Післяопераційний етап

Зміст роботи:

1. активізація піднебінної завіси (масаж м’якого піднебіння, розгладжування післяопераційних рубців)

2. активізація органів артикуляції

3. вироблення діафрагмального дихання

4. диференційованого дихання

5. постановка звуків та розвиток фонематичного сприймання

6. автоматизація звуків та введення їх в мовлення

В) система тренувальних вправ

1. Прийоми формування правильного дихання:

а) дихання через рот з притримуванням крил носа

б) вдих через рот з притримуванням крил носа

в) видих через рот із спрямуванням на певну ціль

г) задування полум’я свічки

д) дуття на вітрячок

е) видування мильних бульбашок

є) використання музичних інструментів і свистульок

При використанні дихальних вправ дитину потрібно контролювати, оскільки самостійно відчути витік повітря через ніс дитина не може.

Прийоми контролю за диханням:

• прикладання дзеркала до носових ходів

• прикладання до носових ходів ватних чи серветкових валиків

2. Вправи для активізації піднебінної завіси:

- жування

- позіхання

- ковтання води маленькими крапельками

- покашлювання

- імітація полоскання горла

- чітка енергійна вимова голосних звуків на високому тоні голосу

3. Вправи для активізації губ і щік (проводять у післяопераційний період, а в доопераційний – лише фрагментарно)

- надування обох щік одночасно

- надування щік по черзі

- втягування щік

- смоктальні рухи

- «оскал»

- «хоботок» з наступним «оскалом» при зімкнених щелепах

- оскал з відкритим ротом з наступним закриванням губами обох рядів зубів ( п, б, м – підготовка)

- витягування губ (імітація [о])

- сильне витягування губ (імітація [у])

- імітація полоскання зубів

- утримування губами предметів різної ваги (смужка паперу, сірник, трубочка від коктейлю, олівець, ручка)

- відтягування нижньої губи

- відтягування верхньої губи

4. Вправи для язика

Проведення гімнастики для язика передбачає:

1. стимуляцію рухів кінчика язика, передньосередньої третини язика, задньої частини спинки язика

2. розвиток переключень артикуляційного фокусу у передні відділи ротового резонатора

3. розвиток диференційованих кін естетичних сприймань

4. укріплення всього м’язового тонусу для проведення уранопластики

Комплекси вправ:

І. Вправи для стимуляції рухів кінчика язика поза ротовою порожниною

1. розміщення і втримування язика між губами

2. потягування кінчиком язика до носа

3. потягування кінчиком язика до підборіддя

4.доторкнутися кінчиком язика до правого кутика рота і втримувати положення

5. доторкнутися кінчиком язика до лівого кутика рота і втримувати положення

6. рот привідкритий, доторкнутися кінчиком язика до верхньої губи, зафіксувати положення

7. рот привідкритий, доторкнутися кінчиком язика до нижньої губи, зафіксувавти положення

8. виконання руху язиком вздовж верхньої губи (повільно, в обох напрямках)

9. виконання руху язиком вздовж нижньої губи (повільно, в обох напрямках)

10. круговий рух кінчиком язика по обох губах

11. протискування кінчика язика через зуби з докладанням зусиль, так щоб верхні різці відчутно ковзали по спинці язика

Кожна вправа виконується повільно, потім в помірному темпі, кожна артикуляційна поза утримується під рахунок

ІІ. Вправи для розвитку точності рухів язика в середині рота:

Рот при цих вправах широко відкритий

1. доторкнутися кінчиком язика до нижніх різців

2. доторкнутися кінчиком язика до верхніх різців

3. доторкнутися кінчиком язика до альвеол

4. виконання багаторазових змикально-розмикальних рухів кінчика язика з верхніми яснами (імітація –т-т-т-, спочатку мовчки, а потім з вимовою звука) і з альвеолами (імітація –д-д-д-, спочатку мовчки, а потім з вимовою звука)

ІІІ. Вправи на динамічну організацію кінчика язика поза ротом:

1. дотягнутися язиком до підборіддя, потім до носа

2. дотягнутися язиком до підборіддя, потім покласти язик на верхню губу (бажано кінчик)

3. дотягнутися язиком до підборіддя, потім кінчиком язика доторкнутися до правого кутика рота

4. дотягнутися язиком до підборіддя, потім кінчиком язика доторкнутися до правого кутика рота

