3. Правові засади бюджетної системи:

Правове регулювання бюджетних процесів, що виникають при створенні та використанні фондів бюджетних ресурсів, є однією з форм управління з боку держави економічним і соціальним розвитком.

Усі дії держави у сфері бюджету мають ґрунтуватися на правових актах. Ці акти виконують такі основні функції:

• визначають коло юридичних і фізичних осіб, на яких у конкретний період поширюються дія правової норми;

• забезпечують права й обв’язки юридичних та фізичних осіб щодо мобілізації та використання фондів бюджетних ресурсів;

• дані акти є підґрунтям для вжиття відповідних заходів щодо виконання правових норм.

Суб’єктами бюджетних правових відносин є держава, громадяни та підприємницькі структури. Усі бюджетно-правові відносини виникають і припиняються на законодавчій основі.

Нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в Україні, є:

• Конституція України;

• Бюджетний кодекс;

• Закон про Державний бюджет України на відповідний рік;

• інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини;

• нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України та центральних органів виконавчої влади, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу;

• Рішення органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, прийняті відповідно до Бюджетного кодексу.

Тема. Бюджет як основний фінансовий план держави

1. Організаційні основи бюджетного процесу

2. Порядок складання, розгляду і затвердження державного бюджету

3. Порядок складання, розгляду і затвердження місцевих бюджетів

1. Організаційні основи бюджетного процесу

Бюджет як фінансовий план являє собою розпис доходів і видатків держави, який затверджується органами законодавчої і представницької влади у вигляді закону. Як фінансовий план бюджет відображає економічну, спеціальну, військову, міжнародну політику держави.

В Україні бюджет як фінансовий план має певні відмінності від бюджету як економічної категорії, оскільки до фінансового плану включається фонди цільового призначення. Тому для оцінки реальної бюджетної політики необхідно проаналізувати статті доходів і видатків „чистого” бюджету (без цільових фондів).

Включення цих фондів до бюджету зумовлене двома причинами:

• наданням їм законодавчої сили;

• необхідність здійснення державного контролю за коштами цих фондів.

Стан бюджету як фінансового плану характеризується трьома показниками:

• рівновага доходів і видатків;

• перевищення доходів над видатками;

• перевищення видатків над доходами.

Для того, щоб розуміти, що таке бюджет, необхідно розібратись і уяснити, що таке бюджетний процес. Бюджетний процес – це регламентований законодавством порядок складання, розгляду, затвердження бюджетів усіх рівнів, їх виконання та складання і затвердження звітності про виконання бюджетів.

Бюджетний процес має такі стадії:

- складання проекту бюджету;

- розгляд бюджету;

- затвердження бюджету;

- виконання бюджету;

- підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету.

Для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядникам бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно:

- органи, уповноважені відповідно Верховною Радою України, Президентом України, КМ України, а також міністерства, інші органи виконавчої влади, Конституційний суд України, Верховний суд України та інші спеціалізовані суди;

- установи та організації, які визначені Конституцією України або входять до складу КМ України, в особі їх керівників;

- бюджетні установи, що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, а також Міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в собі їх керівників;

- керівники місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад та їх секретарів, керівники самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад.

Головні розпорядники коштів державного бюджету України визначаються відповідно до бюджетного кодексу та затверджуються законом про державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет.

Головний розпорядник бюджетних коштів:

- розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно правовими актами;

- розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису і подає його Міністерству фінансів України чи місцевому фінансовому органу. (Кошторис – фінансовий документ , в якому в плановому порядку визначаються обсяги коштів на фінансування певних об’єктів, програм і заходів з визначенням їх цільового призначення і розподілом за окремими періодами фінансування);

- отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у Законі про Державний бюджет чи рішенні про місцевий бюджет, забезпечує управління бюджетними асигнуваннями;

- затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, якщо інше не передбачене законодавством;

- здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень бюджетних коштів, а також за витрачанням бюджетних коштів;

- одержує звіти про використання коштів від розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів і витрачення ними бюджетних коштів.

Усі призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду. Для здійснення передбачених видатків, що не мають постійного характеру і не могли бути передбачені при складанні проекту бюджету, формується резервний фонд бюджету. Рішення про виділення коштів з резервного фонду бюджету приймаються відповідно КМ України, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та виконавчими органами місцевого самоврядування. Резервний фонд бюджету не може перевищувати 1% обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету. Слід зазначити, що у Державному бюджеті України резервний фонд передбачається обов’язково. Рішення щодо необхідності створення резервного фонду місцевого бюджету приймає відповідна рада.

Розпорядники бюджетних коштів повинні здійснювати внутрішній фінансовий контроль на всіх стадіях бюджетного процесу і несуть відповідальність за організацію і стан внутрішнього фінансового контролю та аудит як у своїх закладах, так і в підвідомчих бюджетних установах.

Зовнішній контроль та аудит фінансової та господарської діяльності бюджетних установ здійснюється Рахунковою палатою - в частині контролю за виконанням коштів Державного бюджету України, Головним контрольно-ревізійним управлінням України - відповідно до його повноважень, визначеними законом.

Проект закону по державний бюджет підлягає обов’язковій публікації в газеті «Урядовий кур’єр» не пізніше ніж через 7 днів після його подання ВР України.

Рішення про місцевий бюджет повинно бути оприлюднене не пізніше як за 10 днів з дня його прийняття.