Розділ 2 оформлення основних елементів тексту

Структура дипломного дослідження чітко регламентована і містить такі основні елементи: (1) титульний аркуш, (2) зміст, (3) за необхідності – перелік умовних позначень чи скорочень, (4) вступ, (5) основ­на части­на, (6) висновки, (7) список використаних джерел (бібліографія) і, за потре­би, (8) додатки.

2.1. Титульний аркуш. Він є основним елементом будь-якої наукової роботи. З титуль­ного аркуша починається нумерація сторінок, хоч номер сто­рін­ки на ньому не проставляється.

Дані, які вказують на титульному аркуші дипломних робіт, визначені державним стандартом (ДСТУ 7.4–77). Дотри­ман­ня державних стандартів є обов’язковим.

У дипломних роботах зазначають повну назву навчального закладу та його відомчу підпорядкованість, факультет, кафедру, на якій виконано роботу, назву роботи, дані про студента та наукового керівника, місто та рік подання роботи до захисту. Крапки в кінці речення не ставлять, переноси не допускаються. Скорочення в назві навчального закладу та назві роботи не допускаються.

Текст верхньої частини аркуша (назву міністерства, вищого навчального закладу, вид роботи) друкують великими літерами. Назву теми роботи друкують великими літерами напівжирним шрифтом. Увесь інший текст друкують малими літерами (кегль 14), назва спеціальності починається з великої літери і береться в лапки; прізвище та ім’я автора роботи виділяють напівжирним шрифтом.

2.2. Зміст. Він відповідає плану роботи, про який йшлося вище. Єдиною відмінністю є зазначення номерів сторінок. Вказується лише номер початкової сторінки пункту плану.

2.3. Перелік умовних позначень. Якщо у роботі ви­користано понад п’ять умовних позначень (абревіатур, символів, скорочень, які не є загальноприйнятими), то це зазначається на окремому аркуші, розташованому перед вступом і відображеному у змісті.

2.4. Вступ. У вступі розкривається суть проблеми та її нау­кове і практичне значення, стан дослідження, вихідні дані для розробки теми, обґрунтування необхідності проводити досліджен­ня. Тему пов’язують із проблемами загальнометодологічного характеру, з науковими пошуками і перспективами в галузі мовознавства. У Вступі висвітлюють актуальність теми, її новизну, визначають загальну мету і конкретні завдання дослідження, його предмет і об’єкт, деталізують методи дослідження, розкривають теоретичне та практичне значення роботи, наводять стислий огляд джерел і наукової літератури з досліджуваної теми та подають огляд історії та теорії дослідження проблеми з визначенням недостатньо вивчених чи складних питань, окреслюють структуру роботи. За обсягом вступна частина може складати 3-5 сторінок від загального тексту роботи.

Актуальність теми доводять шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими напрямами розв'язаннями проблеми. Актуальність теми необхідно пов’язати із сучасними проблемами в галузі, доцільно використати нові підходи, методологію, розглянути відоме явище у нових аспектах, дати нове тлумачення проблемних чи дискусійних питань. Увиразнення актуальності роботи передбачає посилання на ґрунтовні праці відомих науковців та чітке визначення проблемних питань з досліджуваної важливої проблеми.

У Вступі зазначають зв’язок теми роботи з кафедральними науковими програмами, планами, темами.

Новизна роботи передбачає визначення конкретного нерозв’язаного питання з досліджуваної проблеми, напрямів нового осмислення відомих наукових положень та аналізованого раніше фактичного матеріалу, особистого внеску студента в опрацювання розроблених питань, застосування новітніх підходів до аналізу фактичного матеріалу, висвітлення прикладного значення результатів роботи.

Мета роботи становить основну ідею дослідження. Як правило, мета збігається чи перегукується з темою, але формулювання мети має проблемний характер: вона повинна відбивати всі основні напрями роботи, тому може мати синтаксичну форму складного багатокомпонентного речення. Мета роботи визначає її загальну стратегію.

Завдання роботи тісно пов’язані з метою, вони випливають з мети та актуальності роботи. Завдання роботи становлять покроковий перелік конкретних дослідницьких заходів, які треба здійснити для досягнення загальної мети, тобто визначають тактику дослідження. Слід пам’ятати, що кожне поставлене завдання розв’язується в окремому підрозділі роботи, результати виносяться у висновки, отже, висновків роботи не може бути менше, ніж поставлених конкретних завдань. Невідповідність між поставленими завданнями та основним змістом роботи і висновками є серйозною помилкою.

Об’єкт та предмет дослідження – це поняття, співвідносні між собою як ціле і частина, де об’єкт є родовим поняттям (гіперонімом), а предмет – видовим (гіпонімом). Об’єкт дослідження – це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію й обрано для вивчення. В об’єкті виокремлюється та його частина, яка є предметом дослідження. Отже, предмет – це безпосередньо те, що досліджено в бакалаврької роботі, а об’єкт – галузь, в якій існує предмет. Наприклад, якщо об’єктом дослідження є ономастичний простір творів О.Гончара, то предметом може бути мовна (лексична, словотвірна, стилістична та ін.) специфіка антропонімікону, використаного письменником.

Методи дослідження залежать від специфіки роботи, але переважна більшість студентських наукових робіт ґрунтується на описовому методі, методі кількісних підрахунків, різноманітних експериментальних методах. Проте потрібно пам’ятати, що перелік використаних методів подають не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що саме досліджувалося тим чи іншим методом. Це дасть змогу пересвідчитися у логічності та прийнятності й необхідності вибору саме таких методів. У дипломних та магістерських роботах широко використовують як загальнонаукові методи (спостереження, індукція, дедукція, аналіз, синтез, порівняння, формалізація, моделювання та ін.), так і спеціальні методи.

Обов'язково слід зазначити, які нові наукові положення (практичні рекомендації) студентом запропоновані в дослідженні особисто. Якщо студент виступав за результатами дослідження на студентських наукових конференціях чи має відповідні публікації, про це також слід написати у вступі, тобто подати дані про апробацію результатів дослідження.

Наявність у Вступі зазначеної інформації свідчить про те, що його пишуть після підготовки основного тексту, проте бажано до написання роботи (після опрацювання матеріалу) скласти план Вступу як основу розгортання дослідження. План можна переробити впродовж написання роботи, а зміни відбити безпосередньо у Вступі.

2.5. Основна частина роботи підпорядкована загальній структурі дослідження і складається з розділів та підрозділів (якщо є необхідність – з пунктів (параграфів) та підпунктів), які обов’язково мають назви. Як правило, робота складається мінімум з 2-х – 3-х розділів, де перший розділ, як правило, присвячено розгляду теоретичного підґрунтя роботи. Кожний розділ починають з нової сторінки. Основному тексту кожного розділу може передувати передмова з коротким описом вибраного напряму та обґрунтуванням застосованих методів досліджень. В кінці кожного розділу формулюють висновки із стислим викла­денням наведених у розділі наукових і практичних результатів.

У розділах основної частини подають огляд літератури за темою і вибір напрямів дослідження; виклад загальної методики й основних методів дослідження; проведені теоретичні дослідження і розрахунки; аналіз та узагальнення результатів дослідження.

Основна частина роботи повинна розкривати зміст теми. Ця частина найбільша за обсягом – вона становить понад 80% загального обсягу роботи. В цій її частині автор має не лише розкрити зміст теми, досягти поставленої мети та розв’язати поставлені завдання, а й подати цю інформацію в коректній науковій формі, доступній для сприйняття. Науковий текст передбачає логічний виклад матеріалу, використання відповідної термінології, поступове розгортання аргументації.

Основна частина призначена довести, що дослідження є новим, актуальним, оригінальним та своєчасним. Ця частина може містити класифікації, періодизації, власні визначення, узагальнення.

У Розділі І розглядають сучасний стан обраної наукової проблеми, аналізують наявні з обраної проблеми праці науковців, увиразнюють той сегмент наукової проблеми, який потребує додаткового наукового опрацювання. В огляді літератури студент відзначає основні етапи розвитку наукової думки щодо обраної проблеми. Стисло, критично висвітлю­ючи публікації, студент повинен назвати ті проблеми, які потре­бують дослідження. У першому розділі переважно обґрунтовують вибір теми роботи, наводять методи дослідження і їх порівняльні оцінки, розробляють загальну методику дослідження, розкривають методи розрахунків, формулюють гіпотези. Бажано закінчити цей роз­діл коротким резюме стосовно необхідності й перспективності проведень дослі­дження в цій галузі.

У наступних розділах розглядають конкретні питання обраної для аналізу проблеми та викладають результати власних дос­ліджень. Студент повинен давати оцінку повноти роз'язання виз­начених завдань, оцінку достовірності одержаних результатів (характеристик, показників), їхнє порівняння з аналогійчими дослі­дженнями українських та зарубіжних авторів. Виклад матеріалу підпорядковують одній провідній ідеї, чітко визначеній темою ро­боти.

2.6. Висновки містять стислий виклад результатів дослідження, проведеного студентом. Висновки можна оформити як суцільний текст або як пронумерований перелік найголовніших результатів дослідження. Висновки не повинні суперечити основній частині або містити інформацію, якої не було в роботі. Висновки співвідносяться зі вступом роботи, тому вони повинні чітко відповідати всім параметрам, заявленим у Вступі. Висновків не може бути менше, ніж поставлених у роботі завдань. У Висновках форму­люють рекомендації щодо наукового та практич­ного вико­рис­тання результатів, увиразнюють прикладне значення роботи.

Після Висновків розміщують бібліографію та додатки.

Обсяг структурних частин твору має бути в таких межах:

Вступ – 4-5 стор. (для дипломної роботи бакалавра);

Основна частина – 40-45 стор. (для дипломної роботи бакалавра);

Висновки – 3-5 стор. (для дипломної роботи бакалавра);

Робота має бути написана з дотриманням наукового стилю, вона не може містити просторічних слів, діалектизмів, суржику, риторичних питань, вигуків та розмовних конструкцій на зразок: «до речі», «між іншим», «хочеться додати», «мені здається» тощо.