5. дотягнутися язиком до підборіддя, виконати рух язиком вздовж верхньої губи

6. дотягнутися язиком до підборіддя, виконати рух язиком по верхній (нижній) губі

7. дотягнутися язиком до підборіддя, зафіксувати кінчик язика біля нижніх різців

8. «маятник»

9. тягнути кінчик язика до підборіддя, до носа, потім розмістити кінчик язика на верхній губі

(За цим принципом продовжувати добір наступних вправ)

При проведенні цих тренувальних комплексів виконуються інші вправи для язика (див. «Методика корекції дислалії»

Голосові вправи

Данні вправи проводяться після того, як сформована шепітна вимова артикулем голосних звуків. Поступово підключають голосову вимову, в процесі якої вимовляється певна кількість звуків на одному видиху

а ао .

а а а о е .

а а а а о е и .

Г) Особливості постановки звуків при ринолаліях

Практично всі звуки у ринолаліків виявляються порушеними:

• назалізація

• наближеність вимови

• заміни за способом творення чи за подібністю акустичних ознак

Корекція звуковимови займає тривалий час, ускладнюється попереднім досвідом паталогічної артикуляції.

Перед постановкою звуку дитина повинна вміти виділити ту фонема, над якою працює (це не суперечить прийому початкового навчання артикулем без називання приголосного. Якщо дитина не диференціює особливості свого мовлення, то залучають зоровий, тактильний та кінестетичний контроль. Тактильне і зорове спостереження не можуть постійно супроводжувати мовлення, тому провідним є кінестетичний контроль, який здійснюється саме в момент мовлення, в той час, як слуховий контроль активізується після промовляння.

Особливістю роботи над звуками є те, що тривалий час спостереженню недоступно піднебінно-глоткове зімкнення, тому увагу дитини на втраті об’єму повітря зосереджувати не потрібно.

Всі корегуючі прийоми повинні бути достатньо відчутними і разом з тим не викликати надмірного напруження органів артикуляції.

Корекція звуковимови у ринолаліків повинна сприяти формуванню акустично повноцінного звуку, при цьому допустимі незначні відхиленя в самих артикуляціях. Діти зі зниженими кінестезіями можуть довгий час затримуватись на проміжних артикуляціях (міжзубні артикуляції, одноударна артикуляція для звука [р] (проторна вимова).

Корекцію проривних губних звуків довгий час може ускладнювати малорухлива верхня губа з рубцями, корекцію звуків [т], [д], [т'], [д'] може ускладнювати розщеплення альвеолярного відростка і порушення зубного ряду, а корекцію звуків [к], [г] може ускладнювати значне вкорочення м’якого піднебіння і свищі на межі твердого і м’якого піднебіння.

[п]:1) просять дитину поплескати губами під час легкого дуття;

2) просять дитину поплескати губами із висунутим язиком;

3) якщо у дитини довге і рухливе піднебіння, потрібно надути щоки і плеснути по них долонями; просять дитину відтворити розрив зімкнених губ без плескання по щоках; в окремих випадках використовують прийом притримування крил носа

4) під час легкого дуття піднімають нижню губу для зімкнення з верхньою губою вказівним пальцем.

[т]:1) викликають міжзубний звук (губи розтягнуті у посмішку, кінчик язика просовують між зубами, в посмішці виконують попльовування);

2) від звука [п] повтором складів –па-па-па- з розміщенням широкого кінчика язика на верхній губі

[с]: рекомендовано тривалий час застосовувати зонд чи пласмасову паличку для формування жолобка. Не можна використовувати вправи з інтенсивним дуттям.

[ш]:1) тривалий час відводять на формування вміння кінчика язика утворювати підйом вверх і заокруглення, на формування вміння язика утворювати «чашечку»

2) розвивати вміння утворювати «чашечку» і дути на нижні зуби(одночасно)

3) розвивати вміння одночасно утворювати «чашечку» і посвистувати у щілину між зубами

[л]: переважно вимова звука [л] збережена у м’якому звучанні. Корекція твердого [л] проводиться з використанням опорної артикуляції звука [и].

Корекція звуковимови обов’язково проводиться із застосуванням опорних артикуляцій:

У Х

А – О – М С Ш

Н (міжзубне) Ц

Ф

Х

І

П Е И Л (міжзубне)

Й М' Н'

Ф Т (міжзубний) К

З Ж Б

В В Г

Р (фрикативне) Д (міжзубне)

Ж