8.Основні принципи побудови бюджету та його структура в окремих зарубіжних країнах

Теоретично можливі три варіанти структурної побудови бюджету. Насамперед це створення єдиного для всієї країни бюджету на основі принципу централізації державних коштів у єдиному фонді. Такий варіант дає можливість сконцентрувати всі ресурси в одному бюджеті, що спрощує управління ним. Але при цьому підривається автономність місцевих органів влади, що робить їх взагалі або непотрібними, або недієздатними. Тому навіть теоретично зазначений варіант можливий тільки в невеликих країнах, а практично застосовується лише в так званих карликових країнах, де немає територіального поділу. За наявності територіального поділу країни централізація державних коштів у єдиному фонді (бюджеті) ніколи не застосовується, бо неможливо з єдиного центру врахувати всі потреби на місцях. Водночас гіпотетично припустимий і протилежний варіант, який ґрунтується на засадах децентралізації. Він передбачає створення тільки регіональних бюджетів. Нарешті, з огляду на необхідність урахування як загальнодержавних, так і місцевих потреб створюється кілька рівнів бюджету на основі поєднання на кожному рівні централізованих і децентралізованих бюджетів. Саме такий підхід є загальноприйнятим у світі.

Вертикальні рівні бюджетів установлюються відповідно до політичного устрою країни та її адміністративно-територіального поділу. Розрізняють два види бюджетів: центральні та місцеві. При цьому в країнах з федеративним устроєм можуть бути два види центральних бюджетів: загальний — для федерації і для окремих членів федерації. Так, у США існують федеральний бюджет і бюджети кожного штату. У колишньому СРСР окремо формувались союзний бюджет і республіканські бюджети союзних республік.

Центральний бюджет у різних країнах може називатись по-різному: центральний, державний, загальнодержавний, федеральний та ін. Місцеві бюджети, відповідно, забезпечують потреби певних регіонів та населених пунктів, їх склад відбиває територіальний поділ країни.

Принципи побудови бюджетної системи є головним елементом у бюджетному устрої. Саме вони визначають характерні ознаки і риси бюджетного устрою тієї чи іншої країни. У цілому можливі два альтернативні підходи — встановлення або єдності всіх бюджетів або автономності кожного з них.

Принцип єдності означає, що всі бюджети складають у сукупності єдине ціле — зведений бюджет, який затверджується і виконується в загальному обсязі. На загальнодержавному рівні зведений бюджет держави охоплює центральний бюджет і зведені бюджети автономій та адміністративних одиниць першого .

Отже, характерною ознакою принципу єдності є наявність зведеного бюджету як офіційно затвердженого фінансового плану..Сутність принципу автономності у побудові бюджетної системи полягає у тому, що кожний бюджет, який входить до її складу, є відносно відокремленою і самостійною частиною. Характер взаємовідносин між бюджетами різних рівнів (а без них не може навіть використовуватись термін «система», який означає сукупність саме взаємозв'язаних елементів) не тільки не підриває автономності кожного бюджету, а навпаки — підкреслює її. Принцип автономності зовсім не означає, що кожний бюджет є абсолютно відокремленою частиною. Також він не зводиться до повного самозабезпечення коштами і самофінансування.

9. . Бюджетна класифікація і бюдж.рік Бюджетна класифікація представляє собою певне групування доходів і видатків, засноване на однорідних ознаках. Правильна бюджетна класифікація дозволяє визначити мету витрачання бюджетних коштів, встановити завдання і курс бюджетної політики уряду, а також показує джерела фінансових ресурсів.

Для видатків основними видами класифікації є наступні:

1)міністеріальна(відомча) – видатки групуються по міністерствам чи відомствам, а потім внутрі відомств розподіляються по управлінням, відділам, секторам.

2)предметна класифікація(галузева) розподіляється по галузям господарства та управлінням.

3)економічна – передбачає диференціацію видатків за господарськими ознаками або виробничими елементами. Включає кап. вкладеня, з/п, субсидії тощо.

4)змішана(комбінована) будується на поєднанні відомчих і предметних ознак.

5)цільова – засновується на поділі видатків у відповідності з наявними загально-національними, економічними, політичними, соціальними цілями і програмами.

6)функціональна – групування проводиться у відповідності з основними функціями держави.

Доходи бюджету у більшості розвинених країн класифікуються за наступними ознаками:

1. За джерелами:

- від податків і зборів;

- від державних підприємств і майна;

- від позик.

2. Юридична класифікація входить з ознаки утворення доходів.

3. Фінансова – ґрунтується на поділі доходів на безповоротні і постійні та тимчасові.

Бюджетний рік – це період, на протязі якого діє затверджений бюджет(12 місяців).

У Великобританії, Японії та Канаді починається 1 квітня і закінчується 31 березня;

У Швеції і Норвегії – з 1 липня по 31 червня

У США – з 1 жовтня о 30 вересня.

У федеративних країнах бюджетний період може відрізнятися.

11. Проект бюджету в ЗК.

Розробкою проекту бюджету займаються міністерства фінансів (казначейства), а в США - адміністративно-бюджетне управління (при президенті), на яке також покладено контроль за виконанням бюджету. Складання проекту бюджету починається з підготовки міністерством фінансів (в США - адміністративно-бюджетним управлінням) документів, що містять фінансову інформацію, контрольні цифри для підготовки міністерствами і відомствами своїх кошторисів, а також терміни їх подання.

Робота зі складання проекту Державного бюджету починається задовго до початку нового бюджетного року (у ФРН - за 6 місяців, Японії - за 7, Франції - за 14, США - за 18 місяців). Проект бюджету розробляється органами виконавчої влади, як правило, Міністерством фінансів (Казначейством), а в США - спеціальним органом - Адміністративно-бюджетним управлінням при Президентові.

За останні десятиліття методи складання бюджету зазнали глибоку еволюцію. Починаючи з 60-х років спочатку в США, а потім в інших капіталістичних країнах основним методом розробки бюджету з деякими модифікаціями став програмно-цільовий метод управління та вироблення рішення. Його головними елементами є вибір кінцевої мети, а потім проміжних - для досягнення кінцевої мети. Програмно-цільовий метод передбачає систематичну коригування прийнятих рішень у відповідності з відбуваються в політичній, економічній, соціальній та інших сферах змінами.

У Німеччині програмно-цільовий метод має форму складання кон’юнктурно-нейтрального бюджету. Його побудова базується на збереженні єдиної пропорції зростання національного доходу і федерального бюджету. При цьому пропорція має не арифметичний, а кореляційно-статистичний характер.

У Великобританії діє метод “програмного аналізу й огляду”, в основі якого лежить програмно-цільова система. Він передбачає аналіз і альтернативний вибір найбільш перспективних варіантів програм.

12. Розгляд і затвердження бюджету в ЗК

Загальні тенденції: 1) Після схвалення проекту бюджету вищим виконавчим органом проект бюджету надходить у законодавчий орган - парламент, що розглядає і затверджує його. Бюджет, як правило, обговорюється кожною палатою Парламенту (спочатку в нижній, а потім у верхній у Франції; одночасно в обох палатах у США). 2)Причому, в палатах Парламенту створюються спеціальні комітети і комісії, що детально аналізують поданий проект за статтями витрат і вносять корективи. 3)Важливе значення при розгляді проекту бюджету у Парламенті має бюджетна ініціатива, тобто право членів законодавчого органа вносити зміни в поданий урядом проект бюджету. 4)Обмеження бюджетних прав Парламенту виявляються й у тому, що законодавча влада не обговорює бюджет як єдиний документ у цілому, а розглядає окремі його розділи видатків і зміни ставок діючих податків або вводить нові податки. Більшість видатків взагалі не підлягають розгляду, а затверджуються автоматично.5) Друга стадія бюджетного процесу закінчується затвердженням бюджету законодавчим органом і підписом глави держави (Президентом у США, королевою у Великобританії).

І. Розгляд і затвердження бюджету в США є компетенцією конгресу США. Спочатку проект бюджету надходить у нижню палату (палату представників), потім ‒ вищу (сенат). Президент США виступає з бюджетним посланням, в якому він дає коротку характеристику основних напрямків фін. політики уряду. У випадку розбіжності висновків палат конгресу США створюється узгоджена комісія.

«Бюджет уряду США» додається до бюджетного послання президента Конгресу, надходячи туди в січні (найпізніше в лютому), за 9 місяців до початку нового фінансового року (фінансовий рік у США з 1976 р. починається 1 жовтня і закінчується 30 вересня наступного року). Розгляд бюджету Конгресом починається відразу ж після його передачі президентом. Бюджетне рішення встановлюється постійними комітетами з бюджету Сенату та Палати представників. Уже 15 квітня вони повинні представити першу спільну бюджетну резолюцію, на прийняття якої Конгресу виділяється місяць. Це важливий бюджетний документ і віха в бюджетному процесі. У ній містяться контрольні цифри доходів та видатків з розробкою за функціональними категоріями. Спираючись на встановлені цією резолюцією бюджетні орієнтири, у численних комітетах Конгресу готуються конкретні законопроекти з податків та асигнувань. Після завершення цієї роботи, але не пізніше 15 вересня, Конгрес приймає другу спільну бюджетну резолюцію. На відміну від першої, вона носить остаточний та директивний характер. Технічно саме друга бюджетна резолюція і є власне бюджетом Процедурні питання проходження бюджету постійно удосконалюються, та існує традиція постійного реформування законодавчих та підзаконних актів.

ІІ. Велика Британія. Особливість бюджетного процесу полягає в тому, що замість єдиного бюджетного закону Парламент щорічно приймає так званий «фінансовий закон», який фіксує зміни, внесені в систему бюджетних доходів, а також один чи кілька законів, які уповноважують уряд витратити протягом року з тією чи іншою метою певну кількість грошей. При цьому бюджет виноситься на розгляд по частинах і в різний час (спочатку по видатках, потім по доходах). Після схвалення Палатою громад бюджетний законопроект передається на схвалення Палати лордів, підписується головою королівської влади і стає законом. Звіт про виконання бюджету доводиться до відома Парламенту, але ним не затверджується.

ІІІ. Франція. Розгляд і затвердження бюджету — триває приблизно 3 місяці. Проект бюджету розглядається у фінансовій комісії кожної палати Парламенту. Спочатку обговорюється в нижній палаті (Національні збори), потім передається у верхню палату (Сенат). Якщо проект бюджету після двох спільних обговорень обома Палатами не одержав схвалення, то президент може своїм указом оголосити бюджет законом.

ІV. Японія . Інші міністерства і відомства готують пропозиції щодо обсягу і структури своїх бюджетів, а також з деяких інших фінансових питань і не пізніше 31 серпня направляють відповідні документи в бюджетний департамент міністерства фінансів. Бюджетний департамент Міністерства фінансів з вересня по грудень розглядає матеріали, що надійшли, порівнює ці запити з передбачуваними доходами і на їх основі розробляє проект бюджету. Проект направляється для узгодження в Управління економічного планування, а потім — на розгляд Кабінету міністрів. Після схвалення Кабінетом міністрів уряд вносить виправлення, у січні представляє проект бюджету на затвердження в Парламент і намагається забезпечити його прийняття до початку нового фінансового року. Після обговорення в Бюджетній комісії Парламент затверджує бюджет у вигляді закону.