1.2 Интервьюирование

Інтерв'ювання - форма очного проведення опитування, у якому дослідник перебуває у безпосередньому контакту з респондентом. Цей метод краще анкетування у таких отношениях:

. а) питань відкритими за нього мало бывает;

. б) невизначені чи суперечливі відповіді може бути уточнены;

. в) є можливість контролю над респондентом і фіксації як його вербальних відповідей, а й невербальних реакций;

. р) отримувана інформація повніше, глибші й достовірніша проти анкетой.

Головна вада методу інтерв'ювання - його мала оперативність, суттєві витрати часу, необхідність значної частини інтерв'юерів, неможливість його у ситуаціях короткострокових масових опитувань. Для початківців соціологів він становить чимало труднощів, т.к. вимагає спеціальної підготовки й солідного тренінгу. До того ж різновиди інтерв'ювання припускають наявність в дослідника неоднозначних наборів знань і умений.

Найбільшого поширення набула в соціології одержало стандартизоване інтерв'ю, відмітною особливість та якого є жорстка послідовність, заздалегідь підготовлені чіткі формулювання запитань і продумані моделі відповіді них. Його робити по опросному аркушу анкети, що найчастіше робиться контролю і даних анкетирования.

Кілька рідше використовують полустандартизированное інтерв'ю. Воно проводиться з урахуванням не формалізованого опитувального аркуша, а пам'ятки ( " путівника " ) з переліком обов'язкових питань, зазвичай, напівзакритих, не що виключатимуть обговорення респондентом інших, але що з темою дослідження проблем.

Ще рідше зустрічаються фокусированные інтерв'ю, у яких стандартизовано лише вихідний питання (щоправда, у кількох варіаціях), а головним завданням у зосередженні уваги респондентів під час обговорення того варіанта проблеми, відрекомендовується їм самим важным.

Тільки досвідчені соціологи (та й який завжди) застосовують вільне і розвідувальне інтерв'ювання. Вільним називають таке інтерв'ю, коли перед інтерв'юером стоїть проблема зібрати відповідну дослідницьким завданням інформацію без наявності попередньо розробленого інструмента. Тут соціолог вільний у виборі питань, визначенні їх близько, кількості та способів висловлювання, і навіть прийомів фіксації информации.

Розвідувальне інтерв'ю (інше його позначення - глибинне) використовують щодо і/або уточненні формулювання робочих гіпотез на етапі розробки програми дослідження. Його мета тільки й й не так у цьому, щоб одержувати інформацію об'єкт, стільки у з'ясуванні того, яку інформацію доведеться зробити у майбутньому дослідженні. У цьому як інтерв'юер, і респондент вільні у виборі способів ведення беседы.

П'ять охарактеризованих типів інтерв'ю може реализоваться:

. а) одноразово чи панельно (багаторазово через певний тимчасової интервал);

. б) в міжособистісної (интервьюер-респондент), личностно-групповой

(група інтерв'юерів - респондент чи, навпаки, інтерв'юер - група респондентів) і группо-групповой формі (коли групу інтерв'юерів розмовляє з групою респондентов).

Діапазон вимог до інтерв'юерам, працюють у дуже різних ситуаціях, природно, дуже широкий як і соціологічному, і у психологічному, педагогічному, конфликтологическом, журналістському та інших відносинах. Для проведення разових стандартизованих інтерв'ю міжособистісного характеру годі й залучати кваліфікованих соціологів (часом це навіть бажано, щоби підвищити неупередженість даних). Але без них неможливо отримати достовірну інформацію у всіх інших різновидах интервьюирования.