акціях і вкладах членів трудового колективу в майно підприємства тощо.

У свою чергу, фонд нагромадження та фонд споживання, які формуються за рахунок отриманого чистого прибутку, формують нерозподілений прибуток підприємства.

Перехід до ринкових відносин передбачає розширення операцій з боку підприємств різних форм власності на ринку цінних паперів. Підприємства можуть вкладати частку чистого прибутку у придбання акцій акціонерних товариств, облігацій і т.ін.