Міністерство освіти та науки, молоді та спорту України

Чорноморський державний університет імені Петра Могили

Факультет політичних наук

Мельников Андрій Ігорович

ЗАПОРОЗЬКА СІЧ – ВІЛЬНА КОЗАЦЬКА РЕСПУБЛІКА

Курсова робота з дисципліни

«Історія України»

Кафедра історії

Група 234

Науковий керівник:

Доктор історичних наук, професор

Ю.В. Котляр

Миколаїв – 2011

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ЗАРОДЖЕННЯ ЗАПОРОЗЬКОЇ СІЧІ 6

РОЗДІЛ 2. ЗАПОРОЗЬКА СІЧ – КОЗАЦЬКА РЕСПУБЛІКА

2.1. Організація козацької республіки 18

2.2. Адміністративно-політичний устрій на Січі 21

2.3. Міжнародні зв'язки Запорозької Січі 27

ВИСНОВКИ 34

CПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 38

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Перша писемна згадка про Запорозьку Січ з'являється 1551 р. у польського історика Мартина Бєльського (1495—1575). У своїй «Всесвітній хроніці» він повідомляв, що у першій половині XVI ст. на Хортиці збиралися козаки для нагляду за переправами, промислом і для боротьби з татарами. Того часу дванадцять порогів (Кодацький, Сурський, Лоханський, Ненаситецький та ін.) перетинали Дніпро від берега до берега і тяглися вздовж течії майже на 100 км. Після цього ріка розливалася в широку заплаву – Великий Луг, де було багато проток та островів (понад 250). У різні часи Січ розташовувалася на різних островах – Малій Хортиці, Томаківці, Базавлуці та ін.

Запорозька Січ стала зародком нової української держави. Їй були притаманні ознаки республіки: власна територія, система виборних органів влади, правові звичаї, військо. Вищим законодавчим, адміністративним та судовим органом Січі була Січова Рада. Її рішення вважалися думкою всього війська і були обов'язковими для виконання. Рада розглядала найважливіші питання внутрішньої політики: проводила розподіл земель, угідь та рибних ловищ, судила за тяжкі злочини. Загальна (військова) рада проходила на Січі 2–3 рази на рік (1 січня, після Великодня, 1 жовтня). На Радах обирали козацький уряд.

Широка демократія Запорозької Січі дає історикам підстави вважати її християнською козацькою республікою.

Хоча в руках козацької старшини були зосереджені влада й багатство, у Запорозькій Січі не було кріпацтва. Існувала формальна рівність між козаками, які могли користуватися землею, угіддями, брати участь у загальновійськових радах, обирати старшину.

В адміністративно-територіальному відношенні Запорозька Січ поділялася на паланки (округи) на чолі з полковниками.

Образ запорозького козака став символом захисника Батьківщини. Козацтво захищало українські землі від руйнівних набігів турецько-татарських загарбників, повернуло до життя спустошені татарськими ордами південноукраїнські землі. Запорозькі козаки піднялися у військовій справі до рівня кращих європейських армій XVII—XVIII ст. Козаки удосконалили сторожову та розвідувальну службу. Запорозька Січ (Кіш) мала цілу низку ключових ознак державності у вигляді демократичної республіки. Вона залишила помітний слід у процесі створення української держави.

Уряд Речі Посполитої прагнув поставити козаків під свій контроль і використовувати їхнє військо для захисту власних володінь від татар і турків, для протистояння з іншими державами (Московським царством). Із цією метою 1572 р. польський король прийняв на військову службу 300 козаків. їх було внесено до спеціального списку – реєстру, тому вони отримали назву реєстрових козаків. У подальшому чисельність реєстру змінювалася, наприкінці XVI ст. він складав три тисячі. Реєстрові козаки користувалися привілеями: отримували за службу гроші, землі, звільнялися від податків і повинностей, мали самоуправління. Вони також повинні були контролювати нереєстрових козаків, придушувати антипольські повстання.

Запорозька Січ посіла гідне місце в історії України XVII–XVIII ст. «Славне Запорожжя» стало місцем, де селяни та бідні городяни знаходили притулок від феодального та національного гніту. Січ залишалася оплотом волелюбності українців, звідси розходилися хвилі народних повстань проти панування шляхетської Польщі, проти ненависного кріпацтва.

Тема дослідження є актуальною, оскільки Запорозька Січ була політичним центром українського народу. Її місце в суспільно-політичному житті України було ключовим, що давало підставу називати українців «нацією козаків», а Січ – за демократичні порядки — козацькою республікою.

Об'єктом дослідження є Запорозька Січ як центр формування української державності.

Предметом дослідження є виникнення та розвиток козацької республіки – Запорозької Січі, її організація, адміністративно-політичний устрій та роль у міжнародних відносинах кінця XVI – першої половини XVII ст.

Мета курсової роботи полягає у визначенні ознак Запорозької Січі, що характеризують її як вільну республіку.

Досягнення мети передбачає вирішення наступних завдань:

• Розглянути історію виникнення козацтва та заснування першої Запорозької Січі;

• Охарактеризувати організацію Січі та її адміністративно-політичний устрій;

• Проаналізувати міжнародні відносини Запорозької Січі кін. XVI – пер. пол.XVII ст. як вільної козацької республіки.

Стан розробки теми дослідження та її джерельна база. Загалом питаннями виникнення, розвитку та значення Запорозької Січі займалося багато вчених, які досить точно відтворювали картини минулого.

Проблемами виникнення козацтва та створення Запорозької Січі займалися такі видатні науковці як Смолій В., Шумов С., Яворницький Д., Наливайко Д. Питання політики, міжнародних стосунків та місцем на міжнародній арені розробляли такі вчені як Станіславський В., Назарко О., Сергійчук В. Проблеми стосовно організації, адміністративно – територіального устрою Січі вивчали Панонько І., Слабченко М., Белей І.

Структура. Курсова робота складається із змісту, вступу, двох розділів основної частини, висновків та списку використаних джерел та літератури, загальний обсяг роботи становить 40 сторінок, з них основного тексту – 37.