3. Відкрита ринолалія

При відкритій ринолалії ротові звуки набувають сильного назального відтінку Найбільше страждає тембр голосних звуків [і], [у]. Найменша назалізованість під час вимови звука [а], вимова шиплячих та інших щілинних звуків супроводжується додатковими хрипами

Відкриту ринолалію розрізняють :

• органічну

• функціональну

Причини функціональної відкритої ринолалії:

1. недостатнє підняття м’якого піднебіння під час фонації у дітей з в’ялими артикуляціями

2. «звичка» розмовляти «гнусаво» (після видалення аденоїдів, пост дифтерійний парез)

3. наслідування

При функціональній відкритій ринолалії немає змін твердого чи м’якого піднебіння. Функціональна ознака - виразне порушення тембру голосу.

Прогноз сприятливий оскільки усунення першопричини та проведення комплексу корекційних вправ дозволяють усунути недолік.

Органічна відкрита ринолалія: причини

• вроджені

• набуті

Вродженні:

● розщеплення твердого і м’якого піднебіння

● вкорочення м’якого піднебіння

Набуті:

● парези і паралічі м’якого піднебіння

● пошкодження язико-глоткового і блукаючого нервів

● перфорація твердого піднебіння (розлом)

● рубцеві зміни

Ринолалії, яка виникає внаслідок розщеплення, становить міждисциплінарну проблему: для хірургів – стоматологів, для ортопедів, для отоларингологів, психоневрологів та логопедів.

Виникненню розщеплень обличчя сприяють фактори:

• генетичні фактори

• біологічні фактори (зокрема токсоплазмоз, краснуха, грип, кір, паротит)

• хімічні фактори (вплив ядохімікатів та кислот)

• ендокринні фактори (6-7 14 тижні вагітності)

• психічні травми

• професійні шкідливі фактори (вібрація….)

Генетичний аналіз показує наявність мікро ознак схильності до виникнення розщеплень піднебіння та губи: несиметричний кінчик носа, несиметрично розташовані крила носа, борозна по центру піднебіння чи язичка.

Розщеплення губи поділяються на :

• неповне розщеплення

● без деформації шкірно-хрящевого відділу носа

● з деформацією шкірно-хрящевого відділу носа

При таких розщепленнях у ранньому віці необхідне хірургічне втручання – хейлопластика і надалі ортодонтичне спостереження.

Вродженні розщеплення піднебіння поділяють на:

• розщеплення м’якого піднебіння (повне і неповне)

• розщеплення м’якого і твердого піднебіння

● приховане ( Субмукозне)

● неповне

● повне

При розщепленні неможливе розмежування ротової і носової порожнини, що порушує нормативні умови фізіологічного фонаційного дихання, актів смоктання, ковтання, фонації, артикуляції.

Діти з розщепленнями підлягають диспансеризації, є показаним оперативне втручання (уранопластика, накладання обтюратора).

За своїм психічним станом діти з розщепленнями становлять неоднорідну групу:

• з нормальним психічним розвитком

• з затримкою психічного розвитку

• з олігофренією

Спостерігаються мікро неврологічні реакції

• легка асиметрія

• підвищення сухожильних рефлексів

• підвищена збудливість

• виснажливість нервової системи

Особливості усного мовлення при відкритих ринолалія:

Найбільше страждає звукова сторона мовлення, яка поєднується з надлишковою назальністю голосу. За ступенем назалізації та важкістю порушень звуковимови діти із розщепленнями піднебіння умовно поділяють на групи

• діти в мовленні яких наявний носовий резонанс, але приголосні звуки творяться при правильній артикуляції. Такий розлад класифікують як ринофонію, яка спостерігається при наявності субмукозних розщеплень або при вкороченому м’якому піднебінні

• діти з виразним носовим резонансом і спотвореними артикуляціями приголосних звуків

• діти, мовлення яких має виразний носовий резонанс і практично повну відсутність артикуляції приголосних звуків, артикуляції голосних спотворені.

Виникнення дефектної артикуляції при ринолалія зумовлене факторами:

1. патологічна позиція язика в порожнині рота ( тіло язика відтягнуте назад до глотки, корінь і спинка язика при підняті, відрізняються підвищеним тонусом спинки язика, кінчик язика погано розвинутий і паретичний).

2. порушення діяльності м’язів, які здійснюють рухи м’якого піднебіння: м’яке піднебіння пасивне або малорухливе, зімкнення м’якого піднебіння……

3. протікання повітря через ніс в наслідок чого в ротовій порожнині не утворюється цілеспрямований струмінь повітря тому найбільш утруднена артикуляція приголосних звуків, глухі приголосні, як правило, беззвучні

4. зміна взаємодії м’язів всього периферичного відділу мовно-рухового аналізатора: порушення взаємозв’язку мімічних і артикуляційних м’язів , виникають зайві рухи лицевих м’язів при артикуляціях , виникають синкінезії, тікоподібні рухи м’язів обличчя.

5. порушення взаємодії між артикуляційними і дихальними м’язами : виникають специфічні порушення мовленнєвого дихання (прискорення, часте, поверхневе) втрачається цілеспрямованість видиху.

У ринолаліків з розщепленням піднебіння активність лепету знижена: типові лепетні звуки [п], [б], [т], [л], [м], [д] внаслідок порушення мовленнєвих рухів перефирії артикулюються в’яло, тихо, не отримують слухового підкріплення.

Фонетичні дефекти при відкритій ринолалії:

1. пропуск початкового приголосного звуку

2. нейтралізація зубних звуків за способом творення

3. Заміна проривних звуків фрикативними

4. різке перетворення звучання звуку [х] в кінці слова

5. наявність свистячого фону при вимові шиплячих і навпаки ( с->ш, ш->)

6. оглушення дзвінких приголосних

7. відсутність вібранта [р], або заміна звуком [и] при сильному видиху

8. додатковий шум при вимові назалізованих звуків (гортанність вимови, свист, шипіння, хрипіння)

9. зміщення артикуляцій у задні відділи ротової порожнини.