7. Аналіз відповідності сучасних зовнішньополітичних доктрин акторів очікуванням груп тиску.

Субєкт	Очікування	Дії	Відповідність/невідповідність
США	Встановлення контролю над Близькосхідним регіоном( у нашому випадку Ірак та Іран);	Становлення однополярного світу( тобто витіснення інших потенційних суперників США);	Невідповідність
Європейські Країни	Розвиток свої економік за рахунок Близькосхідного регіону;	Розвиток своїх економік за рахунок Близькосхідного регіону;	Відповідність
Росія	Економічна співпраця;	Витіснення США, економічна співпраця з Близькосхідним регіоном;	Відповідність – Невідповідність( 50 % - 50 % )
Китай	Співробітництво в економічних цілях, налагодження дружніх відносин;	Співробітництво в економічних цілях, новий ринок сбуту;	Відповідність
Іран та Ірак	Набуття статусу ядерної держави зумовить лідерство цих держав в регіоні;	Вихід з ізоляції, захист інтересів своїх держав, лідерство у регіоні;	Відповідність

8. Порівняльний аналіз декларованого та реального зовнішньополітичного курсів акторів.

Цілком можна стверджувати, що декларовані та реальні курси Іраку та Ірану співпадають, оскільки :

• Вони прагнуть вийти із ізоляції;

• Стати лідерами у регіоні;

• Прагнення захистити суверенітет власних держав шляхом оманливої розробки ядерної зброї;

В той час, як наміри інших країн не зовсім співпадають з їхніми задекларованими цілями. Так, США, прагнуть оволодіти нафтовим регіоном задля збільшення своєї могутності і впливовості і створення однополярної моделі світу. Але їхньою офіційною метою вторгнення в Ірак було наведення порядку у державі та становлення демократії.

Тобто, можна зробити висновок, що майже всі країни-учасниці даного МВ мають як офіційні так і неофіційні наміри.

9.Визначення ролі безпосередніх та опосередкованих учасників зовнішньополітичної взаємодії суб’єктів.

Безпосередніми учасниками даних відносин є:

• США;

• Китай;

• Росія;

• Країни ЄС;

• Ірак;

• Іран;

• Організація МАГАТЕ.

Роль кожного учасника даного МВ є різною, оскільки у кожного є свій інтерес. Але в той же час, вплив мають також глави держав, представники уряду та держави, різні лідери тощо.

Опосередкованими учасниками даних відносин є усі себєкти даного МВ.

Можна сказати, що ролі та інтереси беспосередніх та опосередкованих учасників даного МВ співпадають.

10. Характеристика публічно-політичних персон.

Центральними публічно-політичними персонами даного МВ є :

• Глава МАГАТЕ Юкія Амано - японський дипломат, генеральний директор Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) (з 2009 року). До цього представник Японії в цій організації, голова ради керівників МАГАТЕ (2005—2006), надзвичайний і повноважний посол Японії при міжнародних організаціях у Відні (2005—2009). Обіймав різні дипломатичні посади, працював над питаннями ядерної енергетики і питаннями нерозповсюдження ядерної зброї. Одружений. Володіє японською, англійською та французькою мовами. Як глава МАГАТЕ виступає за нерозповсюдження ядерної зброї та непояву нових ядерних держав;

• Президент США Барак Обама - американський політик, 44-ий президент США, колишній сенатор від штату Іллінойс у конгресі США. Вперше був обраний до сенату штату Іллінойс у 1996. У листопаді 2004 з великим відривом Барак Обама випередив політичних супротивників на виборах — і став сенатором Конгресу Сполучених Штатів Америки, після невдалої спроби обратися в Палату Представників США в 2000. У Демократичній партії отримав номінацію на посаду президента і 23 серпня 2008 р. оголосив про вибір кандидатури Джо Байдена на посаду віце-президента. За результатами виборів 4 листопада 2008 р. здобув перемогу над республіканським кандидатом Джоном Маккейном і 20 січня 2009 року став першим в історії країни темношкірим президентом США. У таких країнах як Ірак та Іран бачить вигідних субєктів для своєї держави, оскільки вони є нафтовими країнами, і США прагне оволодіти ресурсами, щоб впливати на ціноутворення та світову політику в цілому;

• Президент Іраку(до 2003) Саддам Хусейн - іракський державний і політичний діяч, президент Іраку (1979-2003), прем'єр-міністр Іраку (1979-1991 і 1994-2003), генеральний секретар іракського відділення партії Баас, голова Ради революційного командування, маршал (1979). Завдяки величезним доходам від експорту нафти здійснив масштабні реформи, зробивши рівень життя в Іраку одним з найвищих на Близькому Сході;. У 1980 році він розв'язав руйнівну війну з Іраном, яка тривала до 1988 року. В ході війни Саддам Хусейн здійснив операцію «Анфаль» проти курдів, в ході якої його армія застосувала хімічну зброю. Скинутий в квітні 2003 року в результаті вторгнення військ багатонаціональної коаліції на чолі з США і Великобританією і згодом страчений за вироком Верховного суду Іраку через повішення.

• Президент Ірану Махмуд Ахмадінежад – президент Ісламської республіки Іран. Став президентом після перемоги в президентських виборах у червні 2005 року. До обрання президентом країни Ахмадінежад був губернатором двох провінцій, а пізніше мером столиці — Тегерану. Під час правління шаха Ірану Ахмадінежад приєднався до ісламської опозиції і пізніше брав участь у Іранській революції. Під час революційних подій деякі стверджують, що він брав участь у захопленні американського посольства у Тегерані у 1979—1981 роках. Сам Ахмадінежад не підтверджує цих чуток, а інших доказів його участі у цих подіях не збереглося. Під час Ірано-Іракської війни записався добровольцем у армію і став членом елітного підрозділу Революційної Гвардії Ірану, де дослужився до рангу командира підрозділу. Після закінчення війни його було призначено мером м. Маку, а потім м. Хой в провінції Західний Азербайджан. Упродовж двох років також був губернатором провінції Курдистан на заході країни. Пізніше його було знову призначено губернатором провінції Ардабіль. За час його головування на чолі цієї провінції Ахмадінежада було визнано найкращим губернатором країни. 1997 року він закінчив свій термін на посту губернатора провінції Ардабіль і переїхав до Тегерана, де Ахмадінежад працював науковим співробітником у Тегеранському технологічному університеті. 2003 року його було обрано мером Тегерана. На чолі міста позакривав мережі західних ресторанів швидкої їжі, ввів заборону західної музики і фільмів. До 2005 року Ахмадінежад вів досить скромне життя: мешкав у простій трьохкімнатній квартирі у Тегерані і їздив на роботу на старій побитій машині. Він також друкувався у праворадикальній іранській пресі. Простий стиль життя та працьовитість зажили йому популярності серед мешканців столиці. 2005 року під час президентських виборів він випередив шість інших кандидатів і його було обрано президентом країни.

На посаді президента Ірану Ахмадінежад висловлювався дуже критично у бік Сполучених Штатів та Ізраїлю. Основою його внутрішньої та зовнішньої політики був намір продовжувати досліди в галузі ядерних технологій та будувати ядерні реактори в країні. Уряд країни та сам Ахмадінежад стверджували, що ядерні реактори будувалися для мирного використання ядерної технології у виробництві електроенергії, проте низка країн висловила занепокоєння, побоюючись використання ядерних технологій для озброєння. Результатом суперечок між Іраном і деякими країнами стало запровадження санкцій проти Ірану. Незважаючи на це, більшість іранців підтримують внутрішню та зовнішню політику Ахмаденіжада.