Порядок прийняття рішень щодо здійснення довгострокових фінансових інвестицій залежить від мети та об'єкта вкладень. Якщо головною метою інвестицій є безпосереднє отримання прибутку, то відповідні рішення приймаються після ретельного аналізу інвестиційної привабливості відповідного об'єкта, оцінки доцільності вкладень з погляду їх ризиковості та прибутковості, аналізу альтернативних можливостей використання капіталу. При цьому застосовують широкий набір інструментів і методів оцінки окремих інвестицій та інвестиційного портфеля в цілому.

У разі здійснення довгострокових фінансових вкладень під впливом інших, ніхс отримання прибутку, цільових установок (наприклад, поглинання конкурентів, у т. ч. з метою їх ліквідації), слід провести аналіз витрат і вигід відповідних операцій та оцінити їх відповідність загальній стратегії розвитку підприємства.

Інвестиційні рішення можуть прийматися лише за наявності відповідних фінансових джерел. У противному разі інвестор може стати неплатоспроможним з усіма наслідками, які з цього випливають. Довгострокові інвестиційні вкладення доцільно здійснювати за рахунок власного капіталу, довгострокових позичок чи коштів^ які виві^п>няються в результаті дезінвестицій.

2. ТЕСТИ

   1. До господарських об'єднань відносяться:

а) асоціація;

б) корпорація;

в) товариство з обмеженою відповідальністю;

г) казенне підприємство. А, б.

2. Збільшення оборотних активів відноситься до грошових потоків за:

а) операційною діяльністю;

б) інвестиційною діяльністю;

в) фінансовою діяльністю. А.

3. Різновид опціону на покупку, який випускається емітентом спільно з власними привілейованими акціями чи облігаціями і надає його власникові право на придбання простих акцій даного емітента протягом певного періоду за визначе;Ною ціною, - це:

а)варрант;

б) ф'ючерсний контракт;

в) депозитарна розписка;

г) похідний опціон. А.

4. Повна або часткова заміна власників корпоративних прав підприємства, зміна організаційно-правової форми організації бізнесу, ліквідація окремих структурних під- розділів або створення на базі одного підприємства кількох, наслідком чого є передача або прийняття його майна, коштів, прав та обов'язків правонаступником, - це:

а) перетворення;

б) реорганізація;

в) роздержавлення. Б

2. Практична частина

3.1. ЗАДАЧА.

Фінансову діяльність підприємства протягом звітного року характеризують такі дані: здійснено розміщення корпоративних прав за курсом 110%; номінальна вартість емісії - 400 тис .гри.; чистий прибуток підприємства - 100 тис.грн.; 60% чистого прибутку спрямовано на виплату дивідендів; 20% чистого прибутку використано на поповнення резервного капіталу; підприємство отримало на безоплатній основі необоротні активи первісною вартістю 50 тис.грн.

Розрахувати приріст власного капіталу піддриємства за звітній період у розрізі окремих статей.

Розв'язання:

ЕКЗАМЕНАЩИНИИ БІЛЕТ № 1 1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА 1.1. Цілі зміни величини статутного капіталу за окремими його функціями. Функції статутного капіталу	Цілі збільшення	Цілі зменшення
заснування та введення підприємства в дію	реалізація інвестиційного проекту	згортання діяльності
відповідальність і гарантії (забезпечення кре- дитоспроможності )	виконання вимог що- цо мінімального розміру статутного капіталу	підвищення ринкового курсу корпоративних прав
захисна функція	проведення санації	санація балансу (одержання санаційного прибутку)
управління та контролю	іоглинання чи придбання контрольного пакета інших підприємств	концентрація капіталу в руках активних власників
фінансування та забезпечення ліквідності	поліпшення ліквідності та платоспроможності	приведення у відповідність обсягів власного капіталу та майна
рекламна (репрезентативна) функція	модернізація чи розширення виробництва	вирішення конфліктів між власниками
база для нарахування дивідендів	оптимізацІя цивідендної політики	проведення певної їщвідеидної політики

1.2. Факі'оринг як форма залучення позикового капіталу: його сутність, переваги та недоліки.

Факторинг — це операція, що поєднує в собі кредитування клієнта з метою формування обігового капіталу, а також ряд посередницько-комісійних послуг. Суть факторингу полягає в тому, що банк купує у клієнта право на вимогу боргу. Як правило, банком купуються дебіторські рахунки, пов'язані з поставкою товарів чи наданням послуг. Також банк може надавати клієнту ряд інших послуг, таких як ведення бухгалтерії, інформаційні, юридичні послуги. У факторингу беруть участь три сторони:

• фактор (спеціалізована установа, спеціальний відділ комерційного банку);

• постачальник;

• покупець.

Переваги факторингу:

• розмір фінансування при факторингу не обмежений, причому збільшується у міру зростання обсягу продажів клієнта. Звичайно, при цьому вартість затрат