10.5. Теорія ігор в олігополістичній стратегії

Економічні суб'єкти можуть стратегічно взаємодіяти різними способами, багато з яких досліджено за допомогою апа­рата теорії ігор. Ця теорія займається загальним аналізом страте­гічної взаємодії. Нею можна користуватися при вивченні азарт­них ігор, процесу ведення політичних переговорів і економічної поведінки.

Теорія ігор — наука, що досліджує математичними методами поведінку учасників у можливих ситуаціях, пов'язаних з прийнят­тям рішень. Як ефективний інструмент аналізу взаємодії невеликої кількості суб'єктів, яких називають гравцями, теорія ігор стала ви­користовуватися в останній половині минулого століття. Широко­го застосування вона набула не лише в економіці, але й в інших суспільних науках (політології, психології).

Моделі кооперованої або некооперованої олігополії можуть бути представлені як ігри стратегій чи дій, наприклад, встанов­лення цін, обсягів виробництва, визначення витрат на рекламу чи на просування товарів на ринок та інших. Олігополістичні ігри передбачають наявність двох (у разі дуополії) або більшої кіль­кості фірм-гравців, прагнення кожного з них до максимізації прибутку (виграшу) і усвідомлення кожним гравцем залежності його виграшу від поведінки інших гравців. Адже саме усвідом­лення цієї взаємозалежності відрізняє олігополію від ринків до­сконалої конкуренції і монополії, робить можливим розгляд по­ведінки олігополістів як гру стратегій.

Розрізняють кооперативну і некооперативну теорію ігор. Перша досліджує поведінку груп гравців, що максимізують зага­льний виграш групи, який потім розподіляється між її учасника­ми. Друга досліджує поведінку окремих учасників гри, які не зв'язані якимись угодами і максимізують свої індивідуальні ви­граші. До початку 70-х років минулого століття провідну роль відігравали дослідження теорії кооперативних ігор, а потім вона перейшло до теорії некооперативних ігор.

Стратегічна взаємодія може охоплювати багато гравців і багато стратегій, але ми обмежимося іграми за участю двох суб'єктів, які мають обмежену кількість стратегій. Результати дій учасників у та­кій дії відображаються у матриці виграшів, яка показує виграш ко­жного з учасників при будь-якій з можливих пар їхніх стратегій.

За виграшем ігри поділяються на дві групи — з нульовою і ненульовою сумою. Ігри з нульовою сумою називають ще анта-