Розділ 4

Оформлення списку використаних джерел

4.1.Загальні вимоги. Наукове дослідження завершується списком використаної лі­тера­тури. Ця структурна частина наукового дослідження має назву «Список використаних джерел». Інші назви, такі як «Літера­тура», «Бібліографія», використовувати не рекомендується.

В цитуванні бібліографічних джерел необхідно дотримуватися таких вимог:

-всі цитати наводяться виключно українською мовою із зазначенням у бібліографії джерела мовою оригіналу;

-якщо цитату включено до основного тексту роботи, то її оформлення відповідає правилам оформлення прямої мови;

-науковий етикет потребує точного відтворення цитованого тексту, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором, тому текст наводять у тих самих граматичних формах, з тими ж авторськими особливостями, які наявні у джерелі;

-якщо ж цитату наведено не в повному обсязі, то необхідно вказати місце пропущених слів (речень) трьома крапками;

-якщо цитата, що має в кінці крапку, завершує речення, то в його кінці ставлять лише одну крапку не після лапок, а після квадратних дужок, в яких дається посилання на джерело цитати. Перед лапками може стояти лише знак оклику чи знак питання, якщо вони є в оригіналі; тоді крапку в кінці речення після лапок не ставлять;

-роботу не треба перевантажувати цитатами, допускається загальний обсяг цитування до 8-10% основного тексту роботи і не більше 2-4 рядків на сторінці.

-основну цитовану літературу опрацьовують у першому та другому розділах роботи, а у третьому вона може слугувати підґрунтям експериментального дослідження;

-вся цитована література повинна подаватися у бібліографії; вказівка на бібліографічне джерело передбачає його обов’язкове згадування в тексті роботи, тобто до списку використаних джерел включають лише публікації, цитовані в тексті. Невідповідність між джерелами, вказаними у списку літератури та наявними в тексті роботи, зумовлює значне зниження оцінки;

-дані про бібліографічні джерела (зокрема загальна кількість сторінок і номери сторінки, де розташовано цитати) повинні відповідати реальності;

-у бакалаврськох роботі обов’язково повинні бути посиланні на публікації іноземних авторів (європейських, американських, авторів країн СНД);

-мінімальний обсяг використаних і цитованих наукових джерел для дипломної роботи бакалавра – не менше 40-50 позицій;

-якщо у роботі використано велику кількість джерел фактичного та довідкового матеріалу (понад 3-5 позицій), то їх розміщують після загального списку використаних джерел під назвою «Джерела» та «Довідкова література» і до загальної кількості наукової літератури не зараховують.

Корпус джерел фактичного та довідкового матеріалу містить: 1) оригінальні писемні пам’ятки, що належать певному культурно-історичному періоду і виступають як документи епохи: історичні праці (хроніки, літописи тощо), правові акти; 2) законодавчі акти; 3) архівні матеріали (організаційні документи, листи, щоденники, рукописи видань та ін.); 4) книжкові, газетно-журнальні видання, календарі, листівки, інші види друкованої продукції; 5) літературні твори; 6) праці лексикографічного характеру; 7) записи діалектного чи розмовного мовлення.

4.2. Порядок подання використаних джерел у бібліо­графічному переліку. Матеріал у бібліографічному пе­ре­ліку може бути розташо­ва­ний в одному з таких порядків: (1) в алфа­вітному поряд­ку прізвищ перших авторів або заголовків (такий спосіб є найпоши­ренішим та універсальним); (2) у хроноло­гічному порядку або (3) за порядком появи посилань у тексті.

Для бакалаврських робіт доцільним є алфавітно-нумера­ційний порядок запису літературних джерел. Записи розта­шо­вують в алфавітному порядку за прізвищами авторів або перших слів назв творів, записаних не на автора. Авторів, які мають однакові прізвища записують в алфавітному порядку їх ініціалів. Праці одного автора записують за алфавітом перших букв назв його праць. Праці одного автора з однаковою назвою записують за хронологією.

Спочатку подають літературу, видану кирилицею, після неї – видану латиною і далі – мовами з особливою графікою (за алфаві­том назв мов – арабською, вірменською, грузинською, єврейською, китайською, японською тощо). Звичайно публікації мовами з особливою графікою подають в українській транслітерації або у перекладі запису українською мовою. Порядок такої подачі зазначено нижче.

Бібліографічний опис літератури, виданої різними мовами, які послуго­вуються кирилицею, подають відповідно до кири­личного алфавіту, а потім мовами з латинською графікою.

Український алфавіт складається з 33 букв:

АБВГҐДЄЕЖЗИІЇЙКЛМНОПРСТ

УФХЦЧШЩЬЮЯ

Латинський алфавіт складається з 26 букв:

abcdefghijklmnopqrstuvwxyz

Список літератури має єдину наскрізну нумерацію від першого до останнього номера. Літерні додатки (а, б, в та ін.) до порядкових номерів не передбачені.

Основна вимога до укладання списку використаних джерел – однотипне оформлення і дотримання чинного державного стан­дарту на бібліографічний опис творів друку (ДОСТ 7.1–84).