4.Охарактеризуйте систему державних видатків в зарубіжних країнах

Державні податки – це грошові відносини, які складаються між державою і юридичними та фізичними особами в процесі розподілу і споживання частини вартості ВВП і використанні частини фондових ресурсів.

Головними складовими частинами державних видатків є:

1)трансфертні виплати (виплата соціальних трансфертів).

2)урядові видатки складаються з видатків на споживання і витрат на інвестування.

Довгостроковий аналіз державних видатків розвинутих країн світу протягом минулого сторіччя свідчить про їх поступове зростання.

Аналізуючи зростання державних видатків слід брати до уваги наступні чинники:

1)демографічні процеси:

- абсолютне зростання населення;

- віковий склад населення (зміна демографічних структур населння);

2)витрати на медичне обслуговування;

3)ефект демонстрації;

4)політичний вплив(зростання чи зменшення державних видатків);

5)технологічні зміни (вкладення коштів в технологічні новинки у всіх галузях);

6)інфляція.

Державні витрати — відносини економічної власності (привласнення) між державою І юридичними та фізичними особами в процесі розподілу, використання і споживання частини національного доходу.

Структуру державних витрат визначають роль та значущість виконуваних державою функцій. Якщо у середині XIX ст. основна частина державних витрат у нині розвинутих країнах спрямовувалась на утримання державного апарату і військові цілі, то наприкінці XX ст. найбільшими стали витрати на соціальні цілі — до 50 % ВВП (розвиток освіти, охорону здоров'я, охорону довкілля, виплату безробітним, пенсіонерам та ін.). Це зумовлено якісно новою роллю особистісного фактора у сучасному виробництві (значення освіти, кваліфікації, розвитку творчих здібностей працівників тощо), посиленням загальнолюдських цінностей у комплексі ціннісних орієнтирів суспільства, зростанням кількості безробітних тощо.

Другими за значенням є витрати на економічні цілі — житлове будівництво і його реконструкцію, освоєння природних ресурсів і охорону навколишнього середовища, сільське господарство, транспорт, науку, зв'язок, державне регулювання і прогнозування економіки та ін. Такі витрати у розвинутих країнах становили наприкінці 90-х років XX ст. приблизно 25—27 % державних витрат. їх висока питома вага зумовлена перетворенням держави на головну організацію із забезпечення розширеного відтворення економічної системи, а державного регулювання — на ядро господарського механізму, а також неспроможністю недержавних типів і форм економічної власності і ринкового механізму самостійно розвивати фундаментальні наукові дослідження, подолати екологічну кризу та вирішити інші глобальні проблеми.

Третє місце у структурі державних витрат посідають витрати на військові цілі, причому їх питома вага у багатьох країнах знизилась. Вони поділяються на прямі — безпосередні витрати з державного бюджету на оборону і непрямі — витрати на космічні дослідження, військову допомогу іншим країнам, виплату пенсій ветеранам війн. У деяких розвинутих країнах (США, Німеччині, Франції) такі витрати становлять 15— 20 %, в Японії — до 10 % сукупних державних витрат.

Наступною за величиною статтею державних витрат є витрати на обслуговування державного боргу. У США наприкінці 90-х років XX ст. державний борг дорівнював майже 60 % валового національного продукту, в Японії — 20 %. Зростання державного боргу і суми виплат за ним зумовлене величезними військовими витратами, які призводять до хронічного дефіциту державного бюджету і платіжного балансу. Виплата державного боргу і відсотків за ним здійснюється через викуп державних цінних паперів за кошти із державного бюджету.

Частина коштів із бюджету держави йде на утримання державного апарату влади, посольств, консульств, плату внесків до міжнародних організацій та ін